— З одного боку, в масовій свідомості народу України слово
«Чорнобиль» міцно асоціюється з найбільшою бідою, якої зазнала наша країна
наприкінці другого тисячоліття від Різдва Христового. З іншого — «на публіці»
рідко звучить конкретна демографічна й медична статистика, яка відображала
б вплив «чорнобильського фактора» на наше життя. Наскільки мені відомо,
вона жахлива.
— Це справді так. І якщо подивитися на ситуацію в динаміці,
то загальні показники смертності серед населення, яке потрапило під вплив
радіації, мають тенденцію до лавиноподібного зростання — через рік після
катастрофи число померлих в цій категорії людей ледь сягало 2 тисяч, а
вже 1995 року їх чисельність перевищила 37 з половиною тисяч. Після катастрофи
населення стало хворіти й помирати від хвороб, про існування яких більшість
пострадянських лікарів навіть і не підозрювали — від тіреотоксикозу, гіпотіреозу,
тіреодиту тощо.
Конкретно по Житомирській області є дані, отримані з офіційної
статистики обласної та районних лікарень. Так, у Брусилівському районі,
куди переселили людей із заражених радіацією територій, проживає близько
3 тисяч дітей, і практично всі вони на сьогоднішній день хворі — мають
хвороби печінки, шлунку. В Коростені і Коростенському району, які часто
беруть за основу для порівняння як найбільш вивчений район, онкозахворюваність
серед дітей за останні 5 років зросла у 10 разів, а народжуваність у той
же час зменшилась в 1,7 разa. Захворюваність нервової системи в Коростені
збільшилась у 2—4 рази, порівняно з іншими районами Житомирщини. Вдвічі
тут збільшилася захворюваність органів дихання. В Овруцькому районі за
останні 5 років у 9 разів збільшилася кількість захворювань нервової системи.
А у Народицькому — захворюваність ендокринної системи втричі більша ніж
у інших районах області. Думаю, що цих фактів досить. Хоча ситуація в цілому
по інших регіонах області та України, які постраждали від аварії на ЧАЕС,
може бути ще гіршою ніж наведена.
— Багато фахівців, зокрема медиків, у перші роки після
аварії прогнозували, що пік захворюваності українського люду припаде на
період між 10-м і 15-м роками від квітня 1986-го. Зараз іде 13-й рік від
того сумного дня...
— На жаль, прогнози тих фахівців почали підтверджуватися
в названі ними терміни. І сьогодні ми маємо вже третій етап впливу чорнобильського
фактору на здоров’я громадян нашої держави. Суть його полягає в тому, що
цей етап найбільш віддалений, коли ми спостерігаємо (статистику не заперечиш)
значне зростання всіх хвороб, спричинених Чорнобилем. І впродовж цих 12
років тривала боротьба двох концепцій, двох підходів до ліквідації наслідків
аварії. Власне кажучи, моя позиція і позиція моїх однодумців має корені
й підтвердження в наукових працях багатьох науково-дослідних інститутів,
спеціалістів, фахівців — можна послатися, зокрема, на розробки академіка
Захараша з Військово-медичного управління Служби безпеки України, професора
Діденка і ще десятки інших.
— Вашу позицію, яка означає принципове відстоювання певних
концептуальних і практичних підходів до вирішення «чорнобильських» проблем,
часто називають альтернативною. В чому її суть і в чому альтернативність?
— Я і мої однодумці глибоко впевнені, що ці проблеми треба
розглядати в іншій площині ніж досі. Власне, цей підхід сформульований
у так званому «принципі Аляра». Суть його полягає в тому, що негативний
вплив радіації потрібно понижувати до того рівня, наскільки це можливо.
Тобто ми повинні поставити перешкоди на шляхах отримання людиною, її організмом
радіоактивного впливу. На сьогоднішній день в наших умовах основні шляхи
для цього — внутрішнє споживання забруднених радіонуклідами продуктів харчування.
Зовнішній вплив радіації, як на мене, нині на заражених територіях дуже
незначний.
І тому ми говоримо, що на сьогодні потрібно не чинний закон
удосконалювати, не відміняти чи вводити в нього якісь нові статті. Ні.
І в цьому полягає альтернативність нашої позиції — потрібно приймати принципово
новий закон з новою ідеологією. Умовна назва цього закону — Закон «Про
радіаційний захист населення, яке постраждало від аварії на ЧАЕС і проживає
на забрудненій території». Він мав би включити у себе весь комплекс запобіжних
заходів, спрямованих на зменшення впливу радіації на здоров’я населення.
Сьогодні ми готові внести до Верховної Ради відповідні пропозиції.
— Хто це ми?
— Ми — це фракція Соціал-демократичної партії України (об’єднаної).
Наша фракція готова внести на розгляд Верховної Ради нову концепцію, яка
показувала б основний на сьогоднішній день вектор діяльності і нашого комітету,
і держави в радіаційному захисті населення, і внести законопроект, який
відповідав би вже цій новій концепції.
— Відомо, що недавно ви повернулися з тривалої поїздки
по забруднених радіацією районах Житомирщини. Яким чином винесені вами
з неї спостереження співвідносяться з тими підходами, які ви активно розробляєте?
— Ці спостереження повністю підтвердили наші погляди й
привели до висновку, що також ліг у підмурок моєї позиції. А саме, що ніякими
пільгами, доплатами чи компенсаціями не можна замінити основної турботи,
яку б мала проявляти наша держава, турботи про здоров’я своїх громадян.
А в цьому плані, на мій погляд, захист людей на сьогодні здійснюється дуже
й дуже мало. І коли ми були в Коростені, Народичах, Коростенському та Брусилівському
районах, — а там батьки мають значні проблеми зі здоров’ям своїх дітей,
— то вони не просили й не просять коштів, вони просять одного: врятувати
їхніх дітей, повернути їм здоров’я. І ми пропонуємо (це також принципово)
заміну тих мізерних соціальних виплат, які отримують, а частіше не отримують
як постраждалі від радіації дорослі, так і діти, на відповідну систему
лікувально-профілактичних заходів, скерованих на збереження їхнього здоров’я.
— Як можна практично забезпечити те, що ви пропонуєте?
Бо ваші опоненти, в разі відсутності відповідних методик, апаратури, приладів,
можуть сказати, що це все балачки.
— Є методики, є й апаратура, зокрема, й для досліджень
стану здоров’я громадян на ферментному або мікроелементному рівнях. Вартість
останнього обладнання близько 500 тисяч доларів США за комплект. На Україну
вистачить двох комплектів, щоб за 1—2 роки провести обстеження всього потерпілого
населення й виявлення зв’язку стану їх здоров’я зі впливом радіації. Порівняно
з тим, скільки коштів вже витрачено на «чорнобильські» програми, це мізер.
Відповідно до цієї системи діагностування є система лікування, яка напрацьована
також у нас на Україні. Але чомусь протягом 12 років вона або не впроваджується,
або впроваджується лише фрагментарно, і то з надзвичайно великими труднощами.
— Тоді доведеться припустити, що є якісь сили, яким вигідно
гальмування впровадження цих методів...
— Власне, останнім часом ми постійно наголошуємо, що є
сили, які свого часу перешкоджали застосуванню ефективних методик лікування
людей, постраждалих від аварії на ЧАЕС. Головні міркування працівників
цих сил були в першу чергу політичними — 1986 року, відразу після Чорнобильської
катастрофи, інформація про масштаби та її вплив, як ми знаємо, приховувалась
від населення й подавались концепції про відсутність небезпечного впливу
радіації на здоров’я людей. І в силу певної інерції так склалося, що відповідно
група вчених відстоювала позиції політиків і влади. Але були й інші фахівці,
які незважаючи ні на що, говорили про небезпеку «чорнобильського фактору»
стосовно як великих, так і малих доз радіації. І в процесі цієї боротьби
так чи інакше ми все одно прийшли до сьогоднішнього дня, коли потрібно
визнавати це остаточно й вживати відповідних заходів.
— Але й зараз на діагностування та лікування потерпілих
від аварії на ЧАЕС йдуть значні кошти. Тоді звідки взяти на ті заходи,
що ви пропонуєте, ще грошей, з яких програм?
— «Вартість» Закону «Про статус і соціальний захист громадян,
що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» становить близько 3,5
мільярда гривень на рік. Всі проблеми «чорнобильців» на сьогоднішній день,
«тягнуть» на 6 мільярдів гривень — це плюс будівництво, переселення людей
тощо. Але в тому ж законі з 70-ти статей лише 4 спрямовані на заходи, пов’язані
зі здоров’ям громадян безпосередньо, зокрема, із санаторно-курортним лікуванням,
організацією відповідного харчування тощо. Через те ми й наполягаємо на
зміні пріоритетів — доводимо, що є статті, які потребують значного фінансування,
але вони мало впливають на покращання здоров’я громадян, і що саме за рахунок
коштів, які мають виділятися на забезпечення цих статей, зробити переорієнтування
на нові пріоритети.
— Це ви маєте на увазі перш за все будівництво, зокрема,
житлових будинків та інших «чорнобильських» об’єктів? Але це ж пахне крамолою...
— Звичайно, це можна розцінити як свого роду крамолу. Але,
якщо ми говоримо про здоров’я дітей, здоров’я наших громадян і особливо
про тих, хто не дожив до сьогоднішнього дня, це не є крамолою.
— Навколо проблеми використання «чорнобильських» коштів
постійно виникають скандали, пов’язані з різного роду зловживаннями. Наскільки
мені відомо, не оминули вони й Житомирщину.
— Згідно з результатами офіційних перевірок лише цього
року по Житомирській області виявлено нецільового, неефективного використання
коштів «Чорнобильського фонду» на 826 тисяч гривень. Але часто й ті кошти,
які ми на перший погляд вклали, не зловживаючи і нібито ефективно, на сьогоднішній
день мають нульову ціну — тільки на Житомирщині більшість із розпочатих
будівництвом сотень об’єктів на десятки і сотні мільярдів гривень, в основному
житлових будинків, до готовності не доведена. І найгірше, що немає ніякої
відповідальності посадових осіб, які приймали рішення про таке використання
коштів. А тому дуже ймовірно, що знову й знову будуть прийматися рішення,
які не йдуть на користь ні «чорнобильцям», ні державі.
— Здається, це не єдині зловживання на Житомирщині?
— Точно не єдині. Зокрема, згідно з матеріалами перевірки
Управління служби безпеки України в Житомирській області однією з Коростенських
організацій дезактивації заражених ділянок міста і району нібито було знято
й вивезено на «могильник» 14 тисяч кубометрів грунту. Однак реальних слідів
цієї титанічної роботи виявлено не було.
— І якщо спробувати сформулювати коротко головний висновок,
до якого ви прийшли в результаті заглиблення у «Чорнобильську» проблематику,
то як би він звучав?
— Вплив «чорнобильського фактору» на наше життя — це вже
питання безпеки нації, безпеки держави.
№215 10.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»
