Львів вдруге приймав Всеукраїнський форум місцевого самоврядування, основною метою якого було ініціювання конкретних змін, спрямованих на надання більших повноважень місцевим громадам, а також виокремлення механізмів успішного місцевого розвитку. Його представляли голови українських та іноземних міст, представники Асоціації міст України, селищні та міські ради, представники міжнародних організацій і дипломатичних місій, центральних органів влади. Міркуваннями щодо важливості цієї події в житті держави ділиться учасник форуму, член правління Асоціації міст України, міський голова Луцька Микола Романюк.
• — У 1990-ті роки інститут місцевого самоврядування України зіграв чи не найважливішу, поки що ще неоцінену, консолідуючу роль: зберіг керованість територій, не допустив соціальних конфліктів, і це в той важкий час, коли держава де-факто відмовилась від своїх, не підкріплених фінансами соціальних обов’язків, переклавши їх на місцеву владу. В умовах жорстокої кризи місцеве самоврядування змогло не просто вижити, а й розпочати розвивати свою економіку. Тому ми стоїмо не на голому місці, — з такої оптимістичної ноти розпочав розмову міський голова Луцька Микола Романюк. — Сильне місцеве самоуправління визначається двома факторами — ресурсами і повноваженнями. Останні дозволяють проявляти ініціативу і мати право на експерименти. Сьогодні ні в регіонах, ні в органах місцевого самоврядування вкрай мало таких ресурсів і повноважень. Регіони затиснуті високою владою, регулюванням і контролем. Їхня ініціатива скована Києвом, для якого головним критерієм в оцінці регіону є політична лояльність, а не розвиток і ефективність. Виходячи з цього, що нам доведеться зробити? Кардинально перебудувати модель відносин між центром і регіонами. Для цього потрібна фінансова самостійність областей і органів місцевого самоврядування, розширення прав і повноважень, а також права на сміливі експерименти. Перший етап реформи буде полягати у внесені змін до Конституції України і забезпеченні ратифікації Додаткового протоколу до Європейської хартії місцевого самоврядування про право участі у справах місцевого органу влади, а також в упорядкуванні і поповненні існуючих нормативних актів держави. Вже до середини квітня пропозиції по коректуванню і напрацюванню нових документів повинні надійти на міжвідомче погодження, а в травні, ще до майбутніх виборів президента України, більшість оновлених проектів будуть розглянуті у Верховній Раді. Це є принципова позиція представників Асоціації міст України і міських голів обласних центрів. Центральні органи влади пообіцяли прискорити цей процес, не будуть осторонь стояти і депутати-мажоритарники, яким сам Бог велів лобіювати цю ініціативу. Паралельно відбуватиметься інформаційна робота серед населення і формування бюджету вже на новій основі. Таким чином, вибори до місцевих рад 2015 року повинні відбутися вже на нових засадах. Ми повинні усе встигнути зробити. Приведу чудовий приклад рідкісної оперативності уряду під час проведення реформи в Республіці Польща. Коли з’явився шанс реалізації програми реформи, з липня 1989-го по березень 1990-го року урядом Тадеуша Мазовецького було прийнято 94 закони!
• На львівському форумі, до речі, стояло питання, яку модель реформування вибрати. Зупинились на польській, яка наприкінці 80-х років узагальнила все краще, що є в європейському самоврядуванні. Європейська демократія виросла з місцевого самоврядування. Між іншим, «виросла» — слово не точне: вона продовжує виростати — це процес перманентний. Ця демократія цілком стоїть на демократії муніципальній, на самоврядуванні сіл і міст, де голосують не за політичні партії, а за знайомих людей і справи, які стоять за ними, — переконує міський голова Луцька. Відродження місцевого самоврядування в наших сусідів за Бугом дало неабиякий поштовх для розвитку держави. Дослідження польськими вченими-економістами результатів інвестиційних ефектів за два тимчасових проміжки часу — десять років до і десять років після проведення реформи, дають вражаючі результати. Наприклад: приріст магістральної мережі водогону у 1980 — 1990 роках складає 2,2 тис. км, у 1990 — 1998 роках — 20 тис. км (950%!). Підведення водогону до будинків: відповідно 328 будинків і 2 млн. будинків (у 6 разів більше). Чому? Тому, що в одній і тій же країні в один і той же період поляки мали справу з двома різними устроями держави. Місцева влада, як ніхто, знає, на чому треба концентрувати увагу. Завдяки реформам з’явилось чисельне і високопрофесійне співтовариство місцевих політиків і адміністраторів, здатних взяти на себе відповідальність за справи на місцях. Західна Європа вважає, що відродження місцевого самоврядування в Польщі є однією з найбільш вдалих соціально-політичних і адміністративних реформ в Європі за останні 50 років.
Щоб реформа вдалась, повинні існувати чотири основних елементи: перше — політична воля лідерів, які зможуть не лише декларувати, але й міняти систему держави. Кожна зміна призводить до того, що хтось втрачає, а хтось знаходить. Тому існує ризик політичної поразки. Сподіваюсь, що ми цього не допустимо. Друге: потрібні експерти, які знають, що і як робити. Третє: громадська підтримка — люди повинні розуміти сутність реформ, інакше закони залишаться мертвими. Ментальність людей міняється значно повільніше, ніж пишуться закони. Четверте — кадри: потрібні люди, які вміють і хочуть працювати у нових умовах. Тільки сила суспільства зможе змінити систему. Еліта її не змінить.
• У процесі реформи нам доведеться ліквідувати чотири монополії, серед яких політична монополія партії влади, монополія центральної влади (особливо — Верховної Ради!), фінансова монополія держави і монополія адміністрування. Буде важко, але місцеве самоврядування неможливо заснувати наказом, його можна лише виростити, як вирощують кристали, приклавши до цього відповідні зусилля. З сумом відзначу, — каже міський голова, — що політичні партії повинні виводити на публічний рівень соціальні інтереси громадян, але в нинішній політичній системі за партійним життям нічого не стоїть, ніякого соціального чи політичного суб’єкта. Все перетворено в об’єкт адміністрування, в об’єкт імітації політичного життя. Тому один з етапів реформи повинен привести до активізації громадян в місцевих співтовариствах. Справи повинні бути поставлені так, щоб громадянин володів справжнім впливом на вибір влади місцевого самоврядування. Для цього доведеться міняти положення про вибори. Реформа самоврядування буде максимально наближена до статусу національного проекту. Вона стартує, але їй необхідно в деталях прописати правила гри на місцях для всіх без виключення її учасників. Це теж треба зробити в дуже стислі терміни. Щоб цей весь замір у черговий раз не став пленумом ЦК чи партійно-господарським активом, нам потрібні зміни, потрібні чесні й об’єктивні судження і висновки. В противному разі інституціональний застій, який у нас сформувався, нам не перемогти. Тепер — про поточний момент. Завжди знайдеться певна кількість людей, які, переслідуючи шкурні інтереси, виявлять бажання нашкодити чи щось змарнувати, проігнорувати. Світ міняється швидше, ніж наша здатність розуміти сутність цих перемін. Коли в політиків бракує вмілості, відповідної перемінам, усе більшу роль грають неформальні експертні товариства, об’єднання незалежних людей, які володіють сміливістю інноваційного мислення. Тому в цій реформі важлива роль громадських організацій, або (не побоюсь сказати!), громадянського суспільства. Саме вони донесуть до людей інформацію про користь реформи, створивши громадянські позиції. Вони вміють сформувати відповідні форми співробітництва з місцевою владою. Громадянське суспільство знає, як керувати власною державою у посередництві з конституційно вибраною владою. Зрештою, будуть зміни в підході до кадрової роботи, і не в «роздачі портфелів», бо портфелі поновити куди легше, ніж свідомість їхніх володарів. Будуть працювати такі люди, які здатні наблизити владу до людей. Місцеве самоврядування в генах українців ще з сивих часів — козацтва і гетьманства. А якщо про Луцьк, то місто, як складовий елемент державного устрою Європи пізнього середньовіччя, виокремився від загальнодержавних інституцій і її намісників і окреслив свої риси як «держави в державі», ще у XV столітті (1432р.), чому посприяло надання йому магдебургського права (кодекс місцевого самоврядування). Якщо вести мову про «близькі» факти, то давайте звернемось до історії земств Волинської губернії 1912—1916 років: за короткий історичний термін ця інституція пройшла дистанцію, на якій створились земські початкові школи з професійно підготовленими вчителями, громадська медицина — унікальне явище в світовій практиці. Була створена територіально-дільнична медицина у формі лікарських дільниць, будувались невеликі сільські лікарні і амбулаторні пункти, де на постійній основі практикували земські лікарі, фельдшери і акушери. Подібна організація медичної допомоги отримала міжнародне визнання. 1943 року Гігієнічна комісія Ліги Націй у своїх рекомендаціях по розвитку форм і методів роботи в системі охорони здоров’я пропонувала лікарську дільницю в якості моделі медичної допомоги сільському населенню — те, що земська практика здійснила ще у XIX столітті. Ось цитата неповного переліку повноважень земських закладів колишньої Волинської губернії: «Завідування майном, капіталами і грошовими зборами, влаштування і утримання будівель, доріг сполучення, які утримуються за рахунок земства; заходи забезпечення народного продовольства; завідування міськими благодійними закладами і будівництвом церков, опіка розвитку місцевої торгівлі і промисловості; опіка народної освіти, охорони здоров’я і в’язниць; виконання потреб військового і цивільного управлінь; розподіл і витрата грошових зборів, які належать земствам; проведення виборів в земствах і призначення сум на утримання цих закладів тощо». Земства стали першим досвідом з організації місцевого самоврядування на принципах самофінансування.
• 80% важливих послуг населенню здійснює місцеве самоврядування: школи, лікарні, дитячі садки, електоро-тепло-водопостачання, ЖКГ — це все місцеві проблеми. І якщо вести мову про ресурси розвитку, то якими вони можуть бути, якщо дві третини витрат міського бюджету складають соціальні витрати. То ж, чи може розвиватись держава при такому абсурдному перекосі Центру і регіонів, коли в першому залишається до 80% консолідованого бюджету?
• Запитання, звичайно, не риторичне. Необхідно перерозподілити податки і ця процедура повинна закріпитись в системному законодавстві, тобто, повноваження треба закріпити фінансами. Тому в резолюції Форуму ми записали: «Передбачити з 2014 року зарахування до другого кошика місцевих бюджетів частини податку на прибуток підприємств (крім державної та комунальної власності), в обсязі 25 відсотків, а з 2015 року — 50 відсотків». На «місцях» залишаться також податки з фізичних осіб і податки на землю. Мова також йшла про податок на прибуток підприємств, адже він увесь перераховується в Центр, тому міські ради не мають зацікавленості в їх кількості і ефективності їх роботи. Переважна більшість дозвільних систем теж перейдуть в підпорядкування громади. Смію заявити, що якщо подивитись на усі значні модернізації в світі останніх 50—60 років, то не важко помітити, що успішні з них в різних країнах завжди мали дуже сильну регіональну компоненту. Всі прогресивні реформатори минулого якраз пропонували поставити в центр розвитку держави місцеве самоврядування, тобто нижній рівень управління. У нас з’явився такий шанс і його треба використати.
