За інсайдерською інформацією, котру оприлюднила МБО «Екологія-Право-Людина», у Кабінеті Міністрів готуються передати Держлісагенство та Держводагенство від Міндовкілля до МінАПК. Це можливо у ході реорганізації Міністерства аграрної політики та продовольства.
Проти такого перепідпорядкування виступили з листом провідні екологічні організації та аграрні асоціації. А вчора, 27 січня, вони прийшли з пікетом під будинок уряду. Так, екологи зазначають, що подібна реорганізація, коли ліси та води опиняться у віданні МінАПК, суперечить Конституції України та законам України. «Це свідчитиме про нестворення умов щодо належної охорони довкілля та захисту екологічних прав й розпорошення функції у сфері управління природними ресурсами, — ідеться у спільній заяві екологічної спільноти до уряду. — Екологічні права людини напряму залежать від належної організації управління природними ресурсами».
Екологічна спільнота вважає, що в Україні треба підсилювати роль Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів, котре формуватиме політику природокористування та охорони довкілля (а це й нові системи поводження з відходами, ефективне використання природних ресурсів, захист лісів та водойм, розвиток заповідного фонду тощо). Тому екогромадськість наполягає на тому, аби функції формування та реалізації політики щодо охорони, використання та відтворення водних, земельних і лісових ресурсів лишалися у підпорядкуванні Міндовкілля.
Проти таких управлінських змін виступила також група народних депутатів. Представниця екологічного парламентського комітету Юлія Овчинникова заявила, що таким чином відновиться експлуатація природи, тоді як країна має зберегти європейський курс на стале природокористування та збереження біорізноманіття.
На думку Юрія Марчука, голови Товариства лісівників України, зараз справа не лише у тому, кому належатиме лісове чи водне агентство, а в тому, наскільки якісною буде екологічна політика міністерств, котрі самі ще на етапі реорганізації. «Давайте говорити відверто, 10 років лісагенство було під Мінприроди, з 2001 про 2010, потім 10 років — під МінАПК, зараз створюється з нуля Мінагро, і положення про кожне міністерство регулюється не просто бажанням якоїсь організації передати чи не передати комусь певні функції. Мінекології фактично керує всіма природними ресурсами, йому підпорядковане лісове, рибне, водне господарство, надра, тобто це не є чиста екологія. Країна повинна працювати, але економіка повинна бути екологічною, правильною, щоб не було шкоди ні лісам, ні воді, ні надрам. І саме це питання має вирішувати зараз Кабмін», — зазначає Юрій Миколайович.
ДО ТЕМИ
«Закликаємо уряд утриматися від перепідпорядкування Держводагентства до МінАПК»
Держава – це суспільна структура, здатна здійснювати найвищий контроль за деякими аспектами поведінки всіх людей на певній території. Конституція України зазначає, що держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Розберемось, а у якій мірі держава може відповідати перед громадянами України?
Розглянемо це питання на прикладі нещодавнього скандалу, що розгорівся навколо чергового перерозподілу портфелів в уряді. Мова про відновлення існування МінАПК, збереження Мінекономрозвитку та сільського господарства, а також черговий перерозподіл функцій ресурсних ЦОВВ – Держводагентства, Держлісагентства, Держрибагентства та Держгеокадастру.
Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави – зазначає Основний закон України. Повноваження усіх державних органів влади зумовлені тим переліком прав та свобод, які гарантуються державою.
Визначивши за народом власність на землю, надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони держава взяла на себе обов’язок щодо забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України.
Народ, діючи через державні органи влади, може обирати народних обранців до Верховної ради України та місцевих – до органів місцевого самоврядування. Згідно з прийнятими Верховною радою України законів та Конституції України формується уряд та відповідні центральні органи виконавчої влади.
Стаття 116 Конституції України наділяє Кабінет Міністрів України, зокрема, повноваженнями щодо забезпечення реалізації стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору. Покладає обов’язок щодо вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Уряд повинен забезпечувати рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону. Також уряд спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади та утворює, реорганізовує та ліквідовує відповідно до закону міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади.
Відповідно до Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерство як орган, що забезпечує формування та реалізує державну політику в одній чи декількох сферах, може їх забезпечити лише у випадку чіткого розподілу повноважень та об’єднання в одному міністерстві усіх відповідних центральних органів виконавчої влади.
ЧОМУ ВОДНИМ РЕСУРСАМ БУДЕ КРАЩЕ У СТРУКТУРІ МІНДОВКІЛЛЯ?
Водний кодекс України визначає, що водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного і рослинного світу, і є обмеженими та уразливими природними об'єктами. Враховуючи міжнародні зобов’язання щодо впровадження басейного принципу управління водними ресурсами України, який має на меті збалансувати інтереси всіх, хто потребує доступ до води, та враховуючи те, що відповідальним за реалізацію цього завдання є Міндовкілля та Держводагентство, перепідпорядкування Держводагентства МінАПК поставить під загрозу завершення реформ у сфері водних ресурсів.
Саме підпорядкування Держводагентства Міндовкіллю дозволило розробити та впровадити положення Водної рамкової директиви у національне законодавство України, зокрема, організувати моніторинг вод та розробку планів управління басейнами рік.
Слід нагадати, що питання належного управління водними ресурсами, як цілісною екосистемою, як ресурсом, що бездоганно та незалежно утворюється у довкіллі, та для належного забезпечення ним усіх бажаючих, необхідно, в першу чергу, не втручатися і залишати для цього ресурсу достатній простір. Про це не одноразово зазначалось рішеннями Ради національної безпеки і оборони України, які аналізуючи існуючі станом на сьогодні документи у сфері водних ресурсів відводять головну роль у сфері управління водних ресурсів саме Міндовкіллю.
Якщо завдання Міндовкілля спрямоване на виконання гарантованого права на безпечного для життя та здоров’я довкілля та гарантування екологічної безпеки, зокрема, у частині гарантування рівного доступу до води усіх зацікавлених сторін, то завдання МінАПК є дбати за розвиток розвитку сільського господарства, та лобіювання екологічного шкідливого проєкту щодо зрошення земель на півдні України.
Враховуючи те, що плани управління басейнами рік, плани управління затоплення та посухами неможливо організувати без накладення їх на певні території, доцільно, щоб такий ресурс, як земля, теж перейшов у підпорядкування Міндовкілля.
Крім водних ресурсів, які ми всі бачимо – річки, озера тощо, є ще водні ресурси підземні, за які відповідає Міндовкілля спільно із Держгеонадра, та логічно, щоб ці ресурси були у підпорядкування одного міністерства, адже чинять вплив один на одного.
Якщо говорити про водні біоресурси, які є частиною природних екосистем, то збереження функцій з формування та реалізації політики у сфері рибальства за Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів і передача відповідних функцій у сфері аквакультури до Міністерства аграрної політики та продовольства України забезпечить умови для підтримки екологічної рівноваги відповідно до Конституції України.
З огляду на вищенаведене, вбачається необхідність чіткого розподілу природних ресурсів як елементів довкілля та коректне використання природних ресурсів для господарських цілей. Наприклад, поки вода протікає у річці – вона знаходиться у підпорядкуванні Міндовкілля. Якщо вода потрапляє у зрошувальний канал – на умовах та дозволах, наданих Міндовкіллям, опиняється у підпорядкуванні МінАПК, оскільки зрошувальні канали є частиною агропромислового комплексу, проте Міндовкілля контролює кількість води, яка потрапляє на потреби с/г виробників та її якість після повернення у природні об’єкти. Аналогічна ситуація із використання свердловин для водопостачання тваринницьких комплексів. Забезпечити облік кількості такої води та умови її використання повинні Міндовкілля, Держгеонадра та Держводагентство, а МінАПК є лише споживачем таких послуг.
ЗА ЩО ВІДПОВІДАЄ УРЯД ТА ЧИ ІСНУЮТЬ ЗАПОБІЖНИКИ
Закон передбачає, що:
Члени Кабінету Міністрів України несуть солідарну відповідальність за результати діяльності Кабінету Міністрів України як колегіального органу виконавчої влади.
Члени Кабінету Міністрів України особисто несуть відповідальність за стан справ у доручених їм сферах державного управління.
Члени Кабінету Міністрів України за вчинення правопорушень несуть відповідальність відповідно до закону.
Член Кабінету Міністрів України може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності у порядку, передбаченому цим Законом.
Члени Кабінету Міністрів України за вчинення корупційних правопорушень або порушення вимог до поведінки осіб, уповноважених на виконання функцій держави (заборона використання службового становища в особистих цілях, запобігання конфлікту інтересів тощо), а також у разі набрання законної сили рішенням суду про визнання їх активів чи активів, набутих за їх дорученням іншими особами або в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави звільняються Верховною Радою України в порядку, визначеному частиною першою статті 18 цього Закону.
Чи можна вважати, що у ситуації із черговим перерозподілом повноважень члени уряду повинні нести відповідальність? Однозначно.
Новоспечений міністр АПК зацікавлений у відновленні аграрного міністерства, оскільки є вихідцем із аграрного сектору та відверто лобіює інтереси бізнесу, без врахування необхідності врахувати екосистемний підхід. Заявлена міністром масштабна програма із зрошення без врахування наслідків зміни клімату, зменшення водності річок не вирішить проблему, а навпаки її погіршить. Такі заяви уряду свідчать про повне ігнорування закону України «Про стратегічну екологічну оцінку», який в обов’язковому порядку передбачає здійснення екологічної оцінки таких масштабних проєктних рішень. А в подальшому необхідно здійснити оцінку впливу на довкілля таких проєктів. Такі оцінки повинні проходити паралельно із обов’язковим погодженням всіма зацікавленими органами, а також Мінфіном, Мінекономіки та Мінцифри.
Така однобокість рішення уряду свідчить про небажання нести солідарну відповідальність за наслідки діяльності уряду, адже одному МінАПК дістанеться все, проте Міндовкілля – не зможе виконати покладені на нього обов’язки. Більше того, таке рішення буде свідченням повного ігнорування Указу Президента України №392/2020 про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 вересня 2020 року «Про Стратегію національної безпеки України», який передбачив розробку Стратегії екологічної безпеки та адаптації до зміни клімату.
З огляну на вищенаведене, закликаємо уряд утриматися від перепідпорядкування Держводагентства до МінАПК, оскільки такі дії будуть свідченням грубого порушення Конституції України та законів України.
Софія ШУТЯК, провідний юрисконсульт ЕПЛ, заступник голови комітету НААУ з аграрного, земельного та довкілевого права
