Туризм найбільше постраждав від карантинних обмежень, а епідемія призвела до певного переосмислення туристичних маршрутів і підвищення рівня саме внутрішніх поїздок. Відтак торік більшість українців провели свої літні відпустки в Україні. Цього року туристичні потоки дещо відновилися, однак зацікавленість до внутрішнього туризму не зникла. Ба більше, як повідомляє Державне агентство розвитку туризму, за перше півріччя 2021 року Україна на 9% прийняла більше закордонних туристів, аніж минулого року. І зупинялися вони не лише у великих містах, на кшталт Львова, а й селах, які пропонують гастрономічні тури, екстремальні мандрівки, чи яскраві події.
Сьогодні туризм має всі шанси стати тим механізмом, який запустить інвестиційні та розвиткові процеси як на загальнонаціональному, так і на регіональному рівні. Для громад капіталовкладення в локальний туризм – це один із найшвидших методів повернення грошей. Інша річ, настільки українські громади готові до того, щоб запропонувати якісний туристичний продукт внутрішньому і зовнішньому візитеру. Про це дискутували українські та польські експерти в межах круглого столу «Розвиток туризму в територіальних громадах локальні відпочинкові та туристичні продукти». Його в онлайні організувала «Подільська агенція регіонального розвитку» спільно з польським Фондом «Лідери змін». До обговорення долучилися представники територіальних громад із різних куточків України, які мали можливість дізнатися про алгоритм розвитку локального туризму. Іншими словами, з чого потрібно розпочинати реалізувати ідею, яка може перетворитися на туристичний магніт.
«ЦЕ МАРАФОН, У ЯКОМУ МАЮТЬ БУТИ ПРАВИЛЬНО РОЗПОДІЛЕНІ ЗАВДАННЯ І ПЛАНУВАННЯ»
Для українських громад туризм – це феноменальна сфера, оскільки вона поєднує кілька десятків суміжних галузей економіки і дає можливість залучити всіх мешканців громади – від умовної бабусі Галі до аграрія чи промисловця, який мешкає на цій території. Інша річ, що громади не вміють себе презентувати. І навіть маючи на своїх територіях вікові палаци, національні парки, заповідники, маяки чи кінні заводи, не знають, як зробити їх привабливими для туристів. Тому перш, ніж братися за розробку стратегій розвитку територіальних громад, важливо проаналізувати всі наявні архітектурні та природні пам’ятки і зрозуміти, як можна їх ефективно використати, каже експерт з екотуризму, координатор з розвитку мережі Greenways Ukraine Сергій ПІДМОГИЛЬНИЙ. Завдяки комплексному підходу та синергії зусиль місцевої влади, науковців, представників бізнесу, експертів, із залученням активних мешканців громад та центральних органів виконавчої влади можна розвивати як туристичні продукти, так і супутні послуги навколо цих пам’яток.
«Коли ми говоримо слово «стратегія», воно дуже складне для сприйняття, і не всі громади одразу розуміють, що воно означає. Тому я радив би говорити про таку собі дорожню мапу, яка визначить вектори розвитку і допоможе розробити послідовність дій із короткостроковою і довгостроковою перспективою, бо це не спринт, а марафон, у якому мають бути правильно розподілені завдання і планування. Тобто це має бути документ не просто з описом, а чіткими завданнями і розрахунками, – каже Сергій. – Фактично він мав би складатися з аналітичної частини, яка дасть можливість зрозуміти, на чому базується туризм, який стан здоров’я ресурсів. Друга – це стратегічне бачення ідеї, яку ми маємо закласти і яка буде дороговказом. Третя частина – набір інструментів, як цю ідею втілити в життя. І це найскладніше, бо їх треба структурувати і правильно описати. Після цього громада може ухвалити свою «туристичну конституцію» і планомірно її втілювати в життя.
Гарний приклад напрацювання туристичної стратегії у Вінниці, при чому йдеться не лише про структуру документа, а й про його втілення в практичній площині. Вінниця ніколи не асоціювалася з туризмом, але місцевий актив горів ідеєю принадити до міста туристів. Для цього було залучено людей з різних сфер (готельєри, ресторатори, маркетологи). Між ними в процесі розробки стратегії з’явилися тісні зв’язки, комунікація і кооперація. Це дало можливість напрацювати документ, який задовольняє інтерес туриста в різних сферах. Зрештою, сервіс, якість та гостинність сприяли збільшенню туристичного потоку до міста, і, хоча стратегія реалізується трохи більше року, кількість ночівель у готелях та гостелах Вінниці збільшується. Це помітно і по підвищенню обсягів надходжень до бюджету міста».
«БАГАТО ГРОМАД, МАЮЧИ ГАРНІ МІСЦИНИ, НЕ МОЖУТЬ РОЗВИВАТИ ТУРИЗМ, АЛЕ Є ТЕРИТОРІЇ БЕЗ ОЧЕВИДНИХ РЕСУРСІВ, ДЕ ТУРИЗМ ПРОЦВІТАЄ»
Сергій Підмогильний додає, що в сучасних реаліях можливі й інші випадки, коли на такі розробки дають кошти донори, але пасивність громади наскільки велика, що документ залишається лежати на полиці й припадати пилюкою. І це характерно не лише для українських громад, а й для сусідніх, зокрема й польських. Хоча часом буває, що процес йде від зворотного: голова громади має в голові ідею і лише на шляху до її реалізації чи навіть по завершенні її прописують у документі. Так приблизно відбулося в польському містечку Балтув, де вирішили створити парк Юрського періоду, керуючись тим, що знайшли на території кіготь динозавра. Здавалося б, ідея так собі, бо динозаври свого часу мешкали на всій території Польщі, але вона вистрілила, бо наповнення парку, комфортні умови для розміщення родин із дітьми, атракції привабили поляків з різних куточків країни. Головна особливість, як каже незалежний консультант, спеціаліст з питань створення інноваційних мережевих туристичних продуктів у Польщі Зенон КОСІНЬСКИЙ, що місцеві не намагаються викачати гроші з туриста, а навпаки створити такі умови, щоб він сам захотів заплатити і віддячити за послугу.
«Парк Юрського періоду JURAPARK BALTOW – це гарне місце для сімейного дозвілля в долині річки Кам’яна. Його створили 2004 року польським представництвом проєкту трансєвропейського Парку динозаврів. На території понад 3,5 гектара «проживає» приблизно 100 моделей динозаврів (і інших доісторичних тварин), створених професійними скульпторами. Навколо JuraPark, протягом кількох років, у Балтові було створено великий туристичний комплекс. Унікальну пропозицію, орієнтовану на всіх шанувальників живої природи, приготував Балтовський Звіринець, де можна побачити 500 тварин з різних частин світу. Комплекс постійно збільшується, пропонуючи нові й нові послуги, щоб туристи поверталися. За рік заклад відвідує до 300 тисяч туристів, – розповідає Зенон. – Узагалі туризм це також галузь економіки, де найважливішою є ідея, яка може допомогти громаді заробляти. Багато громад, маючи ставки, ліси, гарні місцини, не можуть розвивати туризм, але є території без очевидних ресурсів, де туризм процвітає.
Важлива річ – це людські ресурси, які будуть носіями цього процесу. Саме місцеві мешканці мають сформувати туристичну пропозицію – освітню, бізнес, медичну. Але спершу вони самі мають вивчити історію своєї громади, знати про видатних особистостей, перекази і легенди, горіти ідеєю просувати свій туристичний продукт. Так, на цьому шляху може бути багато проблем: не завжди виходить знайти порозуміння між бізнесом і владою, яка може надати адміністративні рамки, або навпаки місцева влада не може допомогти, щоб виділити певну територію під бізнес. Крім того, багато питань із визначенням бренду, маркетингом, промоцією. Однак у кожній справі вирішальним є бажання. І якщо є населений пункт, який має велику культурну спадщину, але залишається бідним, то тут питання не до держави, а до місцевих мешканців. По суті, кожна громада має що показати і чим зацікавити, та не кожна має бажання тим займатися».
«КЛЮЧОВЕ ПИТАННЯ НЕ В ТОМУ, ЩО МИ РОБИМО, А В ТОМУ, ЧОГО МИ ХОЧЕМО ДОСЯГТИ»
На сьогодні в туристичної галузі є великі резерви. Один з них – залучення українців до мандрів, адже за статистикою 80% наших співвітчизників не подорожують власною країною. Громади повинні працювати над тим, щоб підвищити надходження цього збору. Варто виокремити найкращі 10 туристичних місць у громаді, цю інформацію слід розмістити поблизу зупинок автобусів, розкручувати в соцмережах, на туристичних сайтах. Зробити внутрішні музеї громади, працівники яких теж будуть обізнані з туристичною інформацією. Можна скласти графік сезонності, тобто того, що можна побачити в громаді в різні пори року. Наприклад, на Закарпатті є місто Перечин. У ньому діє хімічний завод, що створює не лише неприємний аромат, а й репутацію. Але за кілька років зусиль, реалізованих проєктів місто нарешті потрапило на туристичну мапу України і стало зупинкою для туристів. Як? Створили кілька сезонних магнітів, серед них лавандове поле, яке відвідують десятки тисяч візитерів протягом двох місяців. Поряд, як відзначає експерт з туризму, засновник «Школи сільського туризму» Олександр КОВАЛЬ, уже почали працювати готелі і ресторани. І розглядають можливість створення інших квіткових магнітів на території, щоб туристи могли приїздити в Перечин протягом усього теплого періоду року.
«Первинно слід зрозуміти, з ким ви хочете працювати, кого місцеві хочуть бачити: візитера чи туриста, бо між ними також є різниця. Адже приїхати на кілька годин, подивитися і поїхати далі – це одне, а залишитися на вечерю і ночівлю – інше. Навіть шкільні тури вимагають іншої подачі, їм потрібна не просто емоція, а квести, драйв, інтерес. Адже ключове питання не в тому, що ми робимо, а в тому, чого ми хочемо досягти, – зазначає Олександр. – До прикладу, в Карпатах є озеро Синевир. Усі про нього чули. Туди приїжджають візитери, виходять з автобуса, вдихають чисте карпатське повітря, а екскурсовод їм каже: «Так, у нас година часу, давайте швиденько і поїхали!». Тут питання: як затримати цього візитера на день, два чи три? Яким має бути туристичний продукт, що може стати його цінністю, щоб її сприйняв візитер. Людина, яка приїхала, залишає гроші, а гроші – це послуга. Якщо послуги є, то їх купуватимуть. Якщо їх немає, то їдуть. Продати щось як унікальне вже не актуально, бо сьогодні продає зображення, репутація, рекомендація, відеоогляд, блогтур – це вже територія маркетингу і тут успішним буде той, хто правильно її побудує».
«ЗАДОВОЛЕНИЙ І ВДЯЧНИЙ КЛІЄНТ ПОВЕРНЕТЬСЯ ЗНОВУ, ЯКЩО ОБМАНЕТЕ ЙОГО ОЧІКУВАННЯ, ТО ВТРАТИТЕ НАЗАВЖДИ»
Під час дискусії звучали запитання від громад, представників пам’яткоохоронних органів та природних парків. Так, представниця НПП «Олешківські пішки» (яка не відрекомендувалася) цікавилася, як можна було б привабити туристів, щоб вони, відвідуючи одну з найбільших пустель Європи, залишалися в Олешках на ночівлю, а в ідеалі – на кілька днів. Адже за 100 кілометрів звідти розташовані два моря – Азовське і Чорне, поряд – річка і зелені садиби, але туристи приїздять просто, щоб погуляти і пофотографуватися. Олександр Коваль вказав на те, що важливо не просто створити умови, інфраструктуру, а подарувати людям емоцію, створити яскравий спогад.
«Люди, які до вас приїжджають, мають відчути цей клімат, перейнятися красою, дізнатися історію й отримати емоції, – переконує експерт. – Можна купити два верблюди і катати їх пустелею. Але краще сконтактувати з туроператорами, які працюють на внутрішньому ринку, і напрацювати спільні пропозиції. Наприклад, це може бути схід чи захід сонця в пустелі або гастротур локальною кухнею з дегустацією. Покажіть, як ви живете, – з музикою і фольклором. У серпні є астрономічне явище – падіння Персеїди. Зробіть з цього подію. Візьміть фотографів, організуйте акцію, що у вас можна спостерігати за піком активності Персеїд. Покажіть ці фото в соцмережах, на туристичних сайтах, змусьте людей приїхати до вас за емоцією. А якість послуг, сервіс, інфраструктура вже має бути. Задоволений і вдячний клієнт повернеться знову, якщо обманене його очікування, то втратите назавжди».
Якщо резюмувати, то розвиток туризму в громаді – це не лише можливості додаткових надходжень до бюджету, а й виявлення всього потенціалу, який має громада і чим може зацікавити інших людей. Можна сидіти і чекати змін та інструкцій з Києва. Але краща альтернатива – діяти «знизу». Не може бути універсальної поради, як конкретній громаді розвивати туризм. Усе залежить від того, що в неї є. І не обов’язково це мають бути гори, море, печери, водоспади чи замки. Туристичну активність можна розвинути і на рівному місці: головне – ідея.
