Ці слова репортера Олександра Котиса можуть стати девізом нового проекту, який на Волині втілюють у трьох соціальних мережах.
Людей, які представляють себе у новому проекті «Обличчя Луцька», можна назвати маленькими зірками місцевого масштабу. Але зірками дуже популярними. Адже однією з перших свою концепцію любові до рідного міста у проекті представила 83-річна (!) Юлія Толкачова, котра, незважаючи на поважні літа, ще виглядає справжньою пані і займається громадською діяльністю у Товаристві польської культури імені Єви Фелінської на Волині. Жінка має у своїх жилах, крім української, і польську кров. Вона з роду Скольбушевських, свого часу працювала директором центрального луцького гастроному, була свідком того, як, власне, місто розросталося, з’являлися нові мікрорайони й вулиці. І тепер із сумом зауважує, що Луцьк забудовують у тих місцях, які споконвіку були призначені для відпочинку.
Любов до рідного міста — це те, що насамперед об’єднує і учасників проекту, і його організаторів. Останніх всього троє: Таня Зубрик-Хомич і Володимир Хомич, які працюють у сфері журналістики, та фотограф Оксана Цимбалюк.
Проект «Обличчя Луцька» для них — своєрідне хобі, робота, яка приносить задоволення, вони, як кажуть, не виграли для нього ніякого гранту, і їх не підтримує жодна політична сила.
Хоча вже доводилося чути й такі закиди... Та насправді проект, який не є чимось надзвичайним для України, бо існує в кількох містах, для обласного центру Волині став справжнім відкриттям.
Організатори кажуть, що в Луцьку проживає чверть мільйона людей, а представляють його не тільки відомі особи, а й усі лучани. Обличчя ж є відображенням сутності людини, тому в проекті представляють і зовнішній, і внутрішній портрети людини. Наприклад, Олександр Котис колекціонує... цеглини, яких має у своїй збірці уже сорок штук, він шість років прожив у Києві і повернувся до Луцька, знаючи, заради чого це робить.
Цікавиться його історією і знає її, судячи з його публікацій, непогано. Олександру Стеренчуку, творчому працівнику, у Луцьку подобається домашня атмосфера і те, що місто досі залишається духовною столицею Волині.
Радіоведучий Сергій Ткачук хотів би, щоб лучани змінили ставлення до свого міста. Коли зрозуміють, що це їхня домівка, почнуть поводитися адекватніше...
Для вуличного музиканта Владислава Старинкова Луцьк — місто, у якому більше шляхетності. Та, як каже ще одна учасниця проекту Іванна Мартинів, Луцьк не варто порівнювати з іншими містами, бо у нього — своя аура, своя романтика. Для когось це тиха провінція, а для інших — «глибина з мільярдами різноманітних стежинок для самовдосконалення».
