Затриманий громадянин виглядав справді підозріло — він був одягнутий у жіночу шубу і шапочку, оснащений 40-канальною імпортною радіостанцією, двома парами медичних рукавичок, скотчем і озброєний газовим пістолетом та мисливським ножем. Він виявився тричі судимим за квартирні крадіжки 24-річним Дмитром Бегером. Зловмисника передали старшому оперуповноваженому карного розшуку Личаківського РВВС капітану міліції Пилипенку.
Ось тут-то й почалося найцікавіше. Насамперед у невідомому напрямку зникли шуба, шапочка, рація, медичні рукавички і скотч. Залишились лише газовий пістолет і ніж. Але ножик дивним способом з мисливського перетворився на перочинний, а за газовий пістолет кримінальна відповідальність не передбачена. Як понятого капітан покликав із сусідньої кімнати громадянина Карамишева (зараз він знову сидить чергових півтора року за квартирні крадіжки) і закрив справу за ст. 6 п. 2 ККУ (відсутність складу злочину). Потім розшуковець відпустив затриманого додому (Бегера шукають донині).
Ошелешені зникненням підозрюваного керівники Личаківського райвідділу відразу почали службове розслідування. Проти капітана Пилипенка було порушено кримінальну справу відразу за двома статтями Кримінального кодексу: 165 (зловживання службовим становищем) і 172 (службовий підлог). На суді понятий Карамишев заявив, що капітан Руслан Пилипенко приходив у березні 1998 року до нього в СІЗО і вмовляв Карамишева, щоб той не міняв своїх показань. Цей візит шокував суддю, бо з лав міліції Пилипенко був звільнений ще в... лютому 1998 року. Під час судового засідання Пилипенко пояснив, що він у СІЗО не приходив і хоча дійсно був звільнений, але міліцейського посвідчення не здав, бо в нього хтось викрав документи. Суддя Личаківського районного суду Олег Бачун 7 червня 1999 року гідно оцінив дії Пилипенка — три роки шість місяців позбавлення волі. Але оскільки цей злочин не належить до розряду важких, то підсудний потрапив під амністію.
Начальник Личаківського РВВС міста Львова полковник Богданов у розмові з кореспондентом «Дня» назвав вчинок свого колишнього підлеглого «ганьбою для їхнього колективу» і потішився, що кримінальну справу було порушено за його ініціативою.
