Влаштувавши два тижні тому "політопитування" нашим зіркам кіно, театру й естради, ми влучили "в точку". З кожною годиною актуальність подібних ненав'язливих бесід зростає: чутки про передвиборне "вербування" народних улюбленців до партійних лав нині вже просто нагадують лавину. Та й не дивно: голос будь-якої популярної особистості "в портфелі" тієї чи іншої суспільної сили вартий багато чого: і в непрямому, а часом - і в прямому значення цього слова. (Досить пригадати "історичну" акцію "Голосуй, бо програєш!" - у Росії). З Ларисою Кадочниковою, народною артисткою України, ми сьогодні розмовляємо про дуже тонку матерію морального вибору, перед необхідністю якого вже реально стоять і вітчизняні знаменитості.
- Люди мистецтва, - рішуче каже пані Лариса, - не повинні брати активну участь у політиці. Я сама ніколи в жодній партії не перебувала, хоч зараз смикають, запрошують стати членом різних об'єднань. Усім відмовляю. Кожна людина має займатися своєю справою. Подивіться, що сталося зі Станіславом Говорухіним? Талановитий режисер полишив творчість. Не людина, а вузол нервів. З'явилась озлобленість, зацикленість на політиці. Маючи такий дар, він живцем його ховає.
- А чи погодитесь ви брати участь у передвиборних акціях будь-яких громадських об'єднань?
- З прапорами на демонстраціях не ходитиму, перед Верховною Радою не стоятиму. До речі, в Росії учасники туру "Голосуй, бо програєш!" отримали досить пристойні гроші за свої виступи. Мені здається, що коли ти вже відданий ідеї, лідерові, віриш і знаєш, що лише він і ніхто інший не підніме країну, то отримувати якісь суми за свою допомогу - неетично. Нехай гонорари перераховують знедоленим дітям, старим, до лікарень.
Щоправда, є ще один аспект. Актори театру й кіно, на відміну від естрадників, заробляють копійки. А чимало кіношників ледь зводять кінці з кінцями. Й коли їм запропонують добрі гроші, то вони, я гадаю, погодяться на будь-які агітаційні заходи, аби прогодувати родину. Я їх у такому випадкові зрозумію. Але жахливо, що подібним злиденним станом акторів може скористатися хто завгодно.
- Чи підете ви самі на вибори?
- Дуже важливо те, хто приходить до влади. Чи зможуть партія, президент реально змінити життя на краще, зокрема - і стан справ у освіті, медицині, культурі. Але, на жаль, читаєш передвиборні агітки - і здається, що всі порядні, чесні, думають лише про народ. А потім виявляється, що багато обіцяли, а результатів - жодних. Напаковують калитку, будують палаци та ще й їздять на розкішних автах. Між собою ділять портфелі та займаються бюрократичними чварами. Місяць-другий спробували б пожити на 50 гривень, тоді не такі б приймали закони. Я ходжу на вибори, але весь жах, що кожного разу обираємо "кота в мішку". Ми всі зневірилися, й це - жахливо.
- І все ж, чи симпатизуєте ви комусь із нинішніх українських політиків?
- Зовні мені подобається Олександр Мороз. Від справляє враження людини, що мислить. Але хотілося б вірити, що невдовзі з'являться й нові енергійні, талановиті політики, котрим можна, все ж таки, буде довірити майбутнє нашої країни.
