Таню Малярчук українські книголюби знають і шанують, хоч вона й належить до молодого покоління літераторів. За чотири роки письменниця встигла завоювати чималий авторитет серед читачів та колег, незважаючи на імідж дивакуватої самітниці. Після дебютної книжки «Ендшпіль Адольфо» вийшов найвідоміший її роман «Згори вниз», а відтак — книги «Як я стала святою» і «Говорити». Наприкінці 2009 року харківське видавництво «Фоліо» перевидало тексти авторки під однією обкладинкою, залишивши за бортом, з невідомих причин, тільки перший — «Ендшпіль Адольфо». Натомість, великий том, названий «Божественною комедією», містить найновіший цикл «Звірослов», що складається з десяти новел і вийшов того ж року окремою книжкою. Книга стане хорошим подарунком однаково для шанувальників письменниці, які прагнуть зібрати колекцію з її творів, а також для тих, хто поки не знайомий із чудовним простором, де розгортається «Божественна комедія» Тані Малярчук.
Із власних слів авторки, найбільше їй до вподоби вигадувати неймовірні історії. Неможливо звинуватити її у лукавстві, адже кожна Таніна оповідка написана з любов’ю, винахідливістю та сміливістю невиправного фантазера. Існує прадавнє мистецтво, оволодівши яким, людина здобуває ключ до секретів життя. Мистецтво баяти. Це означає не просто переповідати бувальщину, а витворювати легенди, плести чарівне словесне полотно, здатне залатати дірки у недосконалій світобудові. Таня Малярчук складає свій бай, а ми, читачі, від зачудування ризикуємо втратити відчуття межі між «нашою» реальністю та задзеркаллям, явленим у «Божественній комедії».
У її книгах є все: людська сила і людська слабкість, казки і чортівня, мовчання і сповідь, кохання і любов, народження і переродження. Таня Малярчук, безумовно, майстриня сюжету. Новели схожі на доскіпливо виписані середньовічні мініатюри, а більші тексти — на епічні полотна, де минуле від майбутнього відділене лише просторово, і на одній поверхні разом уміщуються Рай, Чистилище і Пекло. Тим більше ця література асоціюється із середньовіччям, хоч напряму й не стосується знаменитої поеми Данте, що чудесне проникає у життя людей: риби можуть розмовляти, будинки самі собою ростуть, а відьми перекидаються на вовків. Тут нечисть з її звичками, святі з їх житіями, персонажі інших книжок зі своїми власними історіями виринають з-поміж таких знайомих маленьких людей сучасного міста, провінції, села. Таня пише, здається, про нашу реальність — знайомі гори і ріки, знайомі назви станцій метро, супермаркети, двори, церкви, дороги — усе ніби тутешнє й буденне. Але раптом у звичні рамки вдирається безлад. Алогічні, незбагненні перетворення зводять героїв новел і романів з «накатаної» колії, дозволяючи їхньому життю стати сюжетом для магічного баю. Найважливіше, що ці герої приховано завжди прагнуть відкрити двері для казки, навіть якщо наслідки лякатимуть невідомістю, якщо чигатиме небезпека і доведеться втратити все, до чого ти звик. Людям у «Божественній комедії» душно у тому світі, куди їх вкинуто невідомо з чиєї волі. Попри страх вони завжди хочуть зламати умовності й ступити на той бік, у задзеркалля, де «всесвітні» закони не діють. Чудна річ, але ми впізнаємо в тих героях себе. І ми теж метушимось по золотій клітці найкращого з можливих світів, шукаючи потаємних дверей, за якими чекатиме диво.
«Божественна комедія» Малярчук, без сумніву, буде цікава багатьом читачам. До стрімких, карколомних сюжетів, що захоплять навіть дитячу уяву, доєднано безліч філософських вузлів, розплутувати які не відмовиться і бувалий мислитель. Втіхою для доскіпливих стилістів стане вправне володіння мовою, прості й глибокі діалоги, лаконічність, свіжі розкішні метафори. Існують книжки, читання яких приносить майже гурманське задоволення, воно, сказати б, смачне, соковите. І книги, написані Танею Малярчук, саме такі. Вони стають гідними продовженням справи, розпочатої «магами» Габріелем Гарсіа Маркесом, Мілорадом Павичем, Тарасом Прохаськом.
Книга «Божественна комедія» хай і мозаїчна, а всі її фрагменти об’єднує головна ідея — нескінченність. Нескінченність часу і світу, чиї форми знаходять продовження у метаморфозах, ніколи насправді не минаючи. Циклічність, всеохопність, зв’язок усього з усим — ось яким океанічним відчуттям наповнена ця книга. Чи ж то не філософський камінь, що дає безсмертя? Не знати, чи ця комедія людська чи божественна, адже бог, виявляється, перебуває всередині нас самих і найбільш приголомшливо, що він був там завжди. Авторка нагадує, наскільки близько від земного до піднесеного — як на одному полотні, де одночасно вміщаються Рай, Чистилище і Пекло, по яких пересуваються одні й ті ж герої — Данте і Вергілій, а може, ви і Таня Малярчук.
