Зміна клімату є одним із ключових викликів людства. Цьогорічна зима вже побила температурні рекорди і змушує задуматися над тим, яким чином це вплине на аграрний і туристичні ринки вже найближчим часом. Нагадаємо, наша газета нещодавно наводила думку на цю тему завідувачки відділу прикладної метеорології та кліматології Українського науково-дослідного гідрометеоінституту, кандидатки географічних наук Віри Балабух («День» № 5 від 15 січня 2020 року).
Про те, які наслідки кліматичних змін варто чекати уже найближчими роками, як від цього постраждає Україна і чи можливо адаптуватись до нової реальності, розповів професор з охорони природи університету сталого розвитку Еберсвальде (Німеччина) доктор П’єр ІБІШ.
«ЗАРАЗ БАЧИМО ШВИДКІ РЕАКЦІЇ В ПРИРОДІ, ЯКІ ВІДВЕРТО ЛЯКАЮТЬ»
— Яким чином вас особисто торкнулася зміна клімату?
— Вперше дізнався про зміну клімату ще наприкінці 1980-х, спілкуючись з одним із піонерів-експертів у цій сфері професором Хайнлотом. Він був членом комісії німецького парламенту з питань зміни клімату, яка збирала всі наявні докази і теорії щодо ризиків та можливих сценаріїв, ще до заснування IPCC (Міжурядова група експертів з питань змін клімату. — Авт.) Це мене зацікавило. Відтоді ніколи не переставав думати про значення зміни клімату для природи та людства.
— Ви багато років провели в Південній Америці. Чим там займалися?
— Pазом з командою намагалися інтегрувати зміни клімату в планування збереження біорізноманіття. Звісно, все це було трохи абстрактно. Однак наукова література розвивалася швидко й переконливо. У Болівії мав шанс сприяти реалізації одного з перших великих проєктів, який показав, що захист лісу сприятиме пом’якшенню кліматичних змін.
— Над чим працюєте нині?
— Після повернення із Південної Америки з 2003 року розпочав інтенсивніше досліджувати необхідність та варіанти адаптації до зміни клімату в галузі охорони природи та управління лісами в Німеччині. Починаючи з 2010 року в межах проєктів по всьому світові ми розробили методологію оцінки ризиків на основі екосистем і стратегічного планування. Нарешті увійшли в епоху, коли неможливо було не помітити, що зміни клімату вже відбуваються. Прикро бачити, як подібні зміни стають реальністю. Багато років поспіль попереджали про можливість того, що наші лісові екосистеми можуть зруйнуватися або принаймні кардинально змінитися, коли зміни клімату запускають певні екстремальні події. І зараз, власне, бачимо швидкі реакції в природі, які відверто лякають.
«НАША МЕТА — ВИВЧИТИ ВАРІАНТИ АДАПТАЦІЇ»
— Про які реакції йдеться і де конкретно?
— В основному — пов’язані зі зміною клімату. Зокрема, в таких європейських країнах, як Німеччина чи Україна: затоплення територій і дефіцит води, надзвичайно висока температура, теплові хвилі та посухи, повені, пошкодження лісів шкідниками, пожежі, втрата продуктивності сільського господарства. Все це впливає на здоров’я людини і на економіку загалом.
— Які проєкти реалізовуєте в Україні?
— Наразі втілюємо в життя лише один проєкт, який підтримує три біосферних резервати в Україні — Розточчя, Шацький та Деснянський. Наша мета — вивчити варіанти адаптації до зміни клімату на основі екосистем.
Біосферні заповідники ЮНЕСКО створили як живі лабораторії, де фахівці вивчають нові шляхи сталого розвитку. Їх часто розглядають як просто захищені території для збереження біорізноманіття, але їхня основна місія полягає в пошуку природоохоронних рішень суспільних проблем і забезпеченні хорошого життя людей, які користуються природними системами, не завдаючи при цьому їм шкоди. Ми прагнемо допомогти українським біосферним резерватам пропонувати нові рішення і ставати зразками для наслідування.
Річ у тім, що природні екосистеми можуть знижувати екстремальні температури й буферні аномальні коливання клімату, регулювати потік води і захищати людей від небезпек. Ми маємо зрозуміти їхній потенціал. Опісля — запропонувати діяльність та проєкти, які б сприяли стабілізації та використанню природних можливостей — допомогти природі, щоби вона могла допомогти людині.
«Я МАВ ПОВЕРНУТИСЯ ІЗ ПІВДЕННОЇ АМЕРИКИ, ЩОБИ СПРАВДІ ЗРОЗУМІТИ, ЩО ЦЕНТР ЄВРОПИ РОЗТАШОВАНИЙ В УКРАЇНІ»
— Чому вибрали для дослідження саме Україну?
— Відтоді як повернувся із Болівії, щороку відвідував Україну — важливу та велику країну Європи. Я мав повернутися із Південної Америки, щоби справді зрозуміти, що центр Європи розташований не в Німеччині чи будь-якій із наших держав-сусідів, а в Україні.
Різноманітні соціально-економічні та геополітичні виклики, з якими стикається Україна у своїй боротьбі за пошук хорошого місця в Європейському домі націй, спонукають нас до активізації співпраці.
І останнє, але не менш важливе: ми в захваті від цінних екосистем в Україні. Їх потрібно захищати задля збереження функціональності та послуг, які вони надають людям.
— Під час своїх проєктів ви аналізуєте теплові мапи регіонів. Що саме означають ці мапи, як збирати відповідні дані і як їх використовувати?
— Мапи температури поверхні створюємо у співпраці з фахівцями Потсдамського інституту досліджень впливу на клімат. Науковці використовують великі дані, сформовані супутниками, які вимірюють відбиття радіації на поверхні Землі й за допомогою яких можна зрозуміти, наскільки певний ландшафт страждає від «лихоманки-гарячки» — нагрівається чи охолоджується. Різниця денних температур влітку між лісами та сільськогосподарськими угіддями або поселеннями може становити кілька градусів Цельсія.
Нас цікавить, зокрема, температура поверхні в регіонах біосферних резерватів, з якими працюємо. Перші результати показали, наскільки прохолоднішими є ліси і наскільки вони важливі для підтримки температури навколишнього середовища.
Також бачимо, що деякі звичайні практики, такі як просіки лісів, сприяють потеплінню і зменшенню здатності екосистем захищати себе та людей від зміни клімату.
Загалом мапи допомагають нам обговорити варіанти адаптації до зміни клімату. Доводиться ставити під сумнів певний тип землекористування, який добре працював у минулому, але може створювати ризики для функціонування екосистеми за умов глобального потепління.
«ЗАРАЗ СТИКАЄМОСЯ З ІМОВІРНИМ РИЗИКОМ ТОГО, ЩО ПОТЕПЛІННЯ НА 1,5°C ДОСЯГНЕМО В НАЙБЛИЖЧІ КІЛЬКА РОКІВ»
— На думку експертів, якщо глобальна температура Землі зросте більш ніж на два градуси, то зміни клімату стануть незворотними. Наскільки світ близький до цієї межі?
— Навряд чи ми достатньою мірою зрозуміли всі механізми, які сприяють зміні клімату і які призводять до складних реакцій у природі. Підвищення температури на два градуси, як вважалося, є точкою неповернення — перехід до швидкої зміни клімату, яку не можна буде зупинити століттями і навіть тисячоліттями.
Для людей, які вимірюють історію десятиліттями і століттями, насправді це може стати «незворотним».
У наш час багато кліматологів погоджуються, що потепління на два градуси — порівняно з доіндустріальними часами — занадто великий ризик. Тому 2015 року в Парижі було досягнуто знаменитої кліматичної угоди. Зокрема, було поставлено нову мету — спрямовувати всі зусилля на обмеження зростання температури до +1,5°C від доіндустріальних рівнів, оскільки це суттєво зменшить ризики зміни клімату і впливи на них.
На жаль, поки що людству не вдалося ініціювати жодних серйозних змін, які знизили б глобальні викиди парникових газів. Зараз стикаємося з імовірним ризиком того, що потепління на 1,5°C досягнемо в найближчі кілька років.
— Чого варто очікувати?
— Якщо не вдасться повернути «колесо» в найближчі кілька років, то на нас чекають серйозні проблеми. Деякі регіони перебувають в особливій зоні ризику. Північна півкуля нагрівається швидше, полярні та бореальні (екосистеми, характерні для субарктичних (у Північній півкулі) та субантарктичних (у Південній півкулі) територій. — Авт.) екосистеми здаються дуже вразливими, і навіть у наших помірних регіонах зміни можуть стати занадто швидкими.
На зміни клімату згубно впливають явища, які є наслідками надмірного використання природи, різних забруднень та всіх інших створених людьми екосистемних проблем.
— Якщо людство повністю припинить викиди вуглекислого газу в атмосферу, чи зможемо врятувати планету від подальшого швидкого нагрівання? Адже океани, по суті, є гігантськими обігрівачами, які накопичили дуже велику кількість тепла.
— На думку кращих вчених-кліматологів, у нас може бути шанс — якщо нарешті дослухаємося до попереджень.
Кілька тижнів тому в міжнародному науковому журналі IPCC було опубліковано матеріал «Попередження світових вчених про надзвичайну ситуацію з кліматом». Це звернення підтримали тисячі вчених. Вони одностайно заявляють, що кліматична криза є «більш серйозною, ніж передбачалося, і загрожує природним екосистемам і долі людства». Що можна до цього додати?
Коли молода шведська кліматична активістка Грета Тунберг каже: «Я хочу, щоб ви панікували», — це не здається недоречним.
«АНОМАЛІЇ НЕВДОВЗІ МОЖУТЬ СТАТИ «НОВИМИ НОРМАМИ»
— Крім сильної літньої спеки, ми також помічаємо й інші ознаки зміни клімату: урагани, повені, нетипову рослинність, лісові й торфові пожежі. Що з цього списку є в Німеччині?
— Нині нас особливо турбує стрімка загибель лісів. Протягом 2019 року принаймні 300 000 га постраждали від посухи та спеки. Хвойні насадження руйнуються. Лісові господарства зазнають збитків. Міністр сільського господарства навіть організував національний лісовий саміт, а наш національний парламент — слухання щодо становища лісу.
Минулого року сухе літо виявилось причиною того, що на річках майже не було води, рух кораблів був перерваний, електростанціям довелося зменшити виробництво, оскільки річкова вода стала занадто теплою для охолодження. Втрати сільського господарства виявились завеликими. В останні два літа деяким громадам довелося навіть заборонити зрошення.
НАСЛІДКИ ДЛЯ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ТА ЛІСІВ МОЖУТЬ БУТИ ЖАХЛИВИМИ. НАПРИКЛАД, У КАРПАТАХ ВІДМИРАННЯ ХВОЙНИХ ДЕРЕВ МОЖЕ БУТИ ПРЯМО ПОВ’ЯЗАНИМ ЗІ ЗМІНАМИ КЛІМАТУ / ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»
Ми справді страждаємо від дедалі сильніших лісових пожеж, особливо в соснових насадженнях. Затоплення та сильні бурі також траплялися протягом останніх років.
Дослідження показують, що ймовірність таких екстремальних теплових хвиль істотно збільшилася за рахунок зміни клімату, відповідно — подібні аномалії невдовзі можуть стати «новими нормами».
«В УКРАЇНІ ЗАЛИШИЛИСЯ НЕДОТОРКАННИМИ РІЧКОВІ ЕКОСИСТЕМИ, А ТАКОЖ ПРАЛІСИ В ГОРАХ — ПРО ЦІ ФУНКЦІОНАЛЬНІ ЕКОСИСТЕМИ НІМЕЧЧИНА МОЖЕ ЛИШЕ МРІЯТИ»
— Які заходи вживаєте на державному та регіональному рівнях для адаптації до зміни клімату?
— У нас є національна стратегія адаптації. Серед екосистемних рішень — зменшення дренажу, надання більше місця річкам, зволоження боліт, зменшення герметизації міських поверхонь та будівництво зелених дахів.
Спекотне літо допомогло зрозуміти тим, хто приймає рішення на державному рівні, що адаптація до зміни клімату — це питання якості життя, здоров’я та безпеки.
— В Україні є багато водойм. Найнебезпечніші для нас — повені. Що можемо використати з німецького досвіду адаптації?
— В Україні залишилися недоторканними річкові екосистеми, а також праліси в горах — про ці функціональні екосистеми Німеччина може лише мріяти. Крім того, опираючись на німецький досвід, не можна знищувати природний потенціал, а навпаки — варто наполегливо працювати, щоби підтримувати механізми адаптації на основі екосистем.
— Цьогорічна зима для українців розпочалась з екстремально теплих показників. Для багатьох це не так уже й погано. Чи треба хвилюватися?
— Я не радив би просто мріяти про те, що життя стане простішим з теплішою та екстремальнішою погодою. Наслідки для сільського господарства та лісів можуть бути жахливими. Наприклад, у Карпатах відмирання хвойних дерев може бути дуже пов’язане зі змінами клімату. Також дефіцит води здатен стати критичним у деяких регіонах. Нестача снігу взимку вплине на гірські екосистеми та місцеві економіки, які залежать від зимового туризму.
— Як ви вважаєте, українці є екологічно відповідальними чи, навпаки, байдужими до зміни клімату?
— Як і будь-де на планеті, в Україні є люди, які добре розуміють суть проблеми. Але я також бачу, що багато інших охоплені короткостроковими потребами й викликами, що заважає їм визнати ризики.
Знаю Україну вже понад десять років. Був свідком того, що багато екосистем тут погіршуються з часом. Попри це, потенціал все ще існує. Однак ті, хто приймає рішення в Німеччині, Франції, в Україні й будь-де у світі, зосереджуються на традиційних способах розв’язання проблем, прагнучи економічного зростання, і наразі не реагують на попередження вчених. Людство вступає в дуже критичну фазу історії.
«У РАЗІ НЕБЕЗПЕЧНИХ ЗМІН КЛІМАТУ ІСНУЄ РИЗИК ТОГО, ЩО ЛЮДСТВО ПОТРАПИТЬ У TERRA INCOGNITA»
— Чи здатні кліматичні процеси спричинити міграційні, соціальні чи навіть політичні катаклізми?
— Боюся, що це можливо. Уже відомо про конфлікти щодо води на територіях транскордонних річок. Уявімо, що в деяких частинах земної кулі, де живе багато людей, сільське господарство стане важким або неможливим. Це може призвести до політичної нестабільності та хвилі еміграції. Про це вже є чимало досліджень. Нещодавній звіт Міжурядової групи експертів з питань змін клімату також засвідчив, що в багатьох місцях може стати занадто спекотно для людей. Існують ризики величезних проблем зі здоров’ям.
— Чи є якась користь від зміни клімату для людства?
— Сучасні цивілізації зародилися в період останніх десяти тисяч років з досить стабільними кліматичними умовами. Однак навіть незначні кліматичні коливання в минулому спричиняли голод і геополітичні потрясіння. Наприклад, під час кліматичного песимуму раннього Середньовіччя (загальне похолодання клімату в Європі, яке тривало кілька століть після римського кліматичного оптимуму. Кульмінацією кліматичного песимуму було похолодання 535—536 років. — Авт.) народи Євразії мігрували і вторгались в інші території.
Проблема не в тому, щоб мати якісь більш комфортні умови. Йдеться не про те, щоб увімкнути обігрівач і не потребувати пуловерів у кімнаті. У разі небезпечних змін клімату існує ризик того, що людство потрапить у terra incognita — невідому землю без відповідного обладнання та достатньої кількості їжі.
Звісно, мені подобається зараз вирощувати виноград на півночі Німеччини. Також, коли погода стає теплішою і сухішою, деякі регіони, скажімо, німецьке узбережжя Балтії, виграють від бурхливого туризму. Але ціна за ці незначні й короткострокові вигоди, яку доведеться сплатити в середньостроковій перспективі, занадто висока.
