Її знання про матеріальний світ — залишаються і до цього дня феноменальними. Хіба що за межі земного існування вона не заходила. Містика в нього, слава Богу, відсутня.
Нічого, його побратими пера, щоб мандрувати хоч у чомусь незнаному, по-справжньому лишень у XX сторіччі накинулися на містичні сюжети. А що робити? Адже вона з героями своїх 63 романів де тільки не була. Включаючи Місяць. Назви багатьох її романів кажуть самі за себе: «П’ять тижнів на повітряній кулі», «З Землі на Місяць», «Подорож до центру Землі», «20 тисяч льє під водою» Довелося хлопцям влазити до Потойбiчного!
Йдеться, звичайно, про великого французького письменника Жюля Верна (1828—1905). Він народився 194 роки тому, саме в цей день — 8 лютого.
Хочеться додати до цього одну істотну деталь. Ірреального в книжках Верна немає, але окрім географічного виміру, тобто мандрів у просторі, він дозволяв собі прогулянки в часі, насичуючи художню канву механізмами (підводний човен, інші засоби комунікації), що не існували в його час. Силою фантазії він доводив несміливі науково-технічні розробки до завершеного результату. Тобто Жюль моделював майбутнє, спираючись на реальні факти. Багато з його прозрінь збулося.
Саме через цю його особливість 1885 року до Верна, як до світової зірки літератури й науково-технічного пророка звернувся з пропозицією (діловою, зрозуміло!) американський газетний магнат Гордон Беннет. Він прохав Жюля Верна написати спеціально (або, як зараз кажуть, «ексклюзивно») для американських читачів книгу-передбачення майбутнього США.
Пророцтво вийшло дуже цікавим. Особливо воно є цікавим у світлі останньої промови Джорджа Буша, де він визначив «вісь зла», яку створено «країнами-ізгоями». І що Америка має намір наводити на планеті порядок і вимагає інших визначитися: з нами ви чи ні. А хто не з нами, як відомо... Все це відбувається, природно, під прапором боротьби проти тероризму. Проте аж занадто США починає входити в роль «світового жандарма»...
Жюль Верн написав оповідання під назвою «У ХXIX сторіччі. Один день американського журналіста 2889 року».
Він змалював таку картину світу: дія відбувається в столиці Американської Імперії. Вона диктує свою волю всім країнам світу. Протистоять їй лише Росія та Китай. Англія, анексована Америкою, стала одним із її штатів. Франція також стала напівзалежною державою й ледве животіє (це крок для Жюля Верна, як француза, був доволі сміливим).
Керує «американською півкулею» якийсь медіа-магнат, власник і редактор газети «Всесвітній герольд» Френсіс Беннет.
Ось таку вражаючу геополітичну обстановку через тисячу років змалював французький пророк.
Американець не опублікував це пророцтво письменника. І, мабуть, не лише через те, що його такий собі предок став Імператором. Скоріше, це виглядає як жарт з боку Жюля Верна (хоча роль ЗМІ продовжує зростати й поняття «маніпулювання суспільною свідомістю» — далеко не фантастика). Швидше за все, щось інше не сподобалося замовнику. Аж надто жорсткою, непримиренною та непривабливою здалася йому роль «демократичних» Штатів у цьому уявному майбутньому.
Але безліч останніх подій свiдчать, що подібного геополітичного «розкладу» ми можемо дочекатися набагато раніше, аніж за тисячоліття. І якщо американський медіа-магнат минулого сторіччя посоромився приміряти на себе «світове панування», то Бушу-молодшому, схоже, це «вбрання» пасує.
