Iсторія групи бере початок із 1987 року, коли її учасники 1 квітня виступили зі своїми витворами на Арбаті. Поступово група набирала обертів. Її кредо: клоунське, по-дитячому наївне та безжурне ставлення до життя.
Популярність прийшла 1995 року після виходу альбому «Источник наслаждения». На слуху з’явилися «Аквалангисты», «Рыба-колбаса», «Таких не берут в космонавты».
1997 — абсолютно хітовий альбом «Полный Щорс». І як для прикольної групи — досить складні й цікаві аранжування. Особливий ажіотаж серед населення викликали «Моряки Манго-Манго» та «Вальс крановщиков».
У текстах суміш абсурдних образів у дусі Даниїла Хармса з «героїчними» типажами льотчиків, космонавтів, моряків. Дещо чорний, але загалом необразливий гумор, оскільки все начебто не по-справжньому.
Сюжетець, наприклад, «Моряков Манго-Манго» такий: моряки «по «традиции» при «малейших капризах природы» звичайно жінок за борт викидають. Прикмета така, щоб погоду «выровнять». Та й у льотчиків ті ж забобони: тільки-но щось не так «за окошко летят стюардессы»...
У «Вальсі» з’ясувалося, що кранівник — популярна, але винятково небезпечна професія. Зате «вокруг башенных кранов девушки стайками вьются»! Є стимул рватися в кранівники!
Дуже запам’ятовуються фразочки з пісень на кшталт «Когда я стоял в океане, меня укусила акула», «Щель в самолете так широка — мягко вползают туда облака».
Поступово майстерність, азарт, смішливі дурощі — вивели їх у перший ешелон естради. Вони стали мало не єдиною музичною групою, яка працює в комік-жанрі. Близькі їм за духом, хіба що, кабаре-дует «Академія», яка вже зникла, і веселі панки з «Ногу свело».
1998 року в рамках проекту «Сюрприз для Аллы Пугачевой» «Манго-Манго» в костюмах пожежників виконали в маршовому ритмі пісню Ніколаєва «Балет». «Души призывный звук» — ще ніколи не здавався таким забавним. Хоча в цій кавер-версії занадто вже проглядало бажання розсмішити, що робило гумор дещо натужним. Що не перешкодило довести Пугачову до сліз. Від сміху, звичайно...
Аж із того часу «Манги» не заявляли про себе якимись яскравими речами. Тиша.
У «Докер-пабі» рівень виконання «Манго-манго» був вищим за всілякі похвали. Лідер Андрій Гордєєв у дитячому комбінезоні робив пафосно-конвульсуючі порухи рук, схожі на щось середнє між жестами вождів і відмахуваннями від комарів. «Комічні куплети», якими супроводжувалися вищеописані рухи також були оригінальними. А соло- гітарист пасував би і для будь- якої серйозної рок-групи!
Але на загальному враженні позначилася відсутність у хлопців нових хітів. Старі речі — «на ура», нові — млявенькі.
«Манго-Манго» чесно відпрацювали годину двадцять. На біс, негідники, не з’явилися. Як пояснив один із організаторів концерту, музиканти поспішали на нічний потяг. Причина поважна. Особисто я виявився обділений улюбленою старою пісенькою «Ассс!»
Загалом концерт був добрим, але не «забійним». Не таким, щоб враження «залишилися назавжди».
Шкода, що в цієї комедійної групи — такі серйозні проблеми з репертуаром. Хоч пиши для них!
