НА ВДНГ, ЯК У ГРЕЦІЇ, БУЛО ВСЕ
Українська виставка досягнень відкрилася відразу за союзною
1958 року. Вона розмістилася на площі 280 га, з них 180 — унікальний для
міста Голосіївський ліс.
Що відбувалося на ВДНГ у вихідні дні — справжнє паломництво...
Сюди їхали екскурсії з усієї республіки, іноземні делегації. До кас, які
нині пристосували під торгівлю насінням, стояли довгі черги. Тут можна
було запросто зустрітися з героями соціалістичної праці, знаменитими садівниками,
буряківниками, доярками та комбайнерами, які охоче ділилися своїми секретами
в школах передового досвіду. Просвітницька діяльність займала 70% часу
працівників виставки.
Нерідко їм докоряли музейною показухою експозицій. Мовляв,
усі наші небачені успіхи лише тут і побачиш. І все ж, нове й передове створювалося
руками наших учених, раціоналізаторів, конструкторів. Тільки бери та впроваджуй.
Власне, звести разом зусилля вчених і виробничників і тоді, і сьогодні
— надзавдання. Щоб зрушити віз проблем, що нагромадилися на стику галузей,
на ВДНГ готували багатогалузеві виставки. У передперебудовчий період кияни,
стомившись демонструвати світові «дуті» успіхи за принципом «От так ми!..»,
першими в Союзі влаштовують проблемні виставки з постановкою гострих запитань
і спробою на них відповісти. Деякі з таких експозицій були закритими, оскільки
йшлося про слабкі місця та промахи. За що «бунтівникам» міцно діставалося
на союзних методрадах...
Про все це й багато чого іншого мені розповіла заступник
генерального директора НВЦ України Тетяна Цимбал, яка понад тридцять років
присвятила улюбленій справі.
І ТАК ЗАВЖДИ: АБО МЛИНЦІ, АБО ПИВО
Ринок, у який, як сліпих кошенят, занурили народонаселення
країни, ледь не вибив грунт з-під ніг українських «спеців». Якщо у роки
пропаганди великих звершень ВДНГ отримувала 5 млн. бюджетних карбованців
на рік, то вже 1995 р. лише 300 тис. у національній валюті. Колектив НВЦ
України, який скоротився у важкі роки з 1200 до 300 працівників, вчиться
заробляти гроші. Допомогли в цьому давні партнери з Лейпцизького виставкового
центру. Перші спільні експозиції були присвячені товарам широкого вжитку,
машинобудуванню обох країн, хімічному та нафтогазовому комплексу та...
теорії й практиці виставкового бізнесу по-капіталістичному. Виявилося,
що нам також є чим пишатися. Наприклад, той стиль просторового оформлення,
дизайну, який ми напрацювали за роки безтурботного життя, інші західні
фірми лише тепер для себе відкрили.
Сьогодні НВЦ проводить приблизно 40 великих вітчизняних,
закордонних і спільних виставок і ярмарків щороку. Стабільний прибуток
приносять також реклама, маркетинг, прокат виставкового обладнання, оренда
павільйонів спільними підприємствами, котрі представляють для продажу меблі,
холодильне обладнання, сантехніку та будматеріали... При цьому почивати
на лаврах не доводиться — лише в Києві близько 50 фірм-конкурентів. Спільній
справі дуже шкодять непрофесіонали, неузгодженість дій.
Болюча тема для центру — колись популярні в киян бари,
кафе, ресторани, які після того як їх було передано в комунальну власність
зазнали повного занепаду. Зберегли профіль лише ресторан «Прага» та кафе
«Ясени», але якість їхніх страв сервісу така, що дирекція НВЦ вважає за
краще запрошувати у виставкові дні «годувальників» зі сторони.
Не сприяють притоку відвідувачів і транспортні проблеми.
Багато маршрутів і стоянок скасували, хоча місто у виставковому центрі
зацікавлене, адже податки він платить справно.
Відшуміли традиційні зі знаменитими млинцями Масляна та
інші народні святкування. Намагалися відновити колишні традиції, організувати
професійні свята, але не йдуть люди: чи то немає з чим, чи то радіти розучилися.
Припав до вподоби лише пивний ярмарок...
«ЙОГО ВИСОКІСТЬ» КОРОЛЬ ХУССЕЙН НА «ВАШУ ВЕЛИЧНІСТЬ» НЕ
ОБРАЗИВСЯ
За всю історію існування ВДНГ УССР тут побували майже всі
перші секретарі компартій, заходили перші особи дружніх держав світу. Виставки
«капіталістів» і візити західних делегацій можна перерахувати на пальцях.
Пам’ятаю, експозиція «Фотографія в США» здавалася нам подією фантастичною.
А от працівникам ВДНГ запам’ятався Фідель Кастро. Він був у захваті від
павільйону «Садівництво» і... від коней. Великий любитель цих тварин начальник
відділу тваринництва ВДНГ Василь Івашкевич запропонував кубинському лідеру
проїхати на жвавій російській трійці. Протокол цього не передбачав, але
Фідель прийняв пропозицію. Свита обімліла, не знаючи, як вчинити: сісти
поруч, а якщо він сів на хвилинку? Нервозність передалася коням, і вони
понесли, що називається, з місця в кар’єр. Досвідченому візникові вдалося
приборкати своїх улюбленців, наїзники зробили коло й повернулися. «Відповідальні
особи» були шоковані, зате сам Фідель почувався після прогулянки чудово.
Цей самий павільйон садівництва, за словами Тетяни Григорівни,
дуже припав до душі знаменитому Івану Козловському. Особливо йому сподобалася
чудова виставка винограду й... акустика залу. Він слухав, слухав, як звучить
голос екскурсовода, а потім не витримав і, набравши повні груди повітря,
виконав кілька фрагментів з арій.
Чимало незабутніх історій і на пам’яті директора Головного
павільйону НВЦ і виставки «Україна сьогодні» Любові Савоськіної. Людина
неймовірно зосереджена й енергійна, хранителька історії НВЦ, вона років
дев’ятнадцять приймала численні делегації. Незабутнє враження залишилося
в неї від відвідування ВДНГ Маргарет Тетчер. Британська гостя дуже цікавилася
експонатами всіх п’яти павільйонів виставки. В останньому вона просто знесилена
опустилася в крісло й... блаженство було написане на її обличчі. «Ось таким
чином, — каже Любов Семенівна, — мені вдалося підгледіти, як «залізна леді»
стала на мить звичайною, втомленою від підборів, ходіння та вражень, жінкою.
На цих фотографіях ви нічого такого не побачите, — показує директор альбом
з історичними знімками. — ... Є в мене фото з королем Хуcсейном. Він невеличкий
такий на зріст був і дуже допитливий. Пам’ятаю, мене попередили, щоб зверталася
до короля не «Ваша величність», а «Ваша високість». Дивись, кажуть, не
помилися. Від хвилювання я все одно назвала його «Величністю», але він
не образився».
А які були в ті часи виставки! Скажімо, унікальна колекція
олімпійських медалей до Олімпіади-80, зібрана одним киянином. Шкода, що
багато чого з минулого втрачено назавжди. Та що там, до недавнього часу
в національному центрі не було жодної постійно діючої виставки, яка представляла
б всю Україну.
ПІД РАДЯНСЬКОЮ ЗІРКОЮ — «УКРАЇНА СЬОГОДНІ»
Декілька років тому, після відповідного указу Президента
колектив центру заходився поновлювати в Головному павільйоні центральну
виставку. У радянські часи (про них нагадує зірка на шпилі будівлі) вона
називалася «Україна в мініатюрі», тепер — «Україна сьогодні». Любов Семенівна
та її співробітники збирали матеріали зі всієї України, інформацію про
нинішні досягнення виловлювали у ЗМІ, знаходили людей небайдужих, готових
допомогти. Унікальна експозиція, в яку вони вклали душу, тепер якомога
повно і ємно розкриває економічне й геополітичне становище нашої країни,
її величезний незатребуваний потенціал.
— Адже можемо, уміємо, — думаєш, дивлячись на новітні вітчизняні
успіхи, — чому ж не виходить так гарно і добре в житті?
КОМЕНТАР ВІДДІЛУ ЕКОНОМІКИ
На Виставці досягнень народного господарства колись «виставлялися»
переваги соціалістичного способу життя. У Радянському Союзі не існувало
ні конкуренції, ні її атрибутів — маркетингу й реклами, — тому виставки
як майданчики для вивчення попиту й укладання контрактів були не потрібними.
Зате країні героїв завжди потрібні були герої. І рядові трудівники в будь-який
момент могли особисто пересвідчитися в чужих досягненнях.Тепер на ВДНГ
також демонструють досягнення й також здебільшого чужі. Чи потрібна ВДНГ-НВЦ
сьогоднішнім українським передовикам виробництва? Передовикам-монополістам,
схоже, не потрібна: зайві витрати їм ні до чого. А от тим небагатьом учасникам
конкурентної економіки, які відвоювали собі простір у морі монополізму,
місце зустрічі з покупцем, безумовно, потрібне. Щоправда, вони ще не заробили
грошей ні на рекламу, ні на маркетинг.Судячи з усього, НВЦ і хотів би стати
організатором просування українських товарів, та для цього немає ні достатньої
маси товарів, ні замовників. Просувати ж в Україну західні товари виробники
частіше довіряють своїм співвітчизникам, які, по суті, і заснували приватний
виставковий бізнес у нашій країні. Так що НВЦ на сьогоднішній день не залишається
нічого іншого, як здавати приміщення в оренду або виставляти псевдодосягнення
радянської України. Що, до речі, могло б приносити й прибутки, враховуючи
нинішню ностальгію людей за минулим спокійним життям. Та й виконання указу
Президента, що має на увазі демонстрацію переваг «перехідного періоду»,
показує, що колективу виставки таке завдання було б зрозумілішим.
