Сучасні дослідження доводять, що хворим на наркоманію й алкоголізм найскладніше подолати психологічний потяг, а не фізіологічну пристрасть до тієї або іншої речовини. «Маріїна школа» — це перше в своєму роді лікувально-реабілітаційне відділення в Україні, що націлене саме на відновлення психологічного комфорту й реінтеграцію людини в суспільство. Адже не секрет, що для більшості людей причинами, що спричинили зловживання алкоголем й наркотиками, є родинні негаразди, конфлікти з друзями, неприємності на роботі, неможливість самореалізації. Все це призводить до розривання соціальних зв'язків, виникнення психологічних проблем, пристрасті до шкідливих речовин і, зрештою, до появи фізіологічної залежності. Тобто для того, щоб повністю зцілитися, треба пройти всі три стадії в зворотному напрямку: медико-біологічну, психологічну й соціальну реабілітації.
«Маріїною школою» відділення було названо на честь старшої медсестри. На самому початку воно складалося з п'яти пацієнтів, лікаря, медсестри й декількох соціальних працівників. Сьогодні терапевтичне співтовариство займає триповерхову будівлю в парковій зоні, розраховане на сорок п'ять осіб, частина з яких постійно в ньому мешкає, а інша проходить амбулаторне лікування.
Таїсія К. — одна з тих, хто живе зараз у відділенні. Їй трохи за двадцять. Два останніх роки життя були міцно пов'язані з голкою. Закінчивши лікування в наркологiчній клініці, прийшла до терапевтичного співтовариства.
— Спочатку було моторошно від того, що доведеться жити й спілкуватися з малознайомими людьми, більшість з яких старша за тебе. Страшно від розриву з родиною й звичною течією життя. Через кiлька тижнів я звикла. Звикла слідувати розпорядку, прибирати, допомагати іншим.... Звикла довіряти людям. Адже головне, на чому будуються відносини тут — це довіра, — сказала вона кореспонденту «Дня».
Персонал «Маріїної школи» — це лікар, медсестри, спортінструктори, а також кваліфіковані психологи й соціальні працівники, більшість з яких навчалася соціальній роботі в Києво-Могилянській академії. Разом вони — це бригада з чітко визначеними функціями. Учасники програми, які мають здібності й бажають займатися соціальною роботою, по закінченні реабілітаційного періоду можуть працювати у відділенні. Декілька осіб сьогодні передають свій успішний досвід подолання психологічних проблем іншим пацієнтам клініки. Серед них — Валерій З. Він організовує роботу майстерень і очолює ланку з ремонту приміщень. Рік тому він був серед перших пацієнтів. Тоді прийшов сюди свідомо, оскільки вирішив, що йому є на що витрачати своє життя, крім алкоголю. Півроку відновлювався, працював, вчився, допомагав іншим. Стверджує, що тут йому подобається те, як працюють, і ті, хто працює:
— Головне, чому тут вчать — це думати. Про те, навіщо ти тут і чого хочеш домогтися. Мені подобається, що діяльнiсть відділення має певний результат! Адже дев'ять з десяти членів першої групи вже рік живуть повноцінним життям без алкоголю й наркотиків. Люди повернулися в родину й на роботу.
Впродовж усього дня учасники програми зайняті благоустроєм приміщень, професійним навчанням, спортивною грою, мікролекціями, бесідами з консультантами. Значну частину часу відводиться психотерапії: індивідуальним тренінгам і праці в групі. Неодмінним атрибутом є робота з родичами пацієнта. Планується відкриття телефону довіри «пацієнт — пацієнтові».
Співпраця з родиною — важливий етап реабілітаційної програми. Складніше з тими, хто не має родичів. У цьому випадку колектив намагається створити такiй людинi найсприятливіші умови. Звичайно, наївно було б вважати, що екс-наркомани й екс-алкоголіки живуть однією дружною родиною й у захопленні від оточуючих. Але те, що ці люди, які ще зовсім недавно ставилися один до одного з презирством, стали терпиміші по відношенню до ближнього, навчилися сприймати дійсність об'єктивно, а не через призму одурманюючих речовин, і це вже відрадно. Кращим свідченням установлення міцних зв'язків всередині співтовариства є часті візити його колишніх членів. Приходять, розповідають про своє життя: хтось повернувся у родину, хтось допоміг відремонтувати підстанцію в сусідньому селі, а хтось доглядає за старенькими родичами. Приходять для того, щоб допомогти.
Як стверджує завідуюча відділенням Алла Жваво, яка разом з чоловіком, адміністрацією КМНЛ «Соціотерапія» й однодумцями ініціювала й втілює задумане в життя: «Програма базується на вірі в кожну окрему людину, яка здатна усвідомити власне зростання. Й цей чинник життєво важливий для позбавлення від алкоголізму й наркоманії».
