Одинадцятирічну Оксану Лакійчук лінійна міліція затримала на Сумському залізничному вокзалі, де вона ходила з простягнутою рукою. Маленьку жебрачку відвезли до дитячого притулку.
За словами дівчинки, її мати, аби поліпшити своє матеріальне становище, вирішила... продати доньку циганам. «Нові батьки» змушували Оксанку жебракувати, а коли приносила мало грошей — били. Рідке біляве волоссячко ледве прикриває свіжий кривавий шрам на голові. Від циган вона втекла. Але життя її зупинилося на Сумському вокзалі, де вона просила в чужих людей покласти в маленьку ручку бодай трішечки тепла й любові, у чому їй відмовили власні батьки. Оксанка потрапила до Київського притулку. А от жінку, яка продала в рабство власну дитину, розшукати правоохоронцям не вдалося, повідомляє кореспондент «Дня» Сергій ХАНІН. Як не прикро, історія ця — не дивина. Нещодавно країна разом з «Версіями» Ольги Герасим’юк переживала трагедію трирічного хлопчика зі Львова, купленого в батьків журналістами, над якими нависла загроза покарання за злочин матері-зозулі. Нещодавно кореспондентові «Дня» повідали ще одну не менш сумну історію півторарічного Юрка — сьомої дитини в родині, яку традиційно байдуже називають неблагополучною, — що волею дорослих став жебраком Андрійком.
Капітан Юрій Полотнюк, старший дізнавач лінійного відділу на станції Шепетівка, минулого серпня прийняв заяву від киянки Галини Ч. Мовляв, в електоропотязі, десь між Здолбуновом та Києвом, зникла її дитина — півторарічний Юрко, народжений 11 квітня 1997 року в Ленінградському районі столиці. За фактом було порушено кримінальну справу за ознаками статті 124 КК (крадіжка малолітньої дитини).
38-річна Галина (редакції відоме ім’я та адреса жінки), пригадує, що була разом зі своїм приятелем, з яким колись познайомилася, біля стін Почаївської лаври. Потім до них приєдналися двоє циганів. Коли вже пляшка спорожніла, Галинин приятель залишився, а вона разом із Юрком і новими знайомими сіла в електропотяг. Отямилася десь у лісосмузі, згадала, що Юрко поїхав із отими циганами. Затуманений розум матері-героїні ніяк не міг пригадати, що сталося з дитиною. Стурбовані долею хлопчика капітан Юрій Полотнюк та майор Олег Іващенко взялися за пошуки циган-«викрадачів». Ледве натрапили на слід хлопчика, але з людських розповідей дістали невтішну звістку: дитинка геть квола, повітря хапає, як риба на березі... Тільки не Юрком, а Андрійком його називають. «Жебраки виставляли напоказ виразки, що вкрили цю нещасну дитинку. Отак і витискали сльозу разом із копійками з жалісливих перехожих», — розповідав капітан Полотнюк вже згодом.
Уже в Чернівцях за скромні гроші, одержані для відрядження, міліціонери почули несподіване зізнання. Мовляв, цигани купили хлопчика в матері за пляшку оковитої, й віддали майже неживу дитину, що стала їм тягарем, жінці, що наїжджає до цього міста з Молдови, заробляючи ворожінням — Світлані Стоян. Вона й взялася виходжувати цього білявенького хлопчика.
«До Світланиної хати зайшли, коли дві її доньки гралися із Юрком-Андрійком. Хлопчика ми «до з’ясування обставин» віддали до Чернівецького будинку малюка». — Ю. Полотнюк наполягає на подробицях: «Світлана ходила до хлопчика — ліки, молоко носила». Можливо, це була перша людина в короткому його житті, що віддала йому свою любов. Чужа жінка, а не та, що народивши сімох дітей, так і не стала Матір’ю.
Галину викликали з Києва до Чернівців для упізнавання. Вона вирізнила свого сина з-поміж шести однолітків, але він її не впізнав. Не реагував і на справжнє ім’я. Не відгукувався на скупі слова рідної матері. Розумінням відсвічували його очі на мову ромів. Зразу хлопчика не повернули горе-матері, ні паспорта, ні свідоцтва про народження Юрка в неї не було. Галина поїхала до Києва — і не повернулася. Цього разу майор Іващенко вирушив до Києва на пошуки матері.
Родину Юрка-Андрійка, що мешкала в халупі на вулиці Жовтневій у Ленінградському районі Києва, міліціонери застали в самий розпал пиятики. Вивалився в двір брат Галини, але і брат, і сама мати-героїня, як кажуть у народі, — ніякі.
Сусіди розповіли міліціонерам, що якось цікавилися в Галини, куди зник її Юрко. Відповідала, що залишила в надійних руках. Більше ніхто й не допитувався. «Старших шістьох дітей у халупі не було. Не знаю, де вони та що з ними. Одне слово, на власні очі побачили, куди й на що вертаємо нещасного Юрка. Нічого не вдієш, законодавство таке», — міліціонери розписалися у своєму безсиллі.
Мати приїхала до Чернівців за Юрком аж у лютому. Справу закрили. «На жаль, нічого доброго на нього не чекає», — певний Ю. Полотнюк, якому не дають спокою докори сумління. Він уважає, що хлопчикові й ліпше було б у родині ворожки з Молдови Світлани Стоян, чи й, навіть, у будинку малюка в Чернівцях. А що вдіє він, капітан міліції із залізничної станції Шепетівка? «Треба було б позбавити Галину батьківських прав. Та це робиться за місцем проживання. Звісно, що в Ленінградській адміністрації Києва є опікунська рада, є комісія в справах неповнолітніх. Доля Юрка — у їхній компетенції», — впевнений капітан міліції.
Чи в їхній байдужості?
За словами Михайла Корнієнка, начальника столичної міліції, минулого року в столиці було порушено лише одну кримінальну справу за фактом продажу батьками власної дитини. «Хоча ми знаємо, — зауважив Михайло Васильович, — такі випадки не рідкість». Набагато важче довести вину батьків й притягнути їх до кримінальної відповідальності за торгівлю дітьми чи втягування в жебрацтво, як це передбачено кримінальним законодавством.
КОМЕНТАР
На думку Ірини Саприкіної, заступника голови Радянського райсуду м. Києва, до компетенції якої належить розгляд справ про позбавлення батьківських прав, навіть із викладених обставин, без скрупульозного слідства та судового розгляду, не можна було б довести, що Юрко був дійсно проданий: «Кримінальний кодекс України практично не захищає дітей від їхніх батьків, крім випадків, коли це стосується побоїв та мордування. Описаний же випадок передбачає цивільно-правову відповідальність. Як зазначено в Кодексі про шлюб та сім’ю: «Батьки можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо буде встановлено, що вони ухиляються від виконання своїх обов’язків з виховання дитини, зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на своїх дітей аморальною та антигромадською поведінкою, якщо батьки є хронічними алкоголіками або наркоманами». Але законом не передбачено кримінальну відповідальність за таке поводження батьків з дітьми. В описаному випадкові на захист дитини може стати відділ опіки та піклування, служба у справах неповнолітніх, держадміністрація. У даному випадку інспектор міліції повинен був написати подання райдержадміністрації за місцем мешкання матері про розслідування цього випадку і винесення на суд справи про позбавлення такої матері батьківських прав. Таким чином, міліціонер свою справу до кінця не довів. Суддя має право заборонити будинку дитини віддавати малюка до того часу, поки не вирішиться питання про його долю. Коли б ці обставини, що викладені в матеріалі, підтвердилися, то, безперечно, ухвала суду була б однозначною: мати була б позбавлена батьківських прав.
