Учора студенти, які беруть участь у акції громадянської непокори в Києві, займалися перебудовою наметового містечка і готувалися до від’їзду додому. Найближчими днями вони займуть свої місця в студентських аудиторіях, щоб наздогнати пропущені заняття, вирішувати проблеми, пов’язані з сесією, яка вже настала або наближається. Не виключено, що там, де громадянські позиції студентів та викладачів розійшлися, перші можуть незаслужено постраждати під час іспитів. Аби виключити подібну ситуацію, Міністерство освіти ще минулого тижня увімкнуло свою «гарячу телефонну лінію» — (044) 216- 73-34. Треба зазначити, що до її послуг у перші ж дні звернулося понад 50 учителів, студентів, викладачів вищих навчальних закладів. Вони заявляли про спроби переслідування їх з боку керівництва за участь у політичних акціях та за прояв особистої громадянської позиції. Вони також посилалися на заяву Міністерства освіти та науки України від 25 листопада цього року, в якому повідомлялося, що будь- яке переслідування студентів та викладачів за їхню участь у суспільно-політичних акціях, які здійснюються відповідно до законодавства України, вважаються неприпустимими.
«Щодо режиму роботи вищих навчальних закладів, — говорилося в заяві, —у тому числі графіка навчального процесу, оголошення канікул, тимчасового припинення занять, навіть до оголошення страйку, то це прерогатива університетів, рішення яких визнається міністерством у межах законодавства України».
Розгляд «гарячих телефонних» скарг показав, що в окремих навчальних закладах продовжують вдаватися до морального та адміністративного тиску на співробітників та студентів, починаючи з погроз і закінчуючи відрахуваннями з вузу або звільненнями з роботи. Подібні дії Міністерство освіти та науки вважає неприпустимими і попереджає про персональну відповідальність за дотримання вимог чинного законодавства. Відкриття ж «гарячої лінії» перед наближенням студентських сесій і в період продовження акцій громадянської непокори набуло особливої актуальності. Як повідомила «Дню» методист Департаменту вищої освіти МОН України Людмила Бобкова, поточного тижня тривожні дзвінки надходити перестали, хоча у попереднiй їх було дуже багато. Незважаючи на те, що в даний момент телефонна лінія міністерства не «перегрівається», кореспонденти «Дня» вирішили отримати інформацію, що називається, з перших рук і вирушили на Майдан. Виявилося, що більшість опитаних студентів із тих, які поселилися на Майдані, дуже серйозно ставляться до процесу навчання і ставлять перед собою високі професійні планки.
Мирослав Шевченко (студент теплоенергетичного факультету КПІ): «Сесія не переноситься, її потрібно складати. Я тут уже два тижні. Телефонував декану, він сказав, що час сідати за курсову, ходити на окремі пари. Тепличних умов для тих, хто на Майдані, ніхто не створює, однак і не перешкоджають публічному висловленню нашої громадянської позиції. Викладачі підказують, як зробити так, щоб усе встигнути. Нам у профкомі інституту навіть видали спеціальну теплу форму для чергувань. Я ношу її — і мене переповнює гордість за наш Політех, за таку в прямому і переносному значенні теплу підтримку».
Дмитро Кавеєв із Полтавського педуніверситету імені Короленка (факультет інформатики та англійської мови) телефонував до деканату. Йому відповіли, що щодо лекцій та заліків проблем не буде, але на сесію (вона починається 14 грудня) бажано приїхати і постаратися скласти. А от деяким його землякам уже давненько довелося залишити столицю, оскільки далеко не всі декани та ректори схвалюють протестні дії. Діма говорить, що деяким його друзям (вони студенти різних вузів) було важко складати навіть зовсім простенькі заліки після того, як викладачі дізналися, що ті брали участь в акціях протесту. Одного навіть відрахували з вузу.
В Інституті міжнародних відносин КНУ ім. Тараса Шевченка остаточного рішення про сесію поки не прийняли, і як один із варіантів розглядають зменшення навчального матеріалу, який треба буде складати на іспитах, з розрахунком наздогнати пропущене у другому семестрі. А поки студенти цього інституту продовжують чергувати в містечку і потихеньку готуються до майбутніх іспитів. «Ми навчаємося дуже добре (відмінниці), і тому вважаємо, що у нас не буде проблем із сесією», — стверджують студентки інституту міжнародних відносин Катерина Ткаченко та Оксана Гладушна. — Ми тут, тому що перед країною стоїть питання, яким шляхом їй іти і як нам жити далі. Нинi з’явилася можливість змінити стару систему на нову, більш прогресивну, демократичну, яка відповідає західним стандартам демократії. Ми розуміємо, що треба змінювати владу, методи керування, принципи, на яких має будуватися політика. Це не повинен бути авторитаризм, це має бути демократія, захист прав людини, побудова громадянського суспільства. Ця акція — не підтримка особистості якогось певного кандидата. Ці події нарешті об’єднали націю в один єдиний народ, який зрозумів: у нього достатньо сил для захисту своїх прав, він може впливати на події, які відбуваються в суспільстві».
Студенти Національного медичного університету імені Олександра Богомольця стверджують, що більшість викладачів вузу розділяють їхню громадянську позицію, вони приходять до людей у наметове містечко і говорять: «Ми — з вами!» Студенти знають, що просто так їм ніхто нічого не спише, і вони готові все відпрацювати. «Відвідую раз на тиждень кілька пар, — говорить Катерина Висовень, — Денна зміна на Майдані з 10 ранку до 10 вечора, після неї я приходжу додому і просто падаю від втоми. От зараз ніяк не можу поснідати вже протягом 45 хвилин, оскільки мене як начальника зміни весь час чимось відволікають. А от робота в наметовому містечку — це неоцінимі практичні навички для нас як майбутніх лікарів. Ми консультуємо людей у містечку, стежимо за виконанням санітарних норм — щоб у наметах і навколо був порядок та чистота. Роздаємо дезинфікуючу рідину для рук, особлива увага кухні — там усі мають працювати у виданих нами гумових рукавичках».
У деяких вузах нинi оголосили канікули, а деякі рішуче і настирливо намагаються повернути до аудиторій тих студентів, які публічно відстоюють свої погляди на площах країни. Iз інститутів телефонують батькам дорослих дітей і передають їм тривожні сигнали. Розкіш не поспішати на сесію, мабуть, дозволена лише тим, хто навчається не за гроші держави, а на платній основі.
