Коли горлівчани дивляться теленовини про те, що десь під Львовом перекинулася цистерна з фосфором, що на грунт висипалося кілька тонн білого порошку й що це катастрофа всеукраїнського масштабу, в ліквідацію якої тут-таки вкладаються значні бюджетні кошти, вони... сміються крізь сльози. Причина — надзвичайна ситуація на Горлівському хімічному заводі, яка не вирішується давно й потребує негайного втручання влади.
На території заводу без дотримання елементарних правил безпеки зберігаються сотні тисяч тонн високотоксичних відходів виробництва тротилу (тринітротолуолу) й мононітрохлорбензолів, сульфатні відвали, а також близько 30 тонн неочищеного й 8 тонн готового тротилу. Відходи лежать просто неба або в майже цілковито поїденій корозією тарі. Їх розмивають дощі. Вони випаровуються під сонцем. Їх по всій окрузі розносить вітер. Забруднюються атмосфера й грунтові води. Смертельно небезпечна отрута може потрапити в підземні води, а звідти — в Азовське море. Тоді постраждає не лише Україна. Цистерни прикриті від атмосферних опадів поліетиленовою плівкою — ось і весь «спецзахист». Тротил перебуває в такому стані, що його не можуть знешкодити й утилізувати у звичайні способи. «Усі місткості настільки продірявилися, що залишилося трохи. Не дай Боже, тридцять з лишком тисяч тонн тротилу вибухнуть і здетонує мононітрохлорбензол — усе! Це буде страшніше за Чорнобиль!» — коментує ситуацію помічник керівника санацією хімзаводу Сергій Цвєтков.
Головне управління МНС України в Донецькій області з метою недопущення виникнення надзвичайної ситуації провело прогнозування можливої обстановки на Горлівському хімзаводі. У разі руйнування місткості, в якій зберігається МНХБ глибина поширення забруднення може становити 96,9 км, з площею можливої хімічної поразки 29 498 квадратних кілометрів (100% території міста Горлівки). Кількість населення, що може потрапити до зони хімічного забруднення, — 309,4 тисячі осіб (100% населення). Словом, якщо комусь на думку спаде влаштувати в Горлівці грандіозний «феєрверк» — кращого місця й способу просто не знайти. Паскудили в Горлівці всім Радянським Союзом. А відповідати мусить не стільки навіть Україна, скільки все та ж таки Горлівка, бо за багато років ні в кого не виникло справжнього бажання щось дослідити й щось вирішити! Найприкріше, що бажання боротися, стукати касками під Верховною Радою, ставити ультиматуми й голодувати до розв’язання проблеми не виникло ні в кого з керівництва міста протягом останніх двадцяти років! На утилізацію отрути треба 50 мільйонів гривень. Не так уже й багато, щоб не перетворити південь і схід України на випалену пустелю. Але чи вдасться розпорядникам бюджетних коштів нашкрябати необхідну суму «по засіках» — поки велике питання.
