Про існування стародавніх курганів у цій місцевості вчені знали давно. Офіційно їх було зафіксовано десять. Проте вивчення, дослідження курганів з низки причин не проводилося, і вони з часом почали руйнуватися. Особливої шкоди їм за останні роки завдавали сільгоспроботи, під час яких кургани зрізали, зрівнювали з землею. Тож провідні археологи області й вирішили розпочати їх дослідження.
Ініціативу взяв на себе Східно-Український університет, створивши спеціально для цього науково-дослідну археологічну лабораторію «Спадщина». Зацікавився знахідками в Кременському районі й учений з європейським ім’ям старший науковий співробітник інституту археології Національної академії наук України Станіслав Бражченко. Сьогодні група вчених й археологів уже розкопала і дослідила п’ять стародавніх курганів. Крім останків людей, чий археологічний вік оцінюється приблизно в чотири тисячі років, знайдено предмети побуту, посуд, прикраси, зброю і навіть залишки їжі. Знахідки ретельно аналізують, проводять експертизу, результати досліджень значно поповнюють відомості про народи «катакомбної» культури. Скажімо, їхні культові споруди до певного часу не вивчалися, і тепер цю помилку виправляють. Про народ було відомо, що він вів кочовий спосіб життя, вирощував овець і велику рогату худобу, мандруючи місцями, де росли багаті корми для тварин. А чим вони харчувалися, чи займалися рільництвом? На ці й інші запитання ще слід знайти відповіді.
Серед поховань, розповідає директор Кременського краєзнавчого музею Сергій Омельченко, дуже багато дитячих, причому вони значно багатші, ніж у дорослих. Можна дійти висновку, що дитяча смертність у кочівників була високою.
Загалом Кременський район дуже багатий стародавніми пам’ятками історії. Лише в заплаві Донця їх понад сто. Недавно біля озера Підпісочного відкрили зимову стоянку представників «катакомбної» культури. Цю знахідку, за оцінкою С.Омельченка, вважають однією з найзначущіших у вивченні історії народу стародавньої культури.
З Кременським районом пов’язаний ще один важливий історичний факт. Відомий російський академік початку століття Дмитро Багалей в одній зі своїх робіт описав місце битви князя Ігоря з половцями, на основі унікальної знахідки — на прогнозованому місці побоїща знайшли давньоруський меч, причому в чудовому стані, а це для умов нашого краю вельми рідкісне явище. Було безліч версій відносно того, кому ж належав меч. Кінець кінцем меч передали Харківському історично-краєзнавчому музею як зброю давньоруського князя Ігоря. А знайшли його під селом Новокраснянкою, на місці битви російського війська з половцями, проте точне місце поля бою з роками було втрачено. Історики справедливо розсудили: якщо був меч, то повинні бути й піхви для нього?
Український письменник Василь Шевчук, який в одному зі своїх історичних романів розповів про побоїще під Новокраснянкою, «обчислив» на карті передбачуване місце битви Ігоря з половцями. Розкопки, проведені кілька років тому, підтвердили його версію значущою знахідкою — на радість археологів було знайдено піхви, які після обстеження визнано необхідним доповненням знайденого майже сто років тому меча Ігоря. Ця знахідка також стала експонатом харківського музею.
З урахуванням того, що в районі зосереджено безліч пам’ятників стародавньої культури країни, кременяни кілька років назад підняли питання про створення на терені району Сіверсько-Донецького природного національного державного парку. Проте далі розмов справа так і не пішла.
