Майже 200 років тому в цій місцевості — селі Моринці, що на Черкащині, — народився, а згодом малював свої перші етюди та писав вірші геній української культури Тарас Шевченко. Нині ж тут розташований музейний комплекс імені Кобзаря, а ще є неповторний осередок сільського «зеленого» туризму — «Кобзарева колиска», що входить у Топ-100 кращих садиб України. Щороку тисячі людей із усієї країни та з-за кордону приїжджають сюди, щоб пожити на природі, скуштувати традиційних українських страв. Серед постійних гостей села й, зокрема садиби — Президент України Віктор Ющенко, який, між іншим, назвав Моринці селом №1 в Україні.
ПЕРШ НІЖ ВІДКРИТИ САДИБУ, ВИВЕЗЛА СМІТТЯ
Біля «Кобзаревої колиски» — вишневий сад, як у поезії поета, а подвір’я повністю засаджене квітами. Усередині — етнічно оздоблені й розписані стіни, вишивані рушники і... звичайна колиска. Стіл накритий домашніми українськими стравами. Зустрічає приємно усміхнена та рада гостям господиня садиби Віра Стефанівна Чепурна. Займається цією справою вже п’ятий рік, мовляв, приємно й пізнавально. Говорить, що найголовніше для господаря — створити приємну атмосферу сім’ї. Якщо це вдасться, то й відпочивальники відповідають тим же: приємними посмішками, вдячністю.
Щоб розпочати такий бізнес, як і в будь-якій справі, довелося докласти зусиль: передусім, звернутися в держадміністрацію та отримати дозвіл.
«Дозвіл — це лише початок. Потім взяла пільговий кредит, який віддавала чотири роки. Існує державна програма підтримки «зеленого» туризму, проте цю підтримку надали тільки тоді, коли мої поневіряння із оформлення та пошуку коштів висвітили у ЗМІ. Спілка сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні, яка сьогодні займається розвитком та популяризацією цієї галузі, надала всю необхідну інформативну допомогу. До того ж, багато читала про Шевченка та історію його краю», — розповідає Віра Стефанівна.
Згодом господиня зайнялася декоруванням та обладнанням кімнат. Адже необхідно було створити не лише сільську садибу в українському стилі, а й показати кожному відпочивальникові, в яких умовах жив колись Кобзар. Такою була початкова мета, саме в цьому й полягає унікальність цієї садиби серед інших.
Важливим здобутком Віри Чепурної, якого не завжди можуть досягти навіть впливові громадські організації, є не лише підвищення туристичної привабливості краю: саме завдяки зусиллям жінки біля сільського ставка нарешті прибрали сміття, яке не один рік викликало відразу у місцевих та приїжджих. Тепер тут чисто, біля ставка відпочивають діти та дорослі, місцеві та туристи.
СЮДИ ЙДУТЬ ІНТЕЛЕКТУАЛИ
Охочих побачити музей імені Кобзаря та просто оглянути край, де народився співець українського слова, завжди було достатньо. Нині — і поготів: відтоді як з’явилася «Кобзарева колиска», всі туристи радіють, мовляв, тепер можна не лише побувати у славнозвісному селі, а й заночувати з комфортом, а то й навіть відпочити декілька днів чи тижнів на природі з усією cім’єю чи у колі друзів.
«Мені здається, в Моринці їдуть інтелектуали. Приїжджають географи, етнологи, українознавці з університетів. Поступово у нас з’явилися постійні клієнти, оскільки відпочинок у приватних господарствах сільської місцевості, цікавої туристичними об’єктами, останнім часом стає все більш популярним в Україні та за її межами. Важливу роль відіграє комплекс чинників, що добре впливають на людину: оздоровчий, естетичний, пізнавальний. Тутешній стан релаксації особливо потрібен жителям міст. Багато туристів із задоволенням зустрічають у нас Новорічні та Різдвяні свята. Постійні та нові клієнти завжди популяризують нас серед своїх друзів і знайомих. Так і розвиваємося донині. Нас навіть позначено на карті «Золота підкова Черкащини», — розповіла Віра Чепурна.
Кількість відпочивальників у Шевченковім краю з часом збільшилася, хоча приїжджають на кілька днів. Основна маса туристів — мешканці міст, у яких середній заробіток. Це люди, які сумують за своїм корінням, бажають пізнати історію України — говорять місцеві жителі. Бувають у гостях і іноземці. Їх приваблює етно, історія. Адже край історично багатий талановитими людьми, красою природи. Їдуть із Болгарії, Австрії, Німеччини, США. До того ж, як говорить пані Віра, всі дуже чемні. Приймати їх — задоволення. «Раніше, коли приїжджали, просили звичайних вареників. Полюбляють люди вдихати знайомий запах трав, що нагадує дитинство, бабусю, щиро радіють цьому», — розповіла господиня.
У садибі створено особливу атмосферу старовини, побуту споконвічного українського села. А серед місцевих жителів обов’язково знайдуться старожили, які багато знають про історію Шевченкового краю та його життя. Вони з радістю та натхненням розповідають туристам про традиції та життя земляків, пригощають вишнями з родинного саду. До того ж, і проживання у садибі недороге: достатньо мати п’ятсот гривень, щоб відпочити з усією родиною, враховуючи харчування (а тут тільки домашні та корисні страви).
«Намагаюся надати максимальний комфорт, вкладаю в це кошти, зберігаючи при цьому атмосферу старовини. Зараз пропоную людям прогулянки на конях, у бричці, також арттерапію — петриківський розпис. Ціни завжди стабільні, навіть на Новий рік. Вважаю, що зараз, у нових економічних умовах, стабільна цінова політика та відмінний сервіс — це запорука успіху, — каже Віра Стефанівна. — Я багато читаю та дивлюся, як у цьому сегменті працюють інші. Моя сестра, наприклад, веде свій бізнес у більш європейському стилі. Адже садиби всі різні, мають свою неповторну атмосферу. Я ж продовжую відшукувати щось своє, цікаве саме гостю Моринців. Ось новий номер «На сіні» — зовсім унікальний. Трави, старовинна родова скриня, сімейні фото у вигляді родового дерева, глиняний стіл, вкритий зеленню, домоткані доріжки, білизна ручної роботи, вишивка, розмальовані полиці», — інтригує господиня.
Тож приїжджайте в Моринці — тут має побувати кожен українець. До того ж, хоч відпочинок за кордоном і цікавий, проте на Батьківщині, такій прекрасній та ще непізнаній, із ще не втраченими звичаями, рідним етносом та його особливою культурою — ближчий, реальніший та емоційніший.
