«Від підприємницької ідеї особистості — до економічного зростання української нації!» — під таким девізом пройшов перший Загальнонаціональний конкурс суспільного визнання «Молодий підприємець року». У фінал конкурсу вийшли понад 50 молодих підприємців, чия діяльність у 2000 році могла слугувати прикладом сучасного ведення бізнесу й створення нових робочих місць. А переможців визначали тільки у трьох номінаціях. Двом iз них «День» запропонував відповісти на запитання: Iз чого починався Ваш шлях у бізнесі? Чи важко бути підприємцем у наш час? Що, на Вашу думку, найбільше перешкоджає розвиткові бізнесу ?
Вiталій ХОМУТИННИК , президент промислово-інвестиційної групи «Каскад» (Макiївка Донецької обл.), голова Ради молодих підприємців України, 24 роки, переможець у номінації «Динамічний розвиток — 2000»:
— Початок було закладено 1993 року, коли я відкрив приватне підприємство, що займалося роздрібною торгівлею. Наступними етапами стали продуктовий магазин і цех iз виробництва одягу: коли в мене був ларьок, я мріяв про магазин, з’явився магазин — метою стало організувати виробництво. І так постійно з’являлися нові орієнтири й нові цілі. Найважчі — перші кроки, коли тільки стаєш на ноги. Причому нинi зробити це у багато разів важче, ніж вісім років тому. Це пояснюється тим, що сьогодні ринок вже поділений між підприємствами, що мають «вагу», і новачку пробитися на нього зовсім не просто. У кожній галузі є такі компанії з налагодженими зв’язками, що вже зробили собі ім’я.
Законодавче поле наразі — не найбільша проблема: адже багато підприємців у ньому працюють і досягають успіхів. Для того, щоб розпочати свою справу, передусім треба мати стартовий капітал і хоча б невеликий досвід перебування в бізнесовому середовищі. Грубо кажучи, спочатку молодий підприємець повинен «обтертися» в жорстокому світі бізнесу, а вже потім відкривати свою справу. Якщо мінімального досвіду конкурентної боротьби немає, то не варто й поспішати, навіть за наявності стартового капіталу. Хорошою школою бізнесу може стати, приміром, робота в якій-небудь компанії. У свій колектив я намагаюся набирати більше молодих людей, виходячи з того, що вони швидше реалізовують свій потенціал і у них є прагнення йти далі, не зупиняючись на досягнутому. Освоївши одну ділянку роботи, вони iз ще більшим ентузіазмом беруться за наступну.
Коли я вивчав досвід ведення бізнесу на Заході, то звернув увагу на те, що новозаснованим компаніям спочатку надається пільга: на три роки вони звільняються від сплати податків і ще два роки сплачують їх на 50%. Таким чином, протягом п’яти років їм створюються умови для того, щоб міцно стати на ноги й успішно розвиватися. У нас же все навпаки: ледве придбавши товар і ще не реалізувавши його, підприємець вже повинен сплатити податки. Тому проблема не в податкових ставках, а в умовах платежів.
Андрій АРТАЗЕЙ, генеральний директор компанії «Атланта Капітал» (Київ), 30 років, переможець у номінації «Маркетингова стратегія року»:
— Як і багато інших, я розпочинав iз торгової діяльності. Тепер це вже компанія, що торгує цінними паперами. Мені ніколи замислюватися над тим, чи важко бути підприємцем. Проблеми, звісно, є, але вони більш-менш вирішувані. Так, процедуру реєстрації підприємства хотілося б проходити легше, але все-таки не можна сказати, що це нездоланне. Ми також зацікавлені в якнайшвидшому ухваленні Податкового кодексу — тоді б між нормативними актами не існувало протиріч, а підприємства були захищені від, м’яко кажучи, «помилок» перевіряючих. На розвиток підприємництва також негативно впливає відсутність Цивільного й Земельного кодексів (якби земля була товаром, це помітно активізувало б кредитно-грошові відносини).
Умови для розвитку бізнесу самі собою не з’являться, їх треба створювати. Наша компанія є членом Української асоціації інвестиційного бізнесу і ПФТС, що працює з Асоціацією юристів фондового ринку. Тому можливості для лобіювання наших інтересів є, але використовуються вони дуже слабко. Щоправда, завдяки Фонду законодавчих ініціатив, створеному УАIБ, не так давно був ухвалений закон про інститути спільного інвестування, однак тепер учасники ринку відмовилися фінансувати цей фонд.
Середній вік нашого колективу 30 років, і цьому є пояснення. Ринок, на якому ми працюємо, досить новий, тому й фахівці тут сформувалися порівняно недавно, з початком приватизації 1992—1993 років. Відповідно більшість фахівців — це молоді люди. Фондовий ринок, на якому ми працюємо, поки недостатньо розвинутий. Від західного він передусім відрізняється тим, що в нас немає ліквідності. Тільки окремі учасники її мають, до того ж це не абсолютна, а відносна ліквідність. Відсутність ліквідності — красномовний показник слабкості фондового ринку. Я не вважаю себе прикладом для наслідування, я не Сорос і не Білл Гейтс. Але якщо давати слушну пораду, то вона проста — успіх у бізнесі може принести хороша освіта й активна праця.
