Рішенням Дніпровського райсуду м. Херсона від 10 липня цього року Іван Істомін та його «сусід» по блокиратору Олександр Раздобудько звільнені від сплати необгрунтовано нарахованої суми (2400 грн. і 500 грн. відповідно) за проведення міжміських переговорів «з абонентом, що перебував у Парижі». Але 61-літнього Раздобудька ця новина вже не обрадує. Ще ранньою весною він сам себе «звільнив від сплати». Олександр Андрійович помер. «Не витримало серце», — констатували лікарі.
А почалася ця тяганина в січні нинішнього року, коли два херсонця отримали роздруківки за послуги зв’язку. З тих роздруківок вони дізналися, що розмовляли з Парижем. Судячи з комп’ютерних даних, спочатку півгодинки з французом «попатякав» Раздобудько. Потім розмова урвалася, але цієї ж хвилини того ж парижанина набрав уже зі свого телефону Істомін. І відвів душу, спілкуючись з Європою, ні багато, ні мало — півтори години. І пішли мужики по службових кабінетах: Істомін, наполовину оглухлий за роки роботи в ткацькому цеху бавовняного комбінату, і Раздобудько, сердечник (його, бо задихається, в цих походах супроводжувала дочка). «Подивіться на людину, яку ви засудили до півтисячного штрафу!» — умовляла дочка. Відповідь була безапеляційною: «Платити!» Раздобудько й заплатив. Життям. Дочка, яка зайшла відвідати батька, який жив сам, знайшла його мертвим. Олександр Андрійович лежав на підлозі. Руки його лише трохи не дотяглися до телефонної слухавки. Куди він збирався телефонувати — доці чи у «Швидку допомогу» — не дізнається вже ніхто. Але навряд чи в Париж.
А Істоміну, котрий залишився живим, відключили телефон. Декілька місяців його батьки — 89-літній батько-фронтовик і 86 літня паралізована мати(обидва інваліди першої групи) не мали можливості зателефонувати до своєї єдиної опори — сина.
Чи дивує в цій ситуації позиція зв’язківців? Скоріше, ні, ніж так. Адже наше беззаконня дозволило їм без суду й слідства присудити — винен! І навіть виконати вирок — відключити телефон. У цивілізованому суспільстві суд, і лише суд, має право назвати людину винною: чи то в кримінальному злочині, чи то в порушенні правил дорожнього руху. Наводити як приклад США — країну з 220-літнім досвідом демократії — безглуздо й навіть неетично. Там навіть полісмен на дорозі не штрафує лихача, а передає справу на розгляд до суду. А у зв’язківських конфліктах вердикт «винен!» виносять відомчі юристи. Справедливістю тут і не пахне. Адже на одній чаші терезів опиняються абсолютно безпорадні люди, а на іншій — могутній монополістичний об’єкт державної машини. Де їм уже змагатися!
Але спробуємо бути неупередженими. Зв’язківцям не позаздриш. Їхнє господарство виявилося абсолютно не підготовленим до розгулу «ринкових» відносин, коли крадуть послуги зв’язку, що дорого коштують. Лінії не захищені, легко доступні для хитрунів. Але водночас не захищені й споживачі, яких набагато легше зробити крайніми, ніж технічно обмежити доступ для злодіїв. Але от другий бік медалі. «Жоден з аналогічних випадків на наших АТС не залишається без ретельного розслідування, — розповідає директор Херсонської філії телефонної компанії УТЕЛ Леонід Сидоренко. — В конфліктних ситуаціях ми аналізуємо статистику за останні роки — чи були дзвінки цьому зарубіжному абоненту з інших телефонів. Чимало випадків, коли, визначивши невинність херсонця, ми беремо відповідальність на себе. Але часто винні й наші земляки, їхня недбалість і безконтрольність у власній квартирі».
Ось лише декілька випадків, про які розповів Леонід Сидоренко. Відразу з 8 квартир багатоповерхівки на проспекті 200-річчя Херсона зафіксовано розмови з Францією. Люди — ні сном, ні духом!
Але потім з’ясовується, що до них по черзі заходила сусідка- гарнюня Олечка й просила дозволи «скоренько» кудись дзвякнути. Над душею, зрозуміло, ніхто не стояв. А їй так хотілося поворкувати з коханим, що поїхав у Париж. А от ще випадок. На 1800 грн. в сім’ю надходить рахунок за «міжмісто». Шок, скандал, відмова... Сидоренко телефонує за цим номером, потрапляє в службу «Жива бесіда». «Так, — відповідають, — дзвонили неодноразово дві дівчини — Таня та Іра, побалакали. Розмови записані». Таня — дочка в цій сім’ї, Іра — її шкільна подружка. Куди тепер подінешся?
— Таких випадків, — підключається до розмови керівник Херсонської МТС Євген Матросов, — безліч і на наших АТС. За останніми даними, приблизно у 90% випадків виявляється, що винен нічого непідозрюючий абонент, який щиро доводить свою правоту.
