Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Метадон: «за» і «проти»

Україна вступає на шлях замісної терапії
27 березня, 2007 - 00:00

«День» продовжує серію з чотирьох статей, присвячених тому, як у Сполучених Штатах відреагували на кризу, викликану ВІЛ/СНІДом, на прикладі досвіду міста Денвер (штат Колорадо). Мета цієї серії — поінформувати читачів «Дня» про те, як вірус, з моменту виявлення якого у цьому році виповнюється чверть сторіччя, вплинув на денверську громаду, що вона зробила у відповідь, а також продемонструвати Україні, що зіткнулася з епідемією ВІЛ/СНІДу на власній території, можливі моделі поводження у цій ситуації. У першій статті обговорювався вплив вірусу на американську гей-спільноту, що першою потрапила під удар ВІЛ/СНІДу у 80-х роках минулого століття. У другій статті розглядалася роль християнських церков та інших релігійних організацій у приборкуванні епідемії. У репортажі, що пропонується вашій увазі, ми аналізуємо програми інтервенцій наркозалежності, що сприяли скороченню рівня ВІЛ/СНІДу серед споживачів наркотиків.

Денвер, штат Колорадо. Джої та його подруга Шенон потрапили у залежність від наркотиків ще у підлітковому віці. Щоб мати змогу дотримуватися того способу життя, якого вимагала від них їхня звичка, вони мусили займатися сексом за гроші. Вони використовували спільні шприці з незнайомцями, ризикуючи заразитися ВІЛ/СНІДом, крім цього, з причини своєї залежності вони не могли втриматися на жодній роботі. Через роки вживання наркотиків кожен з них зрозумів, що опинився на останній межі, і вирішив, що необхідно різко змінити власне життя.

Джої першим приєднався до програми метадонової терапії. Через два роки, опинившись перед загрозою ув’язнення та розлуки з їхнім маленьким сином, Шенон також залучилася до цієї програми.

«Це було нелегко, — розповіла Шенон під час спільного з Джої інтерв’ю. — Але результат вартий зусиль. Вперше в житті у мене з’явилася надія».

Широко розповсюджена на Заході, метадонова терапія досі залишається предметом суперечок в Україні. Деякі її критики вказують на те, що метадон не допомагає людям, залежним від наркотиків, відмовитися від них, у той самий час інші занепокоєні тим, що в теперішній ситуації в Україні, коли до закону часто ставляться зневажливо, може розвинутися чорний ринок метадону.

Тим не менш у таких місцях, як Денвер та інші міста США та Європи, лікування метадоном широко застосовується у якості програми замісної терапії вже понад 30 років. Ця програма, яка суворо регулюється, допомагає споживачам наркотиків припинити їх вживати, керувати своєю залежністю та привести до ладу напівзруйноване життя, кажуть експерти з проблем наркотиків у Денвері.

Якщо країна хоче допомогти споживачам ін’єкційних наркотиків припинити їх вживати, і в той самий час знизити ризик інфікування ВІЛ/СНІДом та гепатитом С, необхідно розглянути питання впровадження метадонової терапії, стверджують і експерти, і самі наркозалежні. Також потрібні програми, завдяки яким ці люди матимуть змогу отримати додаткову інформацію про небезпеку, на яку їх наражає споживання наркотиків.

У Денвері, у Науковому центрі охорони здоров’я університету Колорадо, реалізуються програми, доступні для наркозалежних людей, ефективність яких доведена практикою. Ці програми є також моделями, що обіцяють гарні результати, які можуть бути впроваджені в Україні.

«Наркотики нікуди не зникнуть, — каже Джої, пояснюючи необхідність роботи зі споживачами наркотиків, яка допомогла б їм керувати власною залежністю. — Якщо ви просто скажете наркозалежній людині, щоб вона припинила вживати наркотики або щось подібне, для неї це не матиме ніякого значення. Вона не зупиниться, поки в неї не з’явиться альтернатива».

Це відбувається тому, що потяг до наркотиків у тих, хто їх вживає, є надто сильним.

Наркозалежність — це «хвороба розуму», каже Ерік Енніс, викладач психіатрії та керівник програми метадонової терапії, яка здійснюється Науковим центром охорони здоров’я університету Колорадо. «Курці та люди, залежні від наркотиків, поводяться подібним чином. Знаєте, багато людей, коли їм випадає можливість кинути палити, уникають її. Оскільки у їхньому мозку вже з’явилася стійка звичка».

В американських Центрах контролю захворювань (U.S. Centers for Disease Control) розповіли, що ефективність метадону обумовлена тим, що цей синтетичний наркотик «займає» ті рецептори мозку, на які впливають героїн та інші опіати.

«Метадон блокує ейфористичну та седативну дію опіатів; знижує потяг до опіатів, що є головною причиною рецидивів; знімає симптоми, пов’язані з відмовою від опіатів; він не викликає ейфорію або інтоксикацію (при певному дозуванні), що дозволяє людині працювати та брати участь у житті суспільства; повільно виводиться з організму, завдяки чому його можна приймати лише один раз на день», пояснюється у програмі метадонової терапії Центрів контролю захворювань.

Метадон використовується для знешкодження дії опіатів, оскільки він активно усуває симптоми, викликані відмовою від них, зазначається у програмі Управління з національної політики боротьби з наркотиками (Office of National Drug Control Policy), яке підпорядковується Виконавчому управлінню президента США.

Оскільки метадон має стабілізуючий ефект, наркозалежні люди можуть коригувати свою поведінку та припинити вживати деякі наркотики. Метадон приймається внутрішньо один раз на день та знімає потребу у наркотику на 24—36 годин. Однак, як зазначають в Управлінні з національної політики боротьби з наркотиками, він «ефективний лише у разі залежності від героїну, морфію та інших опіумних наркотиків і не справляє необхідної дії при зловживанні іншими наркотиками».

У зв’язку з цим відзначимо одну з причин, з яких метадон можна успішно використовувати в Україні. Через низьку ціну та доступність наркотиком, якому надає перевагу велика кількість наркозалежних українців, є «ширка», опіумна речовина, яку отримують з голівок маку — квітки, що широко розповсюджена в Україні. Наркотик зазвичай приймають внутрішньовенно, що призводить до підвищення ризику передачі ВІЛ/СНІДу та гепатиту, особливо якщо при цьому, як часто й відбувається, користуються спільними шприцями.

Клініка, якою в Денвері керує доктор Енніс, — типовий для країни центр проведення метадонової терапії. У розмові Енніс відразу звернув увагу на те, що дана терапія — це не лише надання синтетичних ліків, які допомагають людям позбавитися наркотиків. Лікарі та персонал центру також забезпечують клієнтам медичний догляд та психологічну підтримку.

Це зумовлено тим, що у багатьох людей, залучених до програми лікування метадоном, проблеми не вичерпуються зловживанням наркотиками, каже доктор Енніс. Деякі з них побачили, що наркозалежність призводить до того, що їхнє життя та сім’ї руйнуються, здоров’я послабшало і вони не здатні працювати в умовах повної зайнятості.

«Ми повинні навчати наркозалежних, а не лише надавати їм медичну допомогу, — розповідає доктор Енніс, здійснюючи обхід клініки в Денвері. — Ми забезпечуємо їм належний догляд, допомагаємо налагодити відносини в сім’ях, беремося за вирішення психологічних проблем».

Лікар визначає, яку кількість метадону повинен отримувати пацієнт, щоб зняти симптоми абстинентного синдрому, знизити потяг до опіатів та підтримати біохімічний баланс в організмі.

Федеральний уряд регулює метадонову терапію, і всі заклади, у яких вона проводиться, суворо контролюються. Крім того, кожен штат та місцевий уряд може встановити додаткові вимоги, що гарантуватимуть відсутність зловживань з боку клініки або наркоспоживачів.

У Денвері, наприклад, нещодавно до переліку речовин, яких не повинно бути в організмі наркозалежної людини, якщо вона хоче й надалі брати участь в програмі, додали маріхуану. Щоб упевнитися, що ці люди не вживають разом з метадоном інших наркотиків, їх час від часу навмання тестують, каже доктор Енніс.

Зазвичай учасники програми з’являються у клініці зранку кожен день, аби отримати свою дозу метадону, який зберігається у захищеному місці. Клініка працює шість днів на тиждень; наркоспоживачам дозволяють брати додому недільну дозу.

«Це надійна система», — стверджує доктор Енніс.

Якщо споживачі наркотиків не дотримуються жорстких правил, їх можуть виключити з програми метадонової терапії у певній клініці.

На деяких наркоспоживачів лікування метадоном діє настільки успішно, що вони відвідують клініку лише один раз на місяць, щоб забрати 30 денний запас ліків. Якщовони вирушають у подорож, то можуть отримати необхідну дозу в інших клініках США та Європи, розповідає Енніс.

Однак не кожен готовий розпочати лікування. Наркозалежні люди повинні зважитися на те, щоб припинити споживання наркотиків, і навіть у цьому випадку процес може проходити з ускладненнями.

Шенон, наприклад, тричі намагалася приєднатися до програми. Але вдалося це їй лише тоді, коли вона, як вже згадувалося, опинилася перед загрозою ув’язнення за обвинуваченням у злочині, пов’язаному з наркотиками, та знайшла тіло своєї сусідки по квартирі, яка померла від передозування, у її спальні.

«Ця терапія дає відчуття свободи. Я думаю про неї як про лікування, яке мені необхідне, щоб я могла продовжувати жити, — каже Шенон, яка у дитинстві зазнала знущань сексуального характеру з боку власної матері.

Доктор Енніс вважає, що метадонова терапія приносить суспільству велику користь, зокрема знижується рівень злочинності, оскільки зменшується вірогідність скоєння споживачами наркотиків злочинів заради грошей, росте продуктивність праці, крім цього, очевидні вигоди в галузі охорони здоров’я.

Цілком зрозумілі величезні переваги, які надає ця терапія у боротьбі з ВІЛ та гепатитом С, оскільки люди, які приймають метадон, припиняють вживати ін’єкційні наркотики, стверджує Енніс. Це означає значне зниження видатків на лікування даних захворювань.

Метадонова терапія також сприяє тому, щоб люди брали активнішу участь у суспільному житті, каже Том Брюстер, ад’юнкт-професор психіатрії, який працює в тому самому Науковому центрі охорони здоров’я університету Колорадо.

Доктор Брюстер вважає за необхідне створення служб, які здійснюватимуть лікування та соціальну адаптацію споживачів наркотиків в Україні. Він бере участь у дослідженнях, присвячених проблемам ВІЛ/СНІДу серед споживачів ін’єкційних наркотиків у державі, з 2001 року.

На його думку, поряд з лікуванням метадоном важливо впровадити програми, в яких наркозалежні люди, спілкуючись між собою на рівних, допомагали б одне одному. Пілотний проект, над яким працюють Брюстер та його колеги, починає реалізовуватися у декількох областях України.

Наталія ФЕДУЩАК, міжнародний стипендіат Фонду сім’ї Генрi Дж. Кайзерa, що займається глобальними питаннями охорони здоров’я, спеціально для «Дня»
Газета: 
Рубрика: