«Кіровоградці та Війна» — стрічка про поїздку кіровоградських благодійників до військових із області, які беруть участь в АТО. Наприкінці червня до благодійного фонду, який належить місцевому нардепу, звернулися батьки кіровоградських військових, які нині служать у третьому полку спецпризначення. Вони просили допомогти з придбанням форми, взуття та обладнання. За кілька днів напакований добром автомобіль вже вирушив у далеку дорогу. Благодійники були впевнені: допомогу варто вручати лише адресно, а не передаючи через посередників, адже не раз з’являлася інформація про те, що гроші або дороге обладнання часто не доходили до кінцевого пункту призначення. Автомобіль навантажили 400 кг харчів, раціями, взуттям, формою та вишиванками-оберегами.
«Сказати, що ми боялися перед поїздкою на схід, чесно кажучи, це нічого не сказати. Але вже сьогодні, після повернення, я можу точно стверджувати: це не остання поїздка, не остання наша допомога. Як ми одразу пересвідчилися, найбільшою проблемою для військових було взуття, тому берцам і формі вони зраділи найбільше. Зі слізьми на очах хлопці приміряли вишиванки та натільні хрестики, щиро раділи українським прапорам, привезеним нами. На знак вдячності на одному із прапорів вони залишили свої побажання і попросили передати його до Кіровограда. Я думаю, що цей прапор стане святинею, яка зберігатиметься в обласному краєзнавчому музеї... А коли хлопці повернуться — всі живі і здорові, ми зустрінемося разом, у вишиванках, з прапором і порадіємо за перемогу», — розповів директор благодійного фонду Андрій Малик. «Хлопці, з якими ми зустрічалися — це нове майбутнє нашої країни. Якщо до поїздки на схід я ще сумнівався, що все буде добре, то тепер я впевнений у майбутньому України», — розповідає Адрій Малик. Адже нещодавно саме кіровоградські герої стали фактично рятівниками життя 62 дітей-сиріт з амвросіївської школи-інтернату. Цих дітей за наказом самопроголошеного «прем’єра ДНР» Бородая хотіли «евакуювати» у Ростов. Військові завадили цьому злочину та евакуювали дітей у Запорізьку область.
Завдяки наявності камери військові змогли заочно поспілкуватися зі своїми найближчими людьми. «Хочу передати привіт своїй дружині і своєму поки ще не народженому сину...», — каже у кадрі хлопець з небесними очима, обличчя якого приховано балаклавою. До слова, для родичів кіровоградських військовослужбовців обличчя бійців не приховували, на відміну від варіанту відео для журналістів. А ось ще один особливий кадр: юнак приймає подарунок зі словами :»Я так мріяв на Сорочинському ярмарку купити собі вишиванку!»... Дружина одного з військових, які беруть участь в АТО, Анна, з перших кадрів упізнає серед спецпризначенців свого чоловіка. «Це хоч якась звісточка про мого чоловіка... Його забрали ще в березні, я давно його не бачила, дуже скучила. Через екран, по очах можна зробити висновок, що він втомлений, але спокійний», — розповідає Аня тремтячим голосом.
«Ми будемо тут до перемоги, назад не відступимо» — з упевненістю каже на відео ще один військовий у балаклаві. Каже так, що віриш йому.
