Це тільки в казках завжди хороший кінець. У житті, щоб усе справді було добре, ми самі повинні сказати своє слово, зробити свій вибір. Адже те, що сьогодні відбувається в країні, дуже важко назвати нормою чи реформами. Швидше, це якась маячня. А головний «реформатор» намагається придушити в людей почуття відповідальності за свій вибір, сподівається, що втомлений, розгублений і озлоблений народ позбудеться необхідності думати самому й перекладе розв'язання проблем і право вибору на нього. Як би не так — ми самі зробимо вибір!
Марно намагається «Господар» країни в кепочці з червоним бантиком і гітарою під пахвою (з останнього рекламного ролика, показаного на телеканалі «1+1») переконати цей народ, що «Сам», хоч і поганенький, але ж нібито й передбачуваний, і навіть уже накрався (помилка: злодій ніколи не припиняє красти!), і знає, куди вести країну (?).
Сьогодні — той час, коли параноїдальне прагнення до влади і бажання очорнити найбільш пристойних і гідних кандидатів у президенти викликає в людей почуття огиди й неприйняття. Не можна вважати нас бидлом! І логіка ця — пахана, а не порядної людини.
Так, ми маємо дуже мало інформації про претендентів на вищу державну посаду. Про них мало що почуєш по радіо, їх не побачиш по телевізору, не прочитаєш неупередженого слова в газеті. Усе тільки про чинного Президента!
Але його справи й так видно, і кожна нормальна людина, незважаючи на постійні заклинання кучмівських наближених, розуміє, що не його оглядини- екскурсії Україною, не разові подачки- пенсії і подекуди виплачені зарплати важливі. Потрібна послідовна робота по створенню держави на руїнах убогої та окраденої України.
Але не буде кучмівська команда цим займатися: в усі часи тимчасовики знали лише одне — своє особисте збагачення. Недаремно ж так боїться ця команда гласних звітів — адже все негативне спливає на поверхню, а якщо ще глибше копнути, то саме час цій зграї тікати за кордон, туди, де перебувають їхні грошенята. Пробачте — наші грошенята! Відібрані й недоплачені нам за працю багаторічну, та ще плюс наші заощадження.
А куди ж поділися в гаранта Конституції такі речі, як право на працю, свободу слова, рівні можливості?.. Адже навіть іноземці в Україні вражені тим, як нахабно зневажаються у нас принципи демократії.
Існує закон природи: все таємне стає явним. Рано чи пізно. І цей час уже недалеко. Але залежить це й від нас із вами, котрі повинні:
1. ПРИЙТИ на вибори (не відмахнутися, не відсидітися — «моя хата скраю...») і віддати свій голос за нового, не ЇХНЬОГО, а свого президента.
2. Обрати гідного, здатного керувати державою, а не такого, що вміє лише товкмачити про це, нічого не роблячи. (Пам'ятайте: ще п'ять років кучмівського правління — і це стане безстроковим «маоцзедунівським» рабством людей і в моральному, і в матеріальному плані).
А гідні люди серед претендентів на посаду президента країни є!
Люди! Не залишайтеся осторонь! Адже ми хочемо гідного життя собі — не безробітного, безгрошового, холодного й напівголодного, з дітьми-безпритульниками на вулицях і старими, що поступово перетворюються на бомжів (пенсії — ганьба!).
Ми хочемо жити не так помпезно, як рабиновичі, але мати роботу, мати гроші, на які можна придбати будинок чи путівку, скажімо, до Італії. Хочемо, щоб наші діти залишалися в Україні, а не виїжджали продавати свої руки й мізки іншим країнам.
Хочемо, щоб ми жили на теренах, не поділених між бандитськими кланами, щоб у нашій державі не «правив бал» кримінал у перервах між відвідуваннями казино й поїздками на Канари.
Хочемо вставати ранками з бажанням зробити якомога більше для своєї країни, а лягати спати з почуттям справжнього задоволення своїм життям. Адже ж ми люди! І життя наше мусить мати майбутнє! Майбутнє без кучм. Майбутнє, в якому знайдеться місце простому щастю! Майбутнє, яке ми самі оберемо!
Серед кандидатів у президенти є справжній державний муж — Євген Марчук, людина гідна, інтелігентна й справедлива, високоосвічена, котра багато бачила на своєму життєвому шляху, по-державному мислить.
І, що дуже важливо (це тепер така рідкість!), Євген Кирилович не боїться відповідальності, береться витягнути Україну з убогості, а українцям (без огляду на їхні національності) — дати можливість жити по-людськи!
