У наше дуже непросте століття: божевільне, швидке, бізнесове й неймовірно заклопотане, дуже мало людей живе з осторогою, зважаючи на совість, на чужі переживання, на те, що відбувається довкола, на відповідальність.
Для мене дзвінок з редакції пролунав дуже несподівано: «Ліліє, доброго дня. Це помічник головного редактора газети «День». Ми хотіли привітати вас і ваших вихованців з Новим роком, що наближається. Головний редактор газети — Лариса Івшина — хоче передати вашим вихованцям новорічні подарунки (нам передали декілька великих пакетів дуже хорошого корму для тварин, за що ми дуже вдячні!)». Якщо чесно, я була ошелешена... Це була дуже приємна несподіванка: про нас пам’ятають, нас хочуть потішити й підтримати, співпереживають.
Люди недосконалі, але в той же час вони формують суспільство. Лише суспільство в цілому, зі своїми поглядами, думками та ідеями рухає прогрес або відбувається регрес. Для співтовариства «ГНОМ» (міське незалежне об’єднання міні-притулків) дуже великою підтримкою стала можливість публікацій про наших підопічних у газеті «День». Суспільно-політичне видання, яке здавалося б і не має цікавитись конкретними долями, а тим паче долями тварин, не залишилося осторонь цієї проблеми, створивши рубрику частинки добра й можливості допомоги «Дорога додому». Ця рубрика — про нашу відповідальність і про співчуття до чотирилапих друзів людини. Можливо, така рука допомоги і є прогресом суспільства? Адже кожна конкретна людина, кожна тварина, кожен подих і кожна душа, яку ми навіть не помічаємо, є нашим життям. Вони змушують плакати або сміятися, наповнюють стражданням або радістю, вони спонукають щось робити й насолоджуватися плодами роботи: матеріальними або духовними.
«ГНОМ» — об’єднання людей, небайдужих до доль бездомних тварин, але абсолютно непов’язаних з цією проблемою безпосередньо, тобто не по роботі, не за обов’язками. Ми всі дуже різні, хтось ще зовсім молодий, а хтось уже няньчить онуків, хтось поки що живе в студентському гуртожитку, а хтось — у пентхаусі, але всіх нас об’єднало бажання допомогти тваринам, які опинилися в міському мегаполісі абсолютно беззахисними, тим, хто не зможе впоратися самостійно й потребує допомоги людини. Ми намагаємося робити стільки, скільки можемо, підтримуючи й доповнюючи одне одного, ця спільна робота дає свої плоди. Ми — люди, ми не повинні залишатися осторонь чужого болю.
Члени «ГНОМа» часто чують докори, чому, мовляв, ви не займаєтеся тією чи іншою соціальною проблемою, адже вони іноді набагато важливіші, ніж бездомні тварини. Все це, звичайно, так. Будь-яка соціальна проблема, безумовно, важлива, й ми вважаємо, що її рішенню можуть допомогти й звичайні громадяни, головне, щоб вони не залишалися байдужими, відмахуючись тим, що цим повинні займатися спеціальні служби. Навіть у найскладнішій ситуації інколи нескладно надати елементарну допомогу, яка для когось може стати порятунком. Недаремно кажуть, що вода камінь точить, а ще кажуть, що лише під лежачий камінь вода не тече. Це означає, що ми можемо впоратися з усім, головне — не залишатися осторонь... Не говорити про те, що хтось робить краще або гірше, рухається в правильному або неправильному напрямку, а зробити щось самому, не залишитися байдужим і зробити максимально можливе для найпростіших дій...
Кожна стаття, опублікована в рубриці «Дорога додому», — це окрема історія різних людей, історія їхньої допомоги, їхньої небайдужості й небажання проходити повз.
Нам часто телефонують читачі газети, кожен дзвінок для нас дуже важливий. Дуже приємно розуміти й знати, що «День» є не лише суспільно-політичним, а ще й соціальним виданням, яке готове вчити нас добру й життю. Величезна вдячність редакції газети «День» за дуже важливий внесок у розвиток доброти в нашій країні! «ГНОМ» вітає читачів і колектив газети з Новим роком, що наближається, і бажає всім добра й радості!
Тел. 067 97 66 723, www.helpdog.kiev.ua
