Із 1 березня в Україну, відповідно до спеціального закону, буде заборонено ввіз ліків для тих імпортерів, які не пройшли спеціальне ліцензування. Між тим, як говорять експерти та представники фармацевтичних компаній, велика частина імпортерів не має можливості його пройти через недостатню нормативну базу. Дехто взагалі не має такого наміру і готовий попрощатися з українським ринком. Організації хворих масово б’ють на сполох.
За поясненнями щодо цієї ситуації, яку багато хто називає катастрофою для української медицини, ми звернулися до людини, яка багато років опікується проблемами дітей з онкологічними та гематологічними хворобами. На наші запитання відповіла Оксана КОРЧИНСЬКА, голова Опікунської ради при Національній дитячій спеціалізованій лікарні «ОХМАТДИТ».
— Чому припинення ввозу в Україну іноземних ліків є критичною ситуацією?
— Сьогодні у кардіохірургії частка імпортних ліків, які не мають українських аналогів, становить більше ніж 90%. Понад 90% ця частка — в лікуванні інсультів. Така ж ситуація з ліками для вагітних жінок, які хворіють на діабет. Інші діабетики забезпечені ліками приблизно 50 на 50 — іноземними та вітчизняними. Серед препаратів, необхідних дітям із онкологічними та гематологічними хворобами, 95% — іноземні. Для лікування дорослих із такими хворобами — 80%. Астматики на 100% залежать від іноземних ліків, що не мають повноцінних аналогів. У анестезії 97% препаратів — імпорт. У лікуванні гемофілії — понад 90%. Аналогічна ситуація в лікуванні СНІДу, гепатиту.
Загроза сьогодні дуже велика. Вона стосується всіх тяжкохворих людей країни; всіх просто хворих; взагалі всіх, бо мова йде про елементарну медичну допомогу.
— Як можуть розвиватися події після 1 березня?
— Те, що може відбутися після цієї дати, — катастрофа. Деякий час ми проживемо на запасах якісних ліків, а потім нам залишаться лише ліки вітчизняного виробника, що є критичним для хворих. Ми не готові зараз до таких радикальних проявів лобізму.
Україна йде шляхом Росії та Білорусі, й він веде в нікуди. Звичайно, Білорусь та Росія молодці, вони витримали певний рівень якості фармації, але закони проти імпортних ліків значно відкинули можливості їхньої медицини. Їхні виробники не досягли тої якості ліків, щоб рятувати людей. Це особливо стосується смертельно небезпечних хвороб: онкології, СНІДу, гепатиту, тощо.
— Наскільки є незамінними імпортні ліки, зокрема у сфері онкологічних та гематологічних захворювань?
— Наведу приклад: у дитячій гематології та онкології в розвинутих країнах світу виліковність складає 85%. В Україні — 65%. Ми досягли цього рівня, в певній мірі, саме завдяки використанню якісних та дорогих препаратів. Кілька років тому були спроби замінити їх російськими аналогами. Але це виявилося неефективним. На щастя, змінилося керівництво МОЗ та вдалося змінити ситуацію. Сьогодні загроза знову повертається.
Ось ще один приклад. Є дитина, яка хворіє на мукополісахарідоз. Їй потрібне постійне лікування протягом життя, і воно можливе лише в Європі, де коштує 400 тисяч євро на рік. І ми не можемо просто купити препарати та лікувати дитину в нас (а це вийшло б дешевше), тому що американський виробник не реєструє ліки в Україні. Це йому нецікаво. Але ж в Україні таких діток 18. Ми будемо тиснути на американського виробника через тамтешні громадські організації, щоб вони пішли нам назустріч.
Ще один приклад. Відколи препарат меркаптопурін британської компанії Glaxo продали швейцарцям, препарат не реєструють в Україні. У таких випадках доводиться ввозити ліки з-за кордону «в мішках», і це — надзвичайна проблема. Тому що їх використовують більше половини хворих на гематологічні хвороби, насамперед гострі лейкобластні лейкози.
Таких прикладів безліч у тій сфері, де хвороба може в будь-яку мить відібрати життя. Там, де один неякісний препарат може поставити фатальну крапку. І тут мова йде вже не про 18 дітей.
— А все ж таки, чи можуть ці заходи проти імпорту іноземних ліків якось допомогти Україні?
— Треба розуміти, що «драконівські» заходи проти іноземних ліків лише активують нелегальний дилерський ринок. За останні два роки саме завдяки прозорості ліцензування майже все перейшло до «білої» сфери. Після 1 березня це повернеться в тінь.
Жодної дискусії про доцільність заборони ввозу імпортних ліків бути не може. Ми розуміємо, яке жорстке лобі у людей, що хочуть взяти реванш на вітчизняному фармацевтичному ринку.
Останні роки Україна була вільною територією для імпортних ліків, і саме це дозволяло нашим лікарям рятувати людські життя. Сьогодні навпаки, потрібно продовжувати роботу з Європою, щоб полегшити появу в Україні вкрай необхідних ліків. Тому що віри у більшість вітчизняних аналогів у нас немає.
— Що ви плануєте робити?
— Ми разом із багатьма громадськими та пацієнтськими організаціями збираємося на нараду щодо цієї критичної ситуації. У ній візьмуть участь організації людей із хворобами серця, хворі на діабет, астму, онкологічні, гематологічні та аутоімунні захворювання, туберкульоз. А також представники UCAB (Дорадча рада спільнот із доступу до лікуванні в Україні), мережі ЛЖВ (людей, що живуть з ВІЛ) та інші. Ми хочемо написати звернення до Президента України, прем’єр-міністра та до голови Верховної Ради України — щоб вони попередили катастрофу вітчизняної медицини.
