25 червня світова громадськість відсвяткувала 10 ліття від дня прийняття Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості у прийнятті рішень і доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (так званої Оргуської конвенції). Цю, за словами колишнього Генерального cекретаря ООН Кофі Аннана, «найбільш амбіційну конвенцію в історії ООН» ще в 1999 році прийняла та ратифікувала і наша країна. Однак, з огляду на нещодавні події на зустрічі сторін Конвенції, де нашій державі дали умовне попередження (своєрідну «жовту картку») за недотримання умов договору, невідомо, чи є Україні що святкувати...
ЯК ЦЕ БУЛО
До виконання, чи то пак, невиконання умов Оргуської конвенції українські екологи мали претензії завжди. Втім, влада, до них не надто дослухалась. Скажімо, експерти неодноразово наголошували на відсутності належних дієвих механізмів, залучення громадськості до прийняття рішень, що стосуються довкілля.
«Громадськість має дуже обмежений вплив на процес прийняття рішень, чи, можна навіть сказати — практично такого впливу не має. Про те, що потрібно вдосконалювати законодавство і практику, стосовно залучення громадян до прийняття рішень, зокрема щодо будівництва нових об’єктів, вже йшлося в рішенні Комітету з дотримання в 2005 році на другій зустрічі сторін. Тоді Україні вперше вказали на невиконання конвенції, і зобов’язали розробити стратегію впровадження вимог Оргуської конвенції, з особливою увагою до втілення статті 6 Оргуської конвенції «Участь громадськості в прийнятті рішень з конкретних видів діяльності . Однак, фактично, за ці роки майже нічого зроблено не було,» — каже голова Громадської ради при Мінприроди, президент громадської організації «Мама-86» Ганна Голубовська-Онісімова.
Про грубе порушення умов Оргуської конвенції говорили і у зв’язку з віднесенням окремих висновків екологічної експертизи до конфіденційної інформації. Адже, екологічна експертиза має бути прозора і відкрита і за українськими законами, й за умовами тої ж таки Оргуської конвенції.
«Закритість екологічної експертизи також стала однією з причин претензій Комітету з Дотримання умов Оргуської конвенції в 2005 році. До 2008 року наша держава мала б усунути порушення та зробити проведення екологічної експертизи прозорим, а висновки екологічної експертизи — загальнодоступними, — пояснила пані Ганна — Натомість, в період з 2004 по 2008 роки, різні міністри з охорони навколишнього природного середовища приймають накази про віднесення окремих висновків екологічної експертизи до конфіденційної інформації...».
Тож, незважаючи на інструкції Комітету з дотримання , на протести екологів, і на соціальне напруження через екологічну нестабільність, жодних помітних кроків на покращення ситуації та виправлення порушень Україна не зробила. Зате написала стратегію...
ПРО НАПИСАННЯ ТАК ЗВАНОЇ СТРАТЕГІЇ
Згідно рішення Другої наради cторін в 2005 році Україна мала розробити Стратегію дотримання конвенції, привести законодавство у відповідність із положеннями конвенції, передбачивши чітку процедуру участі громадськості в прийнятті рішень, практичні механізми застосування конвенції, а також встановити часові рамки для цього; передбачити заходи щодо підвищення обізнаності з положеннями конвенції, державними службовцями, які мають відношення до прийняття рішень у галузі охорони довкілля, і суддівським корпусом. Згідно умов, Україна мала розробити Cтратегію до кінця 2005 року, і негайно прийматись за її втілення.
Звісно, до 2005 року нічого зроблено не було. Натомість Україна взялась за підготовку Cтратегії вже в 2008 році за принципом «краще пізно ніж ніколи». Адже, в 2008 році була запланована третя зустріч сторін, де країни Європейської економічної комісії ООН (ЄЕК ООН) та європейська громадськість мали оцінити, наскільки сумлінно й ретельно виконала Україна свої зобов’язання щодо екологічної демократії.
Заради справедливості слід зазначити — у розробці Стратегії Мінприроди навіть намагалося залучити громадськість, тож проект Cтратегії на пізній стадії винесли на обговорення.
«Проект Стратегії було винесено на обговорення з громадськістю лише на пізній стадії, і вже навіть це є порушенням Оргуської конвенції. На стадії визначення пріоритетів це не обговорювалось, на стадії формування структури — обговорення теж не було. Якість Стратегії Громадську раду при Мінприроди абсолютно не задовольнила: Громадська рада висловила застереження стосовно кваліфікації виконавця, який не мав фаху з екологічного права... Ми порадили Мінприроди розірвати договір, тим більше, що вибір організації і тендерна процедура були абсолютно не прозорі. Але вони цю так звану стратегію крадькома вислали до комітету з дотримання Оргуської конвенції», — з жалем констатує голова Громадської ради Голубовська- Онісімова.
ЧОМУ «ЖОВТА КАРТКА»?
Після «інтенсивної» підготовки українська офіційна делегація постала на нещодавній зустрічі сторін в Ризі, «офіційною стратегією» — трьома сторінками тексту, погано перекладеного англійською.
«Документ, який представила українська делегація абсолютно не відповідав вимогам, які було поставлено перед нашою державою. Складалось таке враження, що розробники стратегії рекомендацій навіть не читали», — вважає учасниця конференції, керівник інформаційного центру «Зелене досьє» Тамара Малькова.
До того ж, так звана Стратегія не мала юридичної сили — адже фактично Мінприроди в ній давало вказівки вищому органу — Кабінету Міністрів (Кабмін стратегії не затвердив).
Враховуючи все це Україні винесли умовне попередження про недотримання умов Оргуської конвенції: якщо до 1 січня 2009 року наша держава так і не виконає покладених на неї зобов’язань, а з 1 травня 2009 року в дію вступить попередження. Наступний за жорсткістю крок — «Призупинення членства та позбавлення всіх прав та привілеїв».
«Серед цивілізованих країн на третій зустрічі сторін Україна виглядала найгірше, — обурюється Ганна Голубовська-Онісімова. — Загалом, Україну можна було порівняти хіба що з Туркменістаном, який теж постійно робив безпідставні заяви про своє «супер-дотримання» вимог Оргуської конвенції, і теж отримав «жовту картку». Безумовно, це сором для України».
Але виглядає на те, що міністр охорони навколишнього природного середовища ані за собою, ані за своїми підлеглими провини не відчуває: після оприлюднення рішення сторін Конвенції про умовне попередження на сегменті високого рівня міністр заявив, що у всьому насправді винні деякі громадські організації, які начебто ганьблять Україну на міжнародній арені, аби отримати більше грантів. Тож, «основне» завдання виконали — на кого перекласти провину знайшли.
КОМЕНТАРІ
Дмитро СКРИЛЬНІКОВ, адвокат, керівник Бюро екологічних розслідувань:
— На жаль, в головах наших чиновників не відбулось жодних змін — причиною того чому Україна отримала умовне попередження вони вважають не те, що ними протягом трьох років не було здійснено належних заходів щодо впровадження Конвенції та виконання рішення Комітету, а громадськість, яка порушила це питання. Здається, в чиновників з Мінприроди немає розуміння демократичної культури, адже визначальним на такого рівня заходах є демократизм в стосунках вищих посадових осіб та громадськості. Про який демократизм можна говорити, якщо під час прийому у міністра екології Латвії на честь святкування 10-ї річниці Конвенції керівник управління комунікацій буквально фізично перешкоджав спілкуванню з українським міністром представникам громадських організацій?
Володимира ГАПТАР, начальник управління комунікацій та зв’язків з громадськістю Міністерства охорони навколишнього природного середовища:
— Поки це ще не попередження. Україна отримає попередження, якщо вона не виконає умов, які вона зобов’язана виконати. Ми докладемо всіх зусиль. Та навіть попри те, ми оцінюємо таке рішення Секретаріату, як доволі жорстке і далеке від об’єктивності — звісно, з нашого боку були зроблені деякі помилки — ми дійсно повинні були дещо оперативніше опрацювати документи, також з нашого боку були деякі бюрократичні проступки з підготовкою паперів. Однак, ми переконані, що ніякого попередження Україна не отримає.
