Нині найбільше українці довіряють церкві — понад 61%. Люди вільні жити згідно із власним світоглядом, цьому сприяє все більше популяризування традицій українського народу, тісно переплетених з релігією. Окрім того, шукати прихисток в церкві спонукає людей сучасності нестабільність в економічно-політичному житті, адже кожному потрібно на щось опертися. Не дивно, що в порівнянні з показником довіри до інших суспільних інститутів рівень довіри до церкви якщо дещо й змінюється, все ж залишається дуже високим. При цьому, за даними Міжнародного проекту соціального дослідження (ISSP), який в жовтні минулого року провели Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) та Центр «Соціальні індикатори», за час нашої незалежності українці стали більш віруючими: загалом нині віруючих в Україні — три чверті.
РЕЛІГІЯ ТА ОСОБИСТІСТЬ
53% з понад двох тисяч опитаних у всіх регіонах України громадян погодились з тим, що твердження «Я вірю у Бога зараз, і завжди вірив» якнайкраще відображає їхній світогляд. Кожний п’ятий (21%) українець зізнався, що не вірив у Бога раніше, проте став віруючим тепер. Атеїстів у нас значно менше: кожний дев’ятий (11%) або ж ніколи не вірив у Бога, або перестав вірити. На думку дослідників, «швидше за все — це констатація твердого переконання». Ще 15% не змогли вибрати для себе хоча б одну з пропонованих позицій. При цьому 62% громадян назвали оточення, в якому вони виховувалися, православним. 6% вважають, що сформувалися в греко-католицькому релігійному середовищі, а 27% кажуть, що росли й спілкувалися поза будь-яким релігійним впливом.
Дослідження показало, що жінки в Україні є віруючішими, ніж чоловіки: 63% стверджують, що завжди вірили у Бога — проти 41% чоловіків. Люди, яким за 50, тобто ті, чиє становлення як особистості відбулося в Радянському Союзі, частіше за інших виказували атеїстичні погляди — 11% серед них заявили, що ніколи не вірили у Бога. Натомість людей із такими переконаннями у віковій категорії до 30-ти років — 7%.
Звісно, що на світогляд українських громадян впливало й впливає місце, де вони народилися та виховувалися. Так, у західних областях України люди масово вважають себе приналежними до певної релігії: тут лише 3% не поділяють релігійного світосприйняття, а в центральних, південних та східних областях таких 13%.
Дослідникам було цікаво, що українці вкладають в поняття віри. Тому, аби деталізувати інформацію про релігійні переконання, питання уточнювалися іншим. Наприклад, питанням «Яке твердження найвлучніше виражає ваше ставлення до Бога?» Для відповіді пропонувалися шість підказок. 46% вибрали варіант «Я не сумніваюсь в існуванні Бога», 16% — «Хоч деколи я сумніваюсь, але відчуваю, що дійсно вірю в Бога», 12% — «Я помічаю, що іноді вірю в Бога, а іноді не вірю», 11% — «Я не вірю у персоніфікованого Бога, але вірю в існування деякої Вищої Сили», 5% — «Я не знаю, чи існує Бог, і не думаю, що існує можливість про це дізнатись», 6% — «Я не вірю у Бога», і 4% не визначилися. «Інакше кажучи, ті, хто не визначився зі своєю вірою в наведеному вище запитанні, допускають існування «вищої сили» і, фактично, також вірять у надприродне», — стверджують дослідники.
Як зазначають науковці, віра в інші аспекти релігії (дива, рай, пекло тощо) серед громадян України поширена значно менше. У «релігійні дива» вірять 46% українців і не вірять 32% (інші не визначилися), у «життя після смерті» — відповідно 38% і 37%, у «рай» — 40% і 36%, у «пекло» — 39% проти 36%, у «надприродні сили й можливості померлих предків» — відповідно 34% та 38%.
У цілому, 32% опитаних українців погодилися із твердженням, що «життя має сенс лише тому, що Бог існує». Для жінок (36%) це твердження несе більше смислове навантаження, ніж для чоловіків (24%). Така ж сама тенденція у вікових групах: із цією думкою погоджуються 36% тих, кому за 50 і 23% тих, кому менше 30-ти. Відрізняються відповіді серед жителів західних областей та східних. Погоджуються з тим, що, якщо є Бог , то є й смисл, 56% жителів Західної України і лише 18% східної. До того ж, на думку переважної більшості українців — 67% опитаних — релігійні погляди та релігійна активність допомагають людям віднайти внутрішній спокій та щастя, а також отримати підтримку в скрутні части (59%).
РЕЛІГІЯ ТА СУСПІЛЬСТВО
На переконання більшості українців, релігія та церква повинні залишатися окремою та вельми закритою сферою переважно приватного життя. 36% додержуються думки, що нинішня міра впливу релігійних організацій на перебіг суспільного життя є такою, яка й потрібна. Лише 15% наполягають на збільшенні такого впливу, 26% воліють зменшення впливу, а інші не мають з цього приводу власних переконань. 77% опитаних повністю чи скоріше погоджуються з твердженням, що «релігійні лідери повинні утримуватися від спроб впливати на людей під час виборів», а 71% — і від спроб «впливати на рішення влади».
В цьому опитуванні українці демонструють толерантне ставлення до представників інших релігійних поглядів. Наприклад, 71% респондентів повністю чи скоріше погоджуються з твердженням, що різні релігійні групи мають рівні права в Україні, 75% — з тим, що необхідно поважати всі релігії. При цьому 66% безумовно підтримають чи скоріше підтримають людину інших релігійних переконань в тому випадку, якщо вона одружуватиметься з кимось з родичів опитаних, а 63% — людину іншого віросповідання на виборах від партії, яку підтримує респондент.
Також завдяки дослідженню вдалося дізнатися, що майже в кожному українському домі є релігійні предмети: 87% опитаних повідомили, що мають ікони, розп’яття, Біблію тощо. Кожен п’ятий опитаний (21%) молиться кожного дня, 11% — кожного тижня чи декілька разів на тиждень, 16% — раз на місяць чи декілька разів на місяць. Церкву українці відвідують переважно на великі свята, оскільки декілька разів на рік так чинять 40% респондентів. Проте кожний 12-й (8%) робить це кожного тижня, а ще 13% — один чи декілька разів на тиждень. Ніколи не заходять до церкви 19% опитаних, тобто частина невіруючих також буває в храмах, мечетях, синагогах. 81% ніколи не відвідували священні місця з релігійних мотивів і не брали участі у паломництві, а 71% жодного разу не приєднувалися до заходів своєї релігійної громади.
ДОВІДКА «Дня»
Міжнародний проект соціального дослідження (ISSP) започаткували у 1984 році. Це щорічне порівняльне опитування населення за заздалегідь визначеною тематикою й опитувальником. У 2008 році Україна взяла в ньому участь вперше. Ініціаторами приєднання України до міжнародного проекту виступили Інститут політики та Київський міжнародний інститут соціології із залученням фахівців Інституту соціології НАН України. Наразі у проекті ISSP беруть участь 45 країн Європи, Азії, Північної та Південної Америки. В рамках участі України в проекті ISSP отримана інформація буде докладно проаналізована й опублікована у спеціальній брошурі, а національний координатор проекту візьме участь у щорічних зборах учасників ISSP.
