Наприклад, навіть в той час, коли сам президент Росії Володимир Путін приїздить святкувати день української незалежності в Київ, газета «Севастопольская правда», яку випускають міські українські комуністи, вийшла на свято під шапкою «24 августа — черный день в истории Украины». А кільканадцять статей на її чотирьох сторінках всі переповнені натяжками та перекрученнями, а то й прямою брехнею з історії та сьогодення України. А «Крымская правда», яка більше за все не любить Україну і українців, опублікувала статтю «Некоторые этапы борьбы за независимость Украины», де вже вкотре, хоч і без успіху, намагається довести, що ні України як такої, ні українців як народу взагалі не існує, а значить, і держави такої не повинно бути. Місцевий телеефір був переповнений песимістичними текстами, які читались під специфічний зоровий ряд, що демонстрував переважно бабусь- жебрачок в підземних переходах Сімферополя.
Влада, як кримська так і севастопольська, День незалежності теж не дуже відзначала: провели урочисті засідання, прочитали сумнівні доповіді з плачем про те, що не все вдалося зробити, як мріялось, та й… гайнули до Києва. А на місці — жодних масових та святкових заходів. Тому довелося взяти справу в руки кримській українській громаді та політичним партіям, наприклад, Православній церкві Київського патріархату та Рухові. В сімферопольському будинку офіцерів 32-ої армії урочисте зібрання та концерт провели силами Всеукраїнського інформаційно- культурного центру. 24 серпня 2001 року о 9 годині біля пам’ятника Тараса Шевченка кримчани провели урочистий мітинг, який організувала Кримська організація костенківського РУХу. У мітингу брав участь перший заступник Представника Президента України в АР Крим Рогожин. Представники усіх регіонів Криму після молитви з єпископом Сімферопольським та Кримським Климентом спростували слова Голови ВР АР Крим Л. Грача, що «незалежність дісталося Україні дуже легко» —повідомляють українці в спеціальному пресс-релізі. Незалежність — це не подарунок долі, її виборювали десятки поколінь, десятки мільйонів полеглих і живих українських патріотів. Заступник голови Кримської організації ДемПУ Віталій Фесенко, працівник представництва Президента України в Криму, відмовляв учасників зібрання від поїздки до Севатополя, де вони хотіли помолитися за незалежність України в щойно відбудованому Володимирському соборі. Але усі бажаючі на 5 автобусах з державними прапорами вирушили до «колиски української державності» — Херсонеса.
Ось як розповідає про цей захід один з лідерів кримських українців Олег Фомушкін: «Біля українського храму — Володимирського собору — представники трьох церков: УКП КП, УАПЦ, УГКЦ провели урочистий молебень. Після молебню учасники події прийняли звернення до української влади... Захід пройшов без будь-яких провокацій і порушень громадського порядку, який вдало підтримували кримська та севастопольська міліції». А очікування складнощів було не безпідставне. Бо ще в ході підготовки до нього влада намагалася всіляко не допустити українських віруючих у Херсонес. У відповідь на прохання віруючих УПЦ КП допустити їх у Володимирський собор голова державної адміністрації Леонід Жунько відповів їм офіційним листом, що «Севастопольська влада «не рекомендує» громадським і політичним організаціям Криму і Севастополя відзначати 10-ту річницю Незалежності України в Херсонесі, де, за легендами, хрестився київський князь Володимир». Він написав, що «заходи у Херсонесі, організовані Українським народним рухом та іншими національно-демократичними організаціями Криму, не вписуються у загальноміський план святкувань», а проведення літургії за участі священиків УПЦ Київського Патріархату чомусь порушить закон «Про свободу совісті і релігійні організації в Україні». За неофіційною інформацією з міськдержадміністрації, проти святкових заходів у Херсонесі виступила Кримська Єпархія УПЦ Московської Патріархії.
Прес-служба патріаршого представництва УПЦ КП в Севастополі ось як повідомляє про події напередодні святкування: «22 червня о 9 годині ранку до монастиря Української Православної Церкви в місті Севастополі на честь прп. Паїсія Величковського прибув надісланий начальником Севастопольської міліції генералом Іллічовим Миколою автомобіль з конвоєм, який отримав наказ від голови міської міліції негайно привезти архімандрита Паїсія до міської міліції. Не отримавши ніяких пояснень від службовців закону, о. Паїсій відмовився від негайної поїздки, але був примушений у супроводі конвою їхати до резиденції Іллічова.
Нарешті по приїзді у Севастополь архімандрит Паїсій потрапив до кабінету начальника Севастопольської міської міліції генерала Іллічова. По вході о. Паїсій привітав пана Миколу Іллічова з святом 10-ї річниці Незалежності. У відповідь генерал, брудно лаючись, мовою іноземної держави, (...) порадив о. Паїсію забиратися з Севастополя чи до Києва, чи то у Волинь, тому що: «Севастополь был и есть городом русской славы, и мы тут вам с вашим Филаретом танцевать не позволим! Никогда ничего украинского тут не приживется! Это понимать надо!» Після цього почалися брудні цинічні епітети на мою особисту адресу, а також на адресу Святійшого Патріарха Київського та всієї Руси — України Філарета, — розповідає архімандрит Паїсій. Не будучи в змозі надалі перебувати у кабінеті, о. Паісій залишив генерала Іллічова, попередивши втім його, що обов’язково проінформує про поведінку державного урядовця напередодні ювілею Незалежності. Хоча виникає законне запитання: а чи тій державі, ювілей Незалежності якої зараз святкується, служить генерал Іллічов? Представництво Української Православної Церкви Київського Патріархату в Севастополі звертається до всіх національних установ України, всіх, хто вважає себе українцем, стати на захист Української Церкви і громади у Севастополі і з обуренням повідомляє, що на десятій річниці Незалежності за право існування змагаються українці в українському місті Севастополі на теренах української держави».
