Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

«Ми звикли бути бідними, але мріємо розбагатіти»

26 серпня, 1999 - 00:00


Питання взаємовідносин багатих людей і суспільства, як і пошуки розв'язання проблем у цих взаємовідносинах, зацікавили багатьох наших читачів. Чи є незначна кількість багатих людей нашої країни причиною всіх бід чи однією з останніх надій на поліпшення? Наскільки ці люди порушують закони суспільства й наскільки суспільство є несправедливим до них? «День» продовжує публікувати найбільш оригінальні та виразні думки на цю тему.

Олексій ПЛОТНИКОВ, доктор економічних наук, професор:

— Передусім, бути легально багатим в Україні дуже непросто. Через очевидні причини наше суспільство робить усе можливе для знищення ще в зародку, умовно кажучи, і «національних Біллів Гейтсів», і «національних Рокфеллерів». Походження капіталів більшості дійсно багатих людей в Україні досить сумнівне. Водночас суспільство робить усе можливе й для того, щоб люди, які стали багатими чесним шляхом, всіляко приховували своє багатство.

У розвинених країнах суспільство пишається своїми багатими й тими, які досягли успіху, громадянами. Там держава гарантує нормальні умови для життя всім своїм громадянам, а вияв ініціативи і здатність досягати більшого активно заохочуються. На жаль, в Україні зберігається й культивується принцип «рівність — в убогості», і аж ніяк не «рівність — у багатстві». І нинішня влада зробила все можливе, щоб цей принцип розвивався і зміцнювався офіційно, за розквіту корупції, тіньової економіки та інших негативних явищ котрі породжують нерівність фактичну. Залишається сподіватися, що зі зміною влади, з виходом України з кризи підвищиться життєвий рівень широких верств населення і зміниться ставлення до багатих як таких.

Данило КУРДЕЛЬЧУК, адвокат, голова Української іноземної юридичної колегії:

— Історія, принаймні новітня, показує, що розумним багатим людям властиво так чи інакше «ділитися» з незаможними. Хоча б із зрозумілих міркувань власної безпеки. Головна проблема нашої країни в цьому плані — те, що в нас немає прийнятих у цивілізованому світі «правил гри». Якщо багатій людині вигідно вкладати капітал у своїй країні, якщо в неї немає причин боятися, що завтра все це віднімуть, якщо їй забезпечена можливість працювати й заробляти, вона не стане приховувати прибутки від оподаткування чи переказувати капітал за кордон. Це ази. Але наші закони суперечать один одному, а всі разом вони абсолютно не відповідають ситуації, що склалася. І необхідно змінювати ставлення держави до цього питання, змінювати нинішні адміністративні методи на економічні. До речі, відразу після розпаду Радянського Союзу багато хто розбагатів практично не порушуючи законів... Відповідних законів просто не було. А тепер їх багато, але вони такі, що не порушувати їх занадто важко, тому що вони, знову-таки, недосконалі й суперечливі. Я особисто, якщо розсудити, так би мовити, по-селянському, думаю, що такі умови створені не випадково. Це багато кому вигідно. І доти, поки багаті (й неодмінно розумні) люди, люди бізнесу, а не номенклатури, не прийдуть до влади й не відчують відповідальності за свою країну, ситуація буде погіршуватися.

Анатолій БОРСЮК, автор і ведучий програми «Монологи»:

— У нашій країні не люблять багатих людей. І це цілком природно і зрозуміло, враховуючи те, що цю нелюбов нам прищеплювали дуже довгий час. Саме тому в нас така історична пам'ять: вікові конфлікти бідного й багатого прошарків суспільства. Нині, по-моєму, цей конфлікт триває. Ми звикли бути бідними, але мріємо розбагатіти. Цілком зрозуміло, що ми не знаємо, як це зробити з тієї простої причини, що не дуже любимо працювати. Тим більше — не вміємо й навіть не можемо заробляти гроші законним шляхом...

У будь-якій цивілізованій країні суспільство ділиться на три умовні категорії: багаті люди, середній клас і бідняки. У нас таких категорій дві. Я за те, щоб у нас багатих людей було більше, ніж тепер. Тому що на податках, які вони платять (або не платять. — Ред. ) державі, тримаються наші низи. Але я знаю точно, що наразі це є неможливим. І стане можливим не скоро. Тому я хочу сподіватися, що в Україні в найближчому майбутньому буде багато людей, які просто добре заробляють. Іншими словами, людей того самого горезвісного середнього класу. Тоді, можливо, зникне названий вище конфлікт.

P.S. «День» запрошує читачів до продовження дискусії про роль багатих людей у суспільстві. Нагадуємо одну з наших електронних адрес: [email protected] (з позначкою «Відповідальне багатство»).

Пiдготував Олександр МIХЕЛЬСОН, «День»
Газета: 
Рубрика: