Кілька місяців тому Росія заборонила 20 тисячам українців в’їзд на свою територію — через порушення законів, що стосуються міграційної політики РФ. Як стверджують у Міністерстві закордонних справ України, останнім часом вона стала жорсткішою щодо закордонних заробітчан. Так, уже діють норми, що мігранти з високим рівнем кваліфікації мають сплачувати грошовий завдаток на випадок їх видворення з території РФ. Тим іноземцям, які перевищили термін свого перебування на 30 днів, узагалі можуть заборонити в’їзд до Росії. А хто захоче лишитися у цій країні на постійне проживання, доведеться скласти відповідний тест, який включає перевірку фахових умінь, знання російської мови, а також наявність пропозицій роботи та родичів на території Росії.
Із січня 2014 року цей список доповниться законопроектом, який змінює правила отримання дозволу на тимчасове проживання. Це буде можливо лише тоді, коли заявник надасть Федеральній міграційній службі договір про працевлаштування. Але іноді на підготовку таких документів потрібно півтора року, зазначають експерти.
«Це все робиться у рамках правового поля і з метою боротьби з нелегальною міграцією. Що ж стосується останніх подій, коли низці громадян був заборонений в’їзд на територію нашої країни, то це суверенне право кожної держави, — коментує Володимир Волох, представник Громадського комітету при Федеральній міграційній службі Росії. — Як правило, забороняється в’їзд через невчасну реєстрацію або зняття з міграційного обліку, або ж через те, що іноземні громадяни займаються не тієї діяльністю, яку вказували у меті проїзду, наприклад, приїхали як туристи, а потім лишилися тут на роботу».
Щоб не мати проблем з російським законом, Володимир Волох пропонує українцям, що приїхали до своїх російських родичів у гості на тривалий час, зареєструватися за місцем їхньої прописки. Зараз російське законодавство прописане так, що захищаються лише права тих мігрантів, які мають трудові договори або патенти на співпрацю з юридичними особами. Тобто ті, хто працює легально.
У той час, коли Росія посилює контроль у міграційній сфері, Україна мало що може зробити, аби захистити своїх громадян. Як розповіла Ірина Прибиткова, експерт Державного комітету України зі справ національностей та міграції, Україна мала шанс посилити контроль за правами мігрантів на території інших держав. У листопаді відбулися парламентські слухання з питань міграційної політики. Як наслідок було прийнято низку рекомендацій для парламенту, уряду та президента, але найголовніше — Україна до травня 2014 року зобов’язалася підписати низку міжнародних договорів, що стосуються прав трудових мігрантів, а також Міжнародну конвенцію про захист прав усіх трудящих-мігрантів та членів їхніх сімей, яку ООН ухвалила 18 грудня 1990 року. До речі, у цей день у всьому світі відзначають Міжнародний день мігранта.
«Це була як підготовка до прийняття Угоди про підписання асоціації з ЄС, — продовжила Ірина Михайлівна. — Якби не йшлося про цю угоду, то невідомо, чи взагалі б ці питання розглядалися. Коли їх підпишуть, не можу сказати. Треба пережити всі ці героїчні події, а потім повертатися до цієї теми».
Бентежить українських експертів і відсутність компетентного органу, який би займався питанням закордонних заробітчан. Як пояснила Ірина Прибиткова, після реформування Міністерства праці та соціальної політики, яке тримало це питання під своїм контролем, функції розвитку міграційної політики передали Міжнародному центру зайнятості. «Раніше був Департамент трудової міграції, який займався ліцензуванням трудових мігрантів перед відправленням їх за кордон. Тепер ці функції теж передані Міжнародному центру зайнятості, але він вирішує лише ті питання, що стосуються приїжджих закордонних мешканців», — підсумовує експерт.
