Режисер Театру ім. І. Франка Олександр Бєлозуб у своїх попередніх виставах виявляв танцювальні таланти акторів, а тепер змусив франківців заспівати. Прем’єра, яка відбудеться 28 і 30 квітня, так і називається — «Романс. Майстер-клас».
Ідея, щоб у репертуарі з’явилась вистава, в якій співають драматичні актори, — належить художньому керівникові колективу Богдану Ступці. Він давно мріяв показати глядачам різнобічні таланти своїх колег, щоб акторські здібності об’єдналися в якомусь драматичному сюжеті, а Олександр Бєлозуб талановито втілив цю ідею на сцені. Режисер використав мотиви чудової п’єси «Безіменна зірка» Михаїла Себастіану, а приводом до історії, яка відбувається на вокзалі маленького містечка, стала тема українського романсу. Цей малодосліджений пласт національної культури зацікавив Бєлозуба й він разом із музичним складом постановочної групи вистави — Володимиром Гданським, Анатолієм Навроцьким, Іваном Небесним, Олексієм Сікорським (на основі праці про український романс професора Львівської консерваторії Олександра Зелінського) вибудував у сюжетній послідовності популярні українські романси й пісні ХХ століття. Вийшла гостра, лірична, романтична, драматична, зворушлива й трохи сумна історія про кохання.
Вокзал — виразна метафора людського життя, де все в очікуванні. Тут зустрічають і проводжають, їдуть і повертаються, чекають і сподіваються... Начальник вокзалу — Анатолій Гнатюк, у своєрідній увертюрі до вистави віртуозно розігрує цю тему — чекання. З’являться самобутні персонажі, вокзал оживе й станеться неймовірне — на станції зупиниться швидкий потяг, з якого висадять прекрасну Незнайомку (Лариса Руснак), а місцевий Вчитель (Андрій Водічев) нарешті побачить на власні очі, як виглядає його мрія. Уся дія тісно переплелася з музичною основою — романсами. Живе акторське виконання під оркестр, смислова пластика акторів (хореограф Ольга Семешкіна), вишукана сценографія Андрія Александровича-Дочевського створює романтичну атмосферу вистави. Кожен персонаж органічно веде свою партію (зі своєю долею), показаною в захопливому розвитку сюжету. Це строкате й багатолике людське співтовариство — немов людський оркестр, виконуючий твір про вічні цінності — милосердя, прощення, розуміння, віру й кохання, — звучить під покровом таких різних і таких прекрасних українських романсів.
