Ігор Сіренко вперше вийшов на Євромайдан 29 листопада. У ніч на 30 листопада він опинився серед тих, хто постраждав від жорстокого розгону «беркутівцями» мирних мітингувальників біля стели на майдані Незалежності. Як і багатьох учасників акції, його побили, а потім ще й затримали. У час, коли українська система судочинства не викликає довіри в громадян, потерпілий вирішив звернутися до Європейського суду з прав людини. І мав на це право, оскільки дії правоохоронців були незаконними й порушили ряд статей Європейської конвенції з прав людини (щодо заборони нелюдського та такого, що принижує людську гідність; щодо права на свободу та особисту недоторканність; щодо права на свободу зібрань та об’єднань та щодо права на ефективний засіб правового захисту).
Клопотання до Євросуду було подане 28 січня, а вже 1 лютого голова секції, на розгляд якої було передано справу, прийняв рішення, що вона розглядатиметься як пріоритетна, тобто в найкоротші терміни. Адже клопотання Ігоря Сіренка відображає ситуацію в Україні в цілому, коли доля багатьох учасників мирних акцій протесту схожа з долею Ігоря. Така миттєва реакція Європейського суду є прецедентною, кажуть експерти, оскільки загальна процедура розгляду клопотань займає близько року.
«У даному випадку мова йде про важливість питання. Адже йдеться про очевидні факти, які вказують на загрозу життю або здоров’ю людей, у даному випадку учасників протестів, тому була така швидка реакція про позачерговий розгляд клопотань, — пояснює народний депутат Юрій Дерев’янко (позафракційний), який виступатиме довіреною особою Ігоря Сіренка в Європейському суді з прав людини. — Наше клопотання було підтверджено відповідними документами, фотографіями, які пояснюють, що сталося з ним. На мою думку, така швидка реакція суду є позитивною, такі аналогічні клопотання є від інших людей, які теж звернулися до мене. Гадаю, всі вони будуть об’єднані в одну справу».
У повідомленні Європейського суду до уряду України йдеться, що до 28 лютого він має надати письмові зауваження щодо справи Сіренка. По суті, пояснити, чому в Україні фіксуються грубі порушення прав людини. І відмовитися від таких пояснень Кабмін не має права, оскільки це його обов’язок перед Європейським судом.
Якщо Євросуд задовольнить клопотання українця, то нашому урядові буде заборонено застосовувати силу до мирних демонстрантів. «У нашому клопотанні є дві основні вимоги: утриматися від застосування сили або інших примусових заходів, які можуть поширити на всіх учасників акцій протесту. Друге — надати їм усім можливість перебувати в тих місцях і приміщеннях, які вони сьогодні займають, з метою продовження мирної акції протесту, — каже Дерев’янко. — І ще є вимога про безпечні умови перебування в цих приміщеннях протягом усієї акції. По суті, це означає запобіжний захід щодо розгону Майдану, тобто йдеться про заборону застосування сили чи інших примусових заходів щодо демонстрантів».
Є ще одна вимога, яку Дерев’янко називає більш технічною. Стосується вона відшкодувань і компенсацій тим людям, які постраждали після подій 30 листопада. Та основний акцент справи все-таки на так званих запобіжних заходах, які можуть стати гарантом безпеки учасникам протесту.