Неповторне обличчя середмістя Полтави творить архітектурний ансамбль Круглої площі, створений у ХІХ столітті, коли місто набуло статусу губернського центру Російської імперії. Більшість із адміністративних будівель, споруджених у стилі класицизму, добре збереглися і продовжують функціонувати. Нині там розташовані й працюють кінотеатр імені Івана Котляревського, міська рада, управління із боротьби з організованою злочинністю МВС, житловий будинок, обласна рада профспілок і школа мистецтв «Мала академія мистецтв» імені Раїси Кириченко. Проте в цьому гарному архітектурному ансамблі є один надзвичайно проблемний об’єкт — будівля колишнього Петровського Полтавського кадетського корпусу, яка стрімко перетворюється на величезну руїну в самому центрі міста, а його майбутнє видається складним і непередбачуваним...
ПУСТКА У СЕРЕДМІСТІ
Своєю появою ця споруда має завдячувати Полтавській битві 1709 р. і масштабному увічненню пам’яті про неї. Цар Микола І приділяв особливу увагу військовій освіті, відкриваючи з цією метою навчальні заклади в різних містах імперії. За наполяганням малоросійського губернатора Миколи Рєпніна у список цих міст увійшла і Полтава. Фундамент Петровського Полтавського кадетського корпусу було закладено 27 червня 1835 р., у день Полтавської битви. Уже за п’ять років заклад приймав перший набір кадетів із дворянських та офіцерських родин із Полтавської, Харківської, Чернігівської та Катеринославської губерній. 1909 р., з нагоди 200-річчя перемоги росіян у Полтавській битві, там побував імператор Микола ІІ. Багато випускників ставали згодом відомими військовими, громадськими діячами й науковцями.
У роки Громадянської війни кадетський корпус переходив із рук у руки. Він діяв то як військовий навчальний заклад Української держави гетьмана Павла Скоропадського, то, з приходом денікінців, знову повертав свій класичний профіль, аж доки 1919 р. не був евакуйований у Сербію, де на його базі створили російську школу. За радянської влади там діяли піхотна школа і тракторне училище. Пізніше цей заклад став Полтавським вищим зенітним ракетним командним Червонопрапорним училищем імені генерала армії М. Ватутіна, яке 1995 р. провело останній випускний і було розформовано.
Відтоді будівля і територія училища перетворилися на занепадаючу пустку, якою, втім, 2004-го заволоділа комерційна структура. Це при тому, що споруда належить до Державного реєстру пам’яток національного значення, а відтак не підлягала продажу (мерія на чолі з Анатолієм Кукобою так, мабуть, не вважала). Охоронну табличку, яка нагадувала про це міській владі й покупцям, було демонтовано. Небайдужі полтавці відновили дошку, наклеївши на шматок фанери фотознімок оригіналу, але й це провисіло недовго. Утім, новий іноземний господар ласого об’єкта, житель Ізраїлю, не поспішав вкладати інвестиції в нього.
Тим часом через опади й обвітрювання руйнувався зовнішній та внутрішній вигляд будівлі. До занепаду кадетського корпусу доклали руку і його випадкові гості, що влаштовували там посиденьки зі спиртним, і не тільки. Проте споруда, яка на очах стає руїною, принаджує не тільки асоціальні елементи, але й творчих людей, які знімають артхаусне фото й відео в унікальних декадентських декораціях. Згорілий купол, на місці якого утворилася велика дірка, уламки цегли, що дедалі відвалюється, облуплена фарба на стінах і стелях, дірки в підлозі, чагарники на прилеглій території — нині там вимальовується ось така картина...
ШАНС НА ВІДРОДЖЕННЯ
Бачачи руїну колись славетної будівлі, наступна полтавська міська влада наприкінці керування мера Андрія Матковського 2010-го розпочала судові процеси зі спадкоємцем господаря споруди, і 2012-го таки вдалося повернути її в комунальну власність. Це дало шанс вдихнути у кадетський корпус нове життя. Незабаром з’явилися пропозиції щодо його сучасного профілю: від перетворення будівлі на черговий торгово-розважальний центр до створення там культурно-просвітницького закладу на зразок музейного комплексу «Мистецький Арсенал». Громадський комітет порятунку кадетського корпусу, заснований полтавськими краєзнавцями й архітекторами, переконливо апелює до київського досвіду і пропонує відкрити в Полтаві «Мистецький корпус» — із музеєм кадетського корпусу, музеєм історії міста, книгарнями, театральними студіями, репетиційними базами для музикантів та кав’ярнями.
Але для втілення амбітних ідей спочатку потрібно зберегти саму будівлю. На це потрібні чималі кошти. Щоб привернути увагу до проблеми і спробувати вирішити її, полтавці влаштовували у середмісті мистецький фестиваль «Відродження» й написали петицію до Кабінету Міністрів. Відповідь, що надійшла із Міністерства фінансів, не принесла доброї звістки, адже там пояснили, що збереження кадетського корпусу належить до компетенції місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування. І це має здійснюватися за рахунок бюджетних коштів та інших джерел, не заборонених українським законодавством.
Мер Полтави Олександр Мамай порахував, що на реставрацію будівлі потрібно 186 млн грн, а на консервацію об’єкта — «лише» 16,5 млн грн, яких ні в міському, ні в обласному бюджетах немає. Питання, зрештою, не вичерпується очікуваннями тільки на державну допомогу. Ініціативна група порятунку кадетського корпусу сподівається на підтримку бізнесу, який може зацікавитися закладом сучасного профілю. Але його нове функціональне спрямування повинна визначити й підтримати міська влада, яка нині не демонструє активності в цьому напрямку, більше переймаючись — без помітного успіху — соціальними та комунальними питаннями. Єдиним зрушенням у цьому аспекті є хіба що новий металевий паркан, споруджений довкола кадетського корпусу, який продовжує стояти без даху, вікон та охорони — в передчутті зими й подальшого руйнування.
