Ні для кого не секрет, що саме голоси молоді відіграли значну роль у перемозі Леоніда Кучми. Однак слід зазначити, що в другому турі виборів значна частина молоді голосувала не стільки за конкретні пункти програми Кучми, скільки проти комуністів, і, на мій погляд, ця частина молодіжного електорату вже нічого не чекає від Президента. Однак чимала частина молоді, незважаючи на власне тяжке становище, все ж голосувала за прогресивний шлях розвитку.
Якщо говорити про цю частину молоді, то передусім вона сподівається, що не буде ошукана у своїх очікуваннях. Адже в свідомості молоді вибори асоціювалися з моментом перелому в багатьох сферах життя. І якщо молоді люди не побачать змін як у політиці держави загалом, так і стосовно себе, це неминуче призведе до соціальної апатії значної частини поки ще активної молоді.
Напевно, нове покоління чекає від Президента того ж, чого чекало й від Кучми-I або чекало б від будь-якого іншого президента, передусім — реформ. Але це не абстрактне поняття або обіцянка курсу реформ, а чітка, науково обгрунтована, довгострокова, зрозуміла всім програма реформ і графік поетапного їх впровадження в життя. Адже сучасна молодь, не «завантажена» стереотипами минулого й навчена хай не великим, але гірким досвідом життя, вже абсолютно чітко розрізнює справжні реформи й популістські декларації про їх успішне проведення. Звичайно, головною, якщо не першочерговою, для вже декількох поколінь молодих людей є реформа системи освіти. Насамперед середньої та вищої гуманітарної освіти, яка, між іншим, стає все більш пріоритетною на Заході, на який наша країна постійно намагається рівнятися. Причому основну увагу слід приділити вже в середній школі професійній спеціалізації, що базується на останніх досягненнях фундаментальних наук і комп'ютерної техніки, а також на самостійній творчій праці під керівництвом викладачів. Внаслідок цієї реформи випускники наших вузів повинні в більшості своїй (а не в поодиноких випадках) конкурувати з випускниками європейських вузів. Особливо хочу наголосити, що вища освіта має бути доступна вихідцям з усіх верств населення, а не лише тим, хто за неї може сплатити зараз. Адже це право гарантується Конституцією нашої держави.
Досить гострою залишається й проблема працевлаштування молодих фахівців, які у більшості своїй поповнюють не штати солідних фірм або науково- дослідних інститутів, а ряди торговців ширвжитком.
Знову ж таки, дуже важливо взяти до уваги молодіжну психологію й особливо максималізм, який виявляється в бажанні скоріше побачити хоч якісь реальні, нехай і невеликі, результати реформ і, звичайно ж, бути запитаними. Можливо, тоді в молоді з'явиться перспектива. І саме усвідомлення цієї перспективи, а не присутність на різних концертах і дискотеках, може зробити й, безумовно, зробить значну частину молоді соціально активною, готовою підтримати курс реформ і працювати на благо України, а не шукати щастя за кордоном.
Є дуже багато молодих людей, які готові щось робити, брати на себе відповідальність, генерувати і реалізовувати абсолютно нові для нашої країни ідеї. Для цього необхідно не тільки декларувати віру в молодь і довіру до неї, а й залучати молодих людей до розв'язання конкретних завдань, що дозволить розширити соціальну базу реформ.
