Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Молодість старого «вишу»

14 січня, 2010 - 00:00

Нещодавно найстарший вищий навчальний заклад Днiпропетровська — Нацiональний гiрничий унiверситет вiдсвяткував сто десять рокiв iз дня свого заснування. До ювiлейної дати була випущена книга «Iсторiя i сучаснiсть Нацiонального гiрничого унiверситету (1899—2009 рр.)». У нiй докладно на великому документальному матерiалi показанi основнi етапи становлення й перетворення колишнього вищого гiрничого училища в один iз провiдних вищих навчальних закладiв країни.

Бурхливий промисловий розвиток Приднiпров’я наприкiнцi XIX ст. вимагав пiдготовки квалiфiкованих кадрiв для молодої промисловостi. Тому абсолютно логiчно з’їзд промисловцiв i пiдприємцiв ухвалив рiшення про створення в Катеринославi вищого гiрничого училища. До речi, перша спроба вiдкрити в мiстi унiверситет була зроблена наприкiнцi XVIII ст. Тодi це не вдалося. В першу чергу через вiдсутнiсть гострої необхiдностi в кадрах. Того, що готували наявнi навчальнi заклади, сповна вистачало. Ситуацiя змiнилася через сто рокiв. Мiська влада першою пiдняла питання про заснування вищого навчального закладу. Належало витримати боротьбу з iншими мiстами, в першу чергу з Харковом. Iсторiя ця в чомусь нагадує детектив. Мiська дума пiшла на видiлення 200 тис. рублiв i обширної земельної дiлянки, приблизно 400 тис. рублiв склали пожертвування гiрничозаводчикiв, купцiв та приватних осiб. До речi, не всi в мiстi були прибiчниками вiдкриття саме ВНЗ. Авторитетнi вченi та педагоги на сторiнках мiсцевої преси доводили, що набагато важливiше вiдкривати i фiнансувати роботи шкiл, гiмназiй та училищ. До дискусiї долучилася не лише мiсцева преса. Статтi на цю тему з’являлися в харкiвських та московських газетах, на сторiнках спецiалiзованих видань, таких як «Горнозаводской листок». Рiшення на користь вiдкриття вищого гiрничого училища саме в Катеринославi прийняв мiнiстр фiнансiв Сергiй Вiтте. Проектування i будiвництво будiвлi училища було доручене академiковi архiтектури О. Бекетову. Училище розмiстилося на Соборнiй площi (нинi частина пр. К. Маркса). Два його першi корпуси, спроектованi в стилi «вагнерiвського модерну», вiдносяться до пам’ятникiв iсторiї та культури i є прикрасою мiста.

З 1912 р. училище стало iнститутом. У ньому працювали видатнi вченi в галузі гiрничої справи та металургiї. Я. Грдiна, О. Терпигорєв, М. Павлов, лекцiї з вищої математики читали вiдомi астрономи Г. Тихов i С. Шарбе. За минулi роки iнститут, академiя, унiверситет стали кузнею кадрiв для всiєї країни. У його стiнах працювали видатнi ученi, гордiсть вiтчизняної науки. Їхнi iмена збереженi на пам’ятних дошках бiля унiверситету. Якщо спочатку iнститут мав два факультети: гiрничий i заводський, то тепер їх значно бiльше. Саме з факультетiв старого iнституту створювалися iншi прославленi ВНЗ Днiпропетровська. Досить сказати, що 1930 р. на базi металургiйного факультету та заводського вiддiлення факультету гiрничозаводської механiки гiрничого iнституту був створений металургiйний iнститут (нинi Нацiональна металургiйна академiя), а на базi хiмiчного факультету — хiмiчний iнститут (нинi Український державний хiмiко-технологiчний унiверситет). Процес цей йшов за наростаючою, i Днiпропетровськ став одним з найбiльших наукових центрiв України.

Але життя не стоїть на мiсцi. Змiнюються умови життя, висуваються новi вимоги, у тому числi i в пiдготовцi фахiвцiв. I гiрничий iнститут завжди йшов в авангардi. Тут завжди першими починали пiдготовку фахiвцiв нових спецiальностей або iстотно змiнювали процес навчання, наповнюючи його новим змiстом. Тi, хто закiнчував цей навчальний заклад, очолювали галузi промисловостi, засновували науковi школи свiтового значення. Синтез традицiй та нового — основний капiтал старого вишу мiста. На багатьох прикладах i детально це показано в книзi. Великий внесок у розвиток унiверситету в нових умовах зробив ректор, академiк НАН України Геннадiй Григорович Пiвняк, який очолює його з 1982 р. Саме пiд його керуванням гiрничий iнститут набув статусу Нацiонального унiверситету. Постановою Кабiнету Мiнiстрiв у вереснi 2009 р. Нацiональний гiрничий унiверситет отримав статус вищого навчального закладу дослiдницького типу. Що означає подальшу iнтеграцiю в сiм’ю європейських унiверситетiв.

У кожному роздiлi книги багато й детально розповiдається про життя iнституту-унiверситету в переломнi роки його iсторiї. Усе це проiлюстроване великим пiдбором документiв, що подає широку панораму складного i суперечливого становлення та розвитку ВНЗ. Багато розповiдається про викладачiв i студентiв, значну наукову роботу всього колективу.

Особливо хотiлося зупинитися на трагiчних сторiнках iсторiї унiверситету. З Днiпропетровськом пов’язана велика частина життя та наукової дiяльностi видатного iсторика українського козацтва Дмитра Яворницького. Абсолютно природно, що вiн був знайомий i товаришував iз професорами та педагогами навчальних закладiв мiста. Його дуже непокоїла ситуацiя навколо українського села. 1928 р. ОДПУ зафiксувало розмову професорiв Д. Яворницького, В. Пархоменка (викладач Iнституту освiти, нинi Днiпропетровський нацiональний унiверситет, ДНУ) i професора Днiпропетровського гiрничого iнституту (ДГI) Г. Євреїнова. Обговорювалося важке становище села через дiї радянської влади. Цю розмову ще пригадають професору Євреїнову.

У книзi розповiдається як маховик репресiй обрушився на iнститут ще до страшного 1937 р. Спiвробiтники, студенти та випускники iнституту фiгурували у всiх полiтичних процесах 1920—1930-х рр. Починаючи вiд справи Пiвденноросiйського тресту 1926 р., Шахтинської справи 1928 р., справи Промпартiї 1930 р. до справи «Про фашистську органiзацiю професури» 1937 р. За нею проходили викладачi ДГI I. Бухиник, С. Гембицький, А. Малиновський, Р. Євреїнов, А. Гут. Не менше спiвробiтникiв iнституту постраждало через справу «Вузiвська гiлка Днiпропетровської троцькiстської органiзацiї». Найвiдомiшим у цих справах був ректор ДГI Павло Герасимов. Але навiть його пролетарське походження не допомогло. Пiд час слiдства стосовно засновника школи гiрничої електромеханiки професора Євреїнова його колеги I. Танатар, М. Куваєв, С. Волотковський вiдкрито виступили на його захист навiть iз ризиком для себе. На жаль, це не допомогло, i професор Євреїнов загинув.

У книзi велика увага придiлена сьогоднiшнiм дням унiверситету. Показанi великi справи i здобутки. При цьому дещо бiльша увага придiлена гiрничiй науцi i участi вчених унiверситету в її розвитку. Це зрозумiло, унiверситет зробив величезний внесок у цю справу. Пiдручники та монографiї професорiв i викладачiв вiдомi не лише в нас у країнi. Проте великi досягнення є й на iнших кафедрах та факультетах. Гадаю, що в подальших виданнях це буде враховане.

Нацiональний гiрничий унiверситет був i залишається найбiльшим центром української науки. I книга дає повне уявлення про його минуле, сьогодення та майбутнє.

Юрiй РАЙХЕЛЬ
Газета: 
Рубрика: