Як розбагатіти на... хвостах?
Влада штату Мізорам на північному сході Індії запропонувала місцевим жителям винагороду за винищування пацюків, через яких регіону загрожує голод, повідомляє Індоазіатська служба новин. За оцінками місцевого департаменту сільського господарства, гризуни, які вийшли з лісу за період із серпня по жовтень, устигли знищити понад 77 тисяч гектарів посівів у більш ніж 200 селах.
«Ми намагаємося зацікавити сільських жителів вбивати пацюків і на підтвердження приносити хвости (знищених гризунів). За кожного вбитого пацюка призначена винагорода у розмірі двох рупій (близько одного рубля 20 копійок)», — наводить агентство слова директора департаменту штату з контролю популяції гризунів Джеймса Лалсіанліані. За словами чиновника, заклик знайшов живий відгук у жителів районів, що постраждали від нашестя пацюків. «Сотні людей із щурячими хвостами шикуються у чергу перед дверима місцевих відділів із сільського господарства». У цілому планується фінансувати таким чином знищення 400 тисяч пацюків. Аналогічна програма була запущена в Мізорамі 2002 року й діяла протягом трьох років, але тоді за кожний щурячий хвіст платили по одній рупії.
Нашестя пацюків традиційно співпадає за часом із періодом цвітіння бамбука в лісах цього крихітного штату, розташованого між Бангладеш і М’янма, пишуть РІА «Новости». У Мізорамі навіть існує прикмета, що квітучий бамбук — вісник біди, повідомляє агентство. Цвітіння бамбука — незвичайне явище. Учені вважають, що квітки цієї рослини, що належить до сімейства злакових, якимось чином збільшують здібність до відтворення пацюків, які починають пожирати буквально все, що зустрічається на їхньому шляху, говориться у повідомленні. Так, протягом 1958—1959 років жертвами голоду в Мізорамі стали близько 100 осіб. Трагедії передували цвітіння бамбука та зростання популяції пацюків. «Феномен цвітіння бамбука спостерігається приблизно раз у 48 років. Тому цього року можна чекати голоду. Уже з’явилися перші ознаки майбутньої катастрофи», — повідомив Мізорама Зорамтханга. Бамбукові ліси займають близько 30% території Мізораму, основу мільйонного населення якого складають селяни.
Світловидбивачі для п’яниць
У Вітебському медвитверезнику вигадали новий спосіб зберегти здоров’я своїх клієнтів. П’яницям, які нещодавно покинули витверезник, роздають світловідбивачі — флікери, які допомагають їм уникнути небезпеки на проїжджій частині, повідомляє lenta.ru, посилаючись на Telegraf.by. За словами представників місцевого ДАЇ, після перебування у витверезнику люди часто бувають такими, що буцімто протверезіли, але все ж таки неуважними і не помічають небезпеки на дорозі. При цьому собівартість світловідбиваючих елементів не включається до вартості перебування у витверезнику. Раніше вже повідомлялося про інші нововведення у Вітебському витверезнику. Там, зокрема, кожного постояльця закладу при надходженні чекає «фотосесія». За словами міліціонерів, які фотографують п’яниць, вони роблять це не для власного задоволення, а для покращання пам’яті алкоголіків, які часто не пам’ятають, в якому саме стані вони були доставлені на профілактику.
Нешкідливих пліток не буває
Схоже, що у старій приказці про те, що бруд прилипає, є частка істини. Принаймні так стверджують учені, які з’ясували, що плітки впливають на нашу думку про людей, навіть якщо ми знаємо, що все сказане — неправда. Силу пліток удалося з’ясувати під час експерименту, в якому брали участь 126 студентів, повідомляє gzt.ru. Молоді люди грали у гру, в якій могли або співробітничати одне з одним, або ошукувати. Між кожним раундом вони могли розповсюджувати чутки про поведінку своїх конкурентів.
Дослідники з’ясували, що плітки «надавали істотного впливу» на те, як гравці ставилися один до одного, навіть якщо нова інформація повністю суперечила їхньому власному досвіду. Наприклад, голослівні звинувачення в обмані надійно «приклеювалися» до людини, навіть якщо гравці жодного разу не були свідками того, як він обманює інших.
«Чутки — це дійовий інструмент маніпуляції», — стверджує Ральф Соммерфельд, який входить до міжнародної групи дослідників з Інституту еволюційної біології Макса Планка у Німеччині та Віденського університету в Австрії. Найпростіше пояснення цьому полягає в тому, що ми боїмося, що пліткар знає про іншу людину щось таке, чого не знаємо ми. «Ми боїмося пропустити щось важливе і тому схильні слухати інших людей, адже неможливо все відслідкувати», — пояснює Соммерфельд. Як виявили дослідники, чутки про те, що гравець завжди допомагає іншим людям, стимулювали до більш тісної співпраці з ним, тоді як брудні інсинуації з боку любителів «смаленого» мали зворотний ефект.
Результати дослідження були опубліковані в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences. Мета дослідження — знайти відповідь на питання про те, чому люди співробітничають одне із одним. За словами лікаря Соммерфельда, «дослідження підтвердило думку про те, що в людському суспільстві репутація відіграє важливу роль».
