На середньовічному арабському Сході жила чудова людина, автор однієї з концепцій суспільного прогресу на базі економічних чинників, філософ і мислитель Ібн-Хальдун (1332-1406). Він творив давно, але те, що було справедливо 600 років тому, актуально й сьогодні. Цінність робіт цього філософа полягає в тому, що у його працях практично один в один описана сьогоднішня ситуація в Україні: нероздільність влади та власності, брудні методи боротьби з опонентами.
Ібн-Хальдун упровадив термін «мульк», під яким розумів нероздільність влади та власності. Набагато пізніше термін «мульковий капіталізм» як характеристика українського суспільства в науковий обіг було введено соціологом із Луганська Іллею Кононовим.
Сьогодні в Харкові «мульковий капіталізм» у розквіті. Влада володіє серйозною власністю, та кожний ласий шматок «бюджетного пирога» намагається розподілити між своїми. При цьому міська влада фарисейськи прикривається лозунгами політичної сили, яку підтримує значна частина населення Харкова. Але Партія регіонів і Янукович зі своїми принципами далеко, а гроші, які можна безкарно запозичити — поруч.
За рік у кріслі мера пан Добкін устиг нагосподарювати так, що обурені всі, кого так чи інакше торкнулися його «успіхи». Два тижні тому Тендерна палата України (ТПУ) обнародувала подробиці перевірок тендерних процедур у Харкові: фінансових зловживань місцевих чиновників при держзакупівлях співробітники палати виявили на суму понад 300 млн. грн. За словами віце-президента палати Миколи Товстановського, порушення були на всіх стадіях проведення процедур — починаючи з подачі оголошення й закінчуючи складанням договорів, і все це при мовчазному потуранні міської влади. Що робить міська влада? Замість того, щоб привести факти, які зведуть нанівець усі пред’явлені обвинувачення, — звинувачує ТПУ. За словами мера Михайла Добкіна, всьому провиною прив’язка ТПУ до БЮТ.
Розв’язавши війну проти громади й опозиції, міська влада все частіше використовує брудні політичні технології. Починаючи від «мирного мітингу» на Клочковській і силою протягнутого через сесію міськради статуту міста до самопідриву машин міських чиновників.
Безумовно, краще за все у ситуації тямлять люди, чиї професійні інтереси — політологія, політичні технології, іміджмейкінг, теорія та практика пропаганди... Їх лають, із ними сперечаються, до їхньої думки прислухаються. Що думають вони про ситуацію у Харкові? Як оцінюють перспективи нинішньої влади? Як прогнозують підсумки виборчої кампанії та тенденції розвитку регіону? Хто, на їхню думку, перемагає у «битві за Харків»? Саме з такими запитаннями звернувся до лідерів громадської думки кореспондент інформагентства «Вовремя.info».
Вадим КАРАСЬОВ, директор Інституту глобальних стратегій:
— Позиції місцевої влади в особі Добкіна та Кернеса послаблені. Про це свідчить їхня відсутність у списку Партії регіонів. Добкін би не пішов до Верховної Ради, якби його взяли, але було б престижно для мера отримати місце у списку, а потім від нього почесно відмовитися.
У Харкові у Партії регіонів є два угруповання. Друге угруповання очолює Василь Салигін, голова харківської обласної ради. Його позиції у партії сьогодні досить високі. Про це навіть свідчить символіка розсадження у президії на останньому з’їзді. Там Салигін сидів поруч із Рінатом Ахметовим. У цьому плані позиція Салигіна зараз краща, ніж позиції Добкіна. З боку опозиції зараз велику активність виявляє БЮТ. «Наша Україна» поки знаходиться у передстартовому стані. Команда Фельдмана вже взяла достатній старт виборчої кампанії, проводячи публічні акції та мобілізуючи електорат на підтримку БЮТ. Якщо місцева харківська влада і надалі припускатиметься стільки ж помилок, як зараз, то позиції Партії регіонів можуть похитнутися, електоральні позиції екс-«оранжевих» сил посиляться. Якщо результати ПР на парламентських виборах по Харкову будуть непереконливими у порівнянні з 2006 роком, то ймовірність зміни мера значно зросте.
Віктор НЕБОЖЕНКО, директор Центру «Український барометр», політолог:
— У Харкові політична боротьба вийшла з-під контролю загальнонаціональних партійних сил. Там уже ніхто не думає наскільки це все узгоджено із загальнонаціональними інтересами Партії регіонів, БЮТ або «Нашої України». Просто вже відбувається битва за місцеву власність та за місцеву владу. Те, що відбувається зараз у Харкові повторюватиметься в українських містах-мільйонерах на наступному політичному етапі. Після парламентських виборів можливі дострокові вибори не лише у Харкові, але і багатьох мерів по всій Україні.
Тарас БЕРЕЗОВЕЦЬ, політолог:
— У Харкові протистояння між опозиціонерами та Партією регіонів проявляється найбільш гостро. Адже тут стикнулися регіональні інтереси за Харків і Харківську область, які надзвичайно важливі. На даний момент, у зв’язку з політикою, що проводиться мером Добкіним, позиції Партії регіонів на Харківщині похитнулися. У зв’язку з цим з’явилися нові електоральні можливості для БЮТ, і частково, для «Нашої України». Внаслідок конфлікту Харків може стати більш «оранжевим».
Думаю, що з’явиться можливість дострокового обрання і мера, і міської ради. Адже йдеться не про особисті якісь аспекти, а про те, що Добкін значно погіршив позиції регіоналів у місті. Тому у Добкіна буде дуже мало шансів на дострокових виборах. У той же час, у БЮТ і Олександра Фельдмана, який активно нарощує власні позиції в області, будуть досить високі шанси на дострокових виборах мера. Заяви Фельдмана про готовність перенести центральний офіс концерну АВЕК із Харкова до Києва налякали багатьох. Адже відомо, що очолюваний Фельдманом концерн є основним платником податків до бюджету міста. Це був сигнал діловим колам Харкова, що інвестиційна ситуація у місті наближається до небезпечної точки. У такій ситуації харківський бізнес не робитиме ставки на «непередбачуваного» Добкіна.
Володимир ПОЛОХАЛО, політолог:
— Сьогодні є два мери, які поки не мертві у політичному значенні, але вже і не живі. Це — Черновецький і Добкін. Рано чи пізно, законним способом, під тиском громадськості, вони залишать свої посади. Мери Харкова та Києва дуже схожі навіть за психологічними та поведінковими характеристиками. Прикро, що двома найбільшими містами України керують випадкові люди, які перемогли внаслідок збігу обставин.
