Рівно місяць увага футбольних уболівальників планети була прикута до ПАР. Не витримав такого навантаження навіть Мішель Платіні — чи то від рівня організації чемпіонату у світлі Євро-2012, чи то від факту, що весь комплект винагород дістався командам Старого Світу, бос європейського футболу втратив свідомість в одному з готелів Йоханнесбурга. Але, на щастя, небезпеки для його здоров’я немає.
До речі, про організацію. Хоч як би старався Йозеф Блаттер похвалити організаторів Мундіаля, кажучи стандартні, шаблонні компліменти про те, що «нинішній чемпіонат став найкращим в історії», повністю погодитися з ним не можна. Такі фрази, як правило, говорять усім, завжди і скрізь. Так, безумовно, для першого разу африканці впоралися сповна нормально (терактів у виконанні сомалійських піратів або ще когось, якими лякали до відкриття чемпіонату, ми, слава богу, не побачили), але й деякі недоліки в організації все ж таки були.
Якість суддівства — окрема тема, що вже набила оскому, але не пригадати її не можна. Так, це чемпіонат світу, а не Європи чи Південної Америки, і суддів сюди добирають за квотами зі всього світу. Але де можна було знайти такого персонажа, як, наприклад, малієць Коман Кулібалі, який судив матч групового турніру Словенія — США? Мало того, що він не зарахував чистий гол американців, кожна друга їхня атака закінчувалася «фолом у нападі». Невже в Африці немає більш гідного рефері? Благо, це був останній матч із його участю. І це далеко не поодинокий випадок. Єдиною білою плямою серед суддів «нефутбольних країн» був узбек Равшан Ірматов, який бездоганно відсудив матч-відкриття, ігри групового етапу та півфінал Уругвай — Голландія. Що вже там говорити про африканців, якщо й європейські арбітри досить-таки начудили. Італієць Роберто Розетті й зовсім вирішив завершити кар’єру після матчу Мексика — Аргентина, в якому він зарахував гол Тевеса із триметрового офсайду. ФІФА, до речі, визнала, що цей і ще два голи було зараховано несправедливо. Раніше було опубліковано дослідження, проведене ФІФА, за результатами якого 96% рішень, прийнятих рефері на цьому чемпіонаті світу, було визнано справедливими.
Зазначимо також, що президент ФІФА Йозеф Блаттер офіційно вибачився перед збірними Англії й Мексики, які у матчах 1/8 фіналу чемпіонату світу постраждали через помилки суддівських бригад. Але хіба їм від цих вибачень легше?
Все це породило нову хвилю розмов про впровадження відеоповторів. Блаттер після категоричного «ні» вирішив подумати...
Заповнення стадіонів і, отже, виручка від продажу квитків — ще один головний біль організаторів. По матчах грандів і стадії плей-офф питань немає. А такі ігри, як, наприклад, Словаччина — Нова Зеландія, Алжир — Словенія? Загальний план стадіону — у кращих традиціях чемпіонату України. Через це і до, і, особливо, в ході чемпіонату, довелося чути багато зауважень щодо формату турніру. Мовляв, 32 команди — це багато, потрібно повертатися до 24 або навіть до 16 збірних, аби підняти глядацький інтерес, що потрібно збільшувати представництво європейців до 15, зменшивши тим самим кількість африканських та азіатських збірних. Деякі навпаки рекомендують скоротити кількість європейців до 10, особливо у світлі виступів європейських грандів на груповому етапі. Але все це не більш ніж емоції. Не для того ФІФА розширювала кількість команд-учасників фінального турніру, аби через десяток років його знову скоротити. Розподіл команд збалансовано правильно. Що не влаштовує нас — телеглядачів і африканських глядачів на стадіоні? Видовище матчів. Нам нецікаво спостерігати ігри слабких збірних. Але це нам, українцям, нецікаво. А як вболівають і переживають за свої команди ті ж словаки, алжирці, словенці? А чи був у 2006 році рядовому бразильцеві, іспанцеві або німцеві цікавий матч Україна — Туніс або наша сумна нульова нічия зі швейцарцями? Швидше за все, що ні. Отже, напівпорожні трибуни не є виправданням скорочення кількості команд-учасників. Адже ж не винні жителі маленької Словенії в тому, що її футболісти виявилися сильнішими за наших північних сусідів. Але напередодні Євро-2012 українським організаторам варто цей момент продумати.
Сам же турнір уперше у своїй історії «завдяки старанням восьминога Пауля» виграла збірна Іспанії, перемігши у фіналі голландців. Використавши своє право на помилку у першому матчі групового етапу зі швейцарцями, чемпіони Європи рівно і без зривів пройшли турнірну дистанцію, витрачаючи для перемоги рівно стільки сил та емоцій, скільки й було необхідно. Саме цим і вимірюється клас команди високого рівня.
Незважаючи на безперечний успіх, абсолютно не вразили голландці. Вони показали невластиву самим собі суху, стриману й непомітну гру, розраховану на очікування помилок суперника.
Що ж стосується італійців, то сумніваюся, що причина настільки невиразної гри полягає в особистості тренера. Марчелло Ліппі міг би взяти інших гравців, але навряд чи істотно щось би змінилося. Лідери команди чотирилітньої давності постаріли, а нові гравці до їхнього рівня просто не дотягують. Але такого провалу, безумовно, ніхто не чекав — чемпіони світу зайняли останнє місце у не найсильнішій групі.
Розбирати гру ще одного фіналіста минулого Мундіаля, збірної Франції, взагалі немає жодного сенсу. Те, що відбувається в таборі чемпіонів світу 1998 року, уже нічого спільного із футболом немає. Це балаган, цирк, мильна опера — усе що завгодно але лише не футбол. Напевно, іншого не слід було й чекати, коли колектив формує «звіздар». На минулому Мундіалі у складі збірної був Зінедін Зідан, і довкола його геніальності вдалося об’єднати команду. На минулому Євро, уже без Зідана, французи взяли лише одне очко і забили всього одного м’яча. В Африці вони із успіхом повторили цей результат.
Німці, які омолодили склад, продемонстрували типову для такої ситуації нестабільність: 4:0 із Австралією, програш сербам, розгром англійців і аргентинців, непоказна гра у півфіналі з іспанцями.
Розчарувала своїх уболівальників і збірна Англії. Не стільки результатом, скільки непоказною грою. Але все могло скластися інакше, аби мексиканський арбітр зарахував чистий гол Лемпарда в 1/8 проти німців — 2:2, і хтозна, як би склалася гра. А так — вибачення Блаттера і дорога додому.
Як не дивно, але найбільш успішною командою Латинської Америки стала збірна Уругваю, а не записні фаворити усіх чемпіонатів — бразильці та аргентинці. Команда (саме команда) Оскара Табареса мала непогані шанси завоювати бронзові медалі, тоді як головні претенденти на перемогу вилетіли в 1/4 фіналу. Дієго Марадоне ще довго згадуватимуть, що він не взяв у ПАР клубних чемпіонів Європи Хав’єра Дзанетті й Естебана Камб’яссо. Саме цим можна пояснити розгром від німців. Дунга теж отримав свою порцію критики на батьківщині — такої закритої й оборонної збірної Бразилії ще ніколи не було.
І наостанок хотілося б поговорити про висвітлення ЧС на вітчизняному ТБ. Вперше в історії трансляцій подібних турнірів український уболівальник, незважаючи на відсутність на Мундіалі нашої збірної, мав можливість вибору: перший національний або ICТV, «Африканські пристрасті» або «3 тайм». І вибір цей більшою мірою було зроблено не на користь національного каналу. Офіційна статистика говорить, що рейтинги матчів, які коментував Савік Шустер і компанія, поступалися іграм на ICТV, на яких працювали найкращі коментатори України, відібрані самими ж телеглядачами: Денис Босянок, Дмитро Джулай, Віктор Вацько. Також і футбольні програми ICТV мали в середньому показники вищі, ніж проект «Африканські пристрасті». І це враховуючи, що деякі любителі футболу були змушені дивитися по УТ-1, через відсутність покриття ICТV. Також викликають запитання гості студії на УТ-1: таке враження, що туди приходили попіаритися всі, кому не лінь. «3 тайм», до речі, теж не бездоганний. Багато українських уболівальників серед двох варіантів вибирали третій — вважали за краще дивитися матчі в інтернет-трансляції й узагалі без коментарів. Дуже показово і повчально для країни, яка готується транслювати європейський чемпіонат на весь світ.
