Уже майже півтора року група переселенців зі сходу живе в будівлі XIX століття у самому центрі Одеси, на вулиці Успенській. Їх більше сотні і цю будівлю вони вдосконалюють своїми силами. Саме тут Олександр Хоменко сфотографував Іру — маленьку «Фею переселенців», яка принесла йому «Приз призів» на ХІХ Міжнародному фотоконкурсі «Дня».
Три місяці переселенці жили без води і світла, і тільки згодом змогли під’єднатися до електромереж та водопроводу. Централізованого опалення тут досі немає. Люди хочуть платити за комунальні послуги, але не можуть, бо не мають потрібного юридичного статусу.
«День» завітав у гості на Успенську, 4 та поговорив з представницями громади: головою ГО «Гарні Люди» Софією Маркіною та головою ГО «ДОНБАС — ОДЕСА — НОВЕ ЖИТТЯ» Юлією П’ятаченко.
«ЦІЛЬОВЕ ПРИЗНАЧЕННЯ БУДІВЛІ НЕВИЗНАЧЕНЕ»
— Ми прийшли сюди 24 червня 2016 року і вже за місяць зрозуміли, що влада не йде з нами на контакт (єдине — поліція приїжджала і представники ТОВ «Трансбуд», балансоутримувача). За місяць вже почали писати в «Інфоксводоканал» (це підприємство забезпечує водовідведення та водопостачання в Одесі. — Ред.) та обленерго і просили укласти з нами договір про те, що зобов’язуємося сплачувати кошти за воду та електрику, власне те, що ми використовуємо. Ми писали багато різних запитів. Нам відмовляли, тому що нас не вважають членами громади, кажуть: «Хто ви такі? Навіщо воно вам потрібно?» У травні ми проплатили, але нам відключили світло. Ми, звісно, пішли усім будинком туди — в обленерго, спілкувалися там з паном Гончаренком, начальником кредитного відділу. Тоді нам пообіцяли, що буде укладений тимчасовий договір, який було потрібно потім щомісяця продовжувати. Ми погодились. Зі свого боку, ми підписали цей договір, нас попросили його залишити там, адже перед тим як його підпише голова обленерго, його мав також підписати центральний РЕМ. Після цього ми мали усе оплатити, як належить. За місяць нам зателефонували і сказали, що цей договір з нами підписати не можуть, тому що не мають таких повноважень. Хоча повноваження в них є, але, видно, була вказівка «згори». Відтоді ми перерахували 68 тисяч гривень на обленерго, але нам їх повернули, з формулюванням: «Не можемо прийняти від вас гроші за спожиту електроенергію, оскільки немає договору». Зараз ми знову збираємось платити, але не знаємо, чим це врешті закінчиться...
— Тобто ви платите, але не впевнені, чи ці кошти приймуть?
— Так, цього тижня вже втретє будемо перераховувати кошти на «Одесаобленерго» за спожиту електроенергію, вже за три місяці... У нас є показники лічильників, установлених обленерго. Ми просто кожного місяця додаємо кошти до загальної суми сплати.
— А зараз світло є?
— Так, є. Але вже зима, і як поводитиме себе обленерго далі, ніхто не знає... Ми звертались також до Анатолія Урбанського (голова Одеської обласної ради. — Ред.), звертались у «Трансбуд» з проханням укласти з нами якісь тимчасові договори. Але «Облтрансбуд» відповідає, що власник будівлі — територіальна громада міста Одеси в особі обласної ради. А «Трансбуд» — тільки балансоутримувач. І тому з усіх питань варто звертатися до власника. В облраду ми звертались, але там було дуже багато різних відповідей. Здається, вони вже самі трохи заплутались. Спочатку — будівля в аварійному стані, потім — нежитлова будівля і останнє — «цільове призначення будівлі невизначене». Ця будівля — пам’ятка архітектури, балансоутримувач відповідно повинен підтримувати будівлю і не дати їй зруйнуватись. І взагалі це пам’ятка архітектури — колишній гуртожиток, і за законом вона має використовуватись за призначенням. Якщо це гуртожиток, значить, він має використовуватись як гуртожиток...
«ЯКЩО ЗАРАЗ НЕ ДОНЕСТИ ДО НАСЕЛЕННЯ, ЩО МИ — УКРАЇНЦІ, ТО НАМ ДОВЕДЕТЬСЯ ЗНОВУ ЗБИРАТИ ВАЛІЗИ...»
До того, як заселитись у цей гуртожиток, усі ці люди знімали квартири або кімнати в місті. Але під час курортного сезону орендна плата за житло в місті суттєво підвищується, тому іншого виходу, крім як знайти окреме велике приміщення для усіх, — не було.
— Подруга Софії живе неподалік від цієї будівлі, вона також переселенка. І якось почала розповідати, що постійно ходить повз цю будівлю. Що будівля стоїть порожня і ремонтів там не роблять. Ми прийшли подивились і зробили запит у Держмайно, так дізналися, що будівля в комунальній власності і тому належить громаді. А ми теж громада! Єдине, чого ми просимо — дати нам будівлю в користування, ми не просимо нічого дарувати. Нам пропонували житло в Борщах і в Степовому. Ні там, ні там немає роботи... — говорить Юлія.
— Ми ні від кого нічого не вимагаємо. Ми тут уже скільки сміття вигребли... Якби ви бачили, що тут було, коли ми прийшли! Наприклад, на місці от цієї клумби раніше була величезна купа сміття. А нещодавно нам подарували 15 вишневих дерев, ми їх теж посадили. Усі вікна ми теж ставили самі, — додає Софія.
— Зараз ми робимо дитячий центр в одній із кімнат. Щоправда, нам дуже допомогли — дали матеріали безплатно. Діти там уже займаються, вчора робили брелоки. Туди три комп’ютери привезли. Хочемо зробити в центрі уроки англійської для дорослих. І ще дуже хочемо вчити українську. Тому що усі тут російськомовні. Ми прагнемо гарно говорити. Нам потрібне патріотичне виховання. Виходить, цим раніше ніхто не займався і от до чого це призвело... — завершує Юлія. — Якщо зараз не донести до населення, до дітей, що ми — українці, то нам доведеться знову збирати валізи... А ми більше цього не хочемо...
P.S. Зі свого боку «День» також звернувся з запитами до «Одесаобленерго», «Облтрансбуду» та Одеської обласної ради за роз’ясненням ситуації. Про відповіді чиновників та інженерів обов’язково поінформуємо наших читачів.
Також, маючи особливе ставлення до цих людей, ми, враховуючи їхнє бажання вчити українську, надішлемо їм різдвяні подарунки — наші книги бестселери українською мовою «Україна Incognita», «Україна Incognita. TOP 25», «Сестра моя, Софія...» та новинку «Корона, або Спадщина Королівства Руського»...
Читайте і надсилайте враження.
