В иходячи з особистого досвіду, можу стверджувати, що власті ніяк не пояснюють відмову давати інформацію. Бо найчастіше не відповідають на листи громадян і на критику в ЗМІ. Скільки було критичних статей, листів у газеті «День», але відповіді на них, як правило, власті не дають. Гадаю, те, що немає гласності та об’єктивної інформації, є однією з причин безробіття, низького рівня життя населення України, зниження рівня виробництва.
З листопада 1999 р. я надіслав 17 листів Президенту України, його адміністрації, секретареві РНБОУ. Відповіді я отримав від секретаря РНБОУ і після приходу в адміністрацію Президента В. Литвина також регулярно отримую відповіді на свої листи.
За цей же час я надіслав понад 30 листів керівництву Верховної Ради і народним депутатам. Отримав 7 відповідей: від Г. Крючкова, В. Медведчука, А. Матвієнка, Ю. Костенка, В. Черненка та Г. Суркіса. На жаль, відповіді не конкретні і не відповідають на поставлені запитання.
Щоб зрозуміти, хто перешкоджає прийняттю законів, які є в інших країнах і потрібні Україні, я 06.12.1999 р. надіслав листи в 7 фракцій Верховної Ради (листи додаю). Проте і на ці листи мені ніхто не відповів. Бажаючи з’ясувати, хто заважає у Верховній Раді прийняти потрібні країні закони, я в березні 2000 р. надіслав листи в усі 23 комітети Верховної Ради, ставлячи їм запитання за їхнім профілем і одночасно запитуючи: який комітет проти прийняття законів щодо обмеження шкідливого впливу на здоров’я населення спиртних напоїв і тютюнових виробів? Жодної відповіді я не отримав.
Які були мої дії? Писав листи, запитуючи, чому мені не відповідають на мої запити. Чому власті не відповідають на критику в ЗМІ? Однак і на ці листи ніхто з Верховної Ради мені не відповів. Як примусити керівництво Верховної Ради, її комітетів виконувати Закон, я не знаю. Чому власті не відповідають на критику в ЗМІ, мені не зрозуміло. Сподіваюся, що це мені підкажуть читачі «Дня».
Дякую газеті за демократичне обговорення важливих для країни питань у «Громадському форумі».
