За чорнобильцями прийшла черга матерів: виплати на дітей можуть бути, а можуть і не бути. От де стала б у пригоді гендерна рівність: за даними науково-дослідного інституту ООН, якщо в парламенті немає 40% жінок, то соціальні проблеми майже не вирішуються, якщо немає й 20%, то не вирішуються проблеми дитинства. Бо у нас, за словами керівника Асоціації психіатрів, правозахисника Семена Глузмана, «Міністерство соціальної політики є, а соціальної політики немає». Нещодавно критиці піддався законопроект, внесений в кінці листопада на розгляд у Верховній Раді, який обмежував сім’ї з дітьми на отримання грошових виплат.
«Ми не дозволимо вводити жодних додаткових довідок або обмежень. Навпаки, ми зобов’язані збільшувати допомогу і максимально спрощувати всі процедури... Держава повинна стимулювати підвищення народжуваності. Молоді матері повинні відчувати турботу і підтримку», — дав задній хід законопроекту перший віце-прем’єр-міністр, міністр економічного розвитку і торгівлі України Андрій Клюєв, але навряд чи зрозумів, у чому суть критики, яка звучала з різних інституцій.
Нагадаємо, що автори цього законопроекту пропонували для того, аби матері отримувати виплати на дитину, надати довідки про склад сім’ї та доходи. Також передбачалося обмежити виплати на дітей одиноким матерям, зарплата яких більша за середню, визначену Держкомстатом (плюс прожитковий мінімум на дитину, наприклад, 870 гривень для дітей до 3-х років). Хоча Микола Азаров пообіцяв не робити перевірок соціальними працівниками сімей із дітьми, інспектори все одно приходять — подивитися, як витрачаються гроші на дітей.
— Прийшли дві жінки, — розповіла «Дню» мама двох дівчаток (2-х та 1-го років), киянка Вікторія. — Довго випитували, в якій я куртці ходжу і чому не ношу пальта. Я що, кажу їм, маю в пальті з дітьми в листі та пісочниці бабратися? Потім — якими підгузками користуємося: чому «Хаггісами», а не дорожчими — «Памперсами», за які гроші зробили з чоловіком ремонт балкону, що їдять діти (я показала, що тримаю в холодильнику), чи є коляска для дітей... Під кінець сказали, що ми живемо добре. Тепер не знаю, чи матиму допомогу, — сказала Вікторія. Також вона розповіла, що такі ж перевірки здійснюють у селі в її родичів. І якщо на подвір’ї інспектори бачать «Жигулі» 80-го року випуску, то оцінюють цю родину як так, що живе «в достатку».
Як пояснюють фахівці Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України, які тісно співпрацюють із Мінпраці, нині міністерство проводить в країні «пілот» по впровадженню непрямої оцінки доходів сімей, які претендують на всі види допомоги. Мета — перевірити доходи. У фокус інспекторів потрапляють ті, хто отримує допомогу як малозабезпечені, хто оформив житлову субсидію, також одинокі матері, які отримують збільшений розмір допомоги на дітей до 3-х років. Про мінімальний розмір, кажуть фахівців, мова не йде. Для отримання ж мінімального розміру потрібно буде сказати, що в цієї мами зарплати — менші за середню зарплату по Україні. Якщо в одиноких матерів вища зарплата за визначений мінімум — вони мають автоматично позбавлятися допомоги. Нагадаю, що все це мало запрацювати з нового року.
ЗАПИТУВАТИ В СУСІДІВ, ЯК ЖИВЕ СІМ’Я, — ЦЕ МІЖНАРОДНА ПРАКТИКА?
За даними Держкомстату, середня зарплата по Україні — 2700 гривень. Якщо брати по регіонах, то вона досить відрізняється: в Києві це трохи більше 4,1 тисячі, в Донецьку — 3,2 тисячі, найменша зафіксована в Тернопільській області — 1950 гривень. Мінпраці пропонувало такий варіант: якщо одинока мама отримує зарплату понад 3,5 тисячі (2700 середня зарплата плюс прожитковий мінімум), то їй відмовлять у виплаті на дитину 250 гривень (до 6 років) чи 280 (після 6 років) на місяць. Гроші ніби невеликі, але за рік у сумі — три тисячі. Кожна мама знає, що за ці гроші можна купити дитині хоча б зимовий одяг і взуття. І ще на щось залишиться.
Експерти, до яких звернувся «День» за роз’ясненнями, апелюють до практики європейських країн, де вибірково ставляться до надання державної допомоги й де ця допомога має адресність.
— Рік за роком доволі стрімкими темпами зростає кількість матерів, які отримують допомогу як одинокі матері. Немає підтвердження, що вони дійсно не мешкають із батьком своєї дитини. Допомога надається по факту: у свідоцтві про народження немає запису про батька. У мінімальному розмірі вона надається, коли немає ніяких довідок про допомогу. Також може надаватися в максимальному — якщо є довідки про доходи. За даними 2010 року 559,5 тисячі одиноких матерів отримували таку допомогу ( 2005-го — 392 тисячі). Це не дуже приємна статистика, тим більше, що є підозри у тому, що матері не реєструють батька в свідоцтві про народження для того, щоб отримувати допомогу. Мінімальний розмір — 287 — на дитину від 6 до 18 років. Максимальний розмір — майже 500 гривень. З моєї точки зору, це не ті гроші, щоб не робити запису в свідоцтві, але статистика свідчить, що саме так і відбувається, — вважає завідувачка відділу рівня життя населення Інститут демографії та соціальних досліджень НАНУ Людмила Черенько. — Працівники Мінпраці, які часто бувають у таких сім’ях — наприклад, якщо є дитина до 3-х років і вони приходить перевіряти умови життя дитини і правильність витрачання коштів, наданих при народженні, дуже часто спостерігають, класичну ситуацію: коли є декілька дітей, по батькові вони однаково записані. Батько з таким ім’ям мешкає разом із мамою й дітьми, але запису у свідоцтвах дітей немає. І якщо це в селі, де немає можливості знайти роботу на мінімальну зарплату і мати на трьох дітей отримує по 300 гривень, то це вже дохід. В останні роки кількість одиноких матерів набирається саме за рахунок сільських мешканців.
Оце, власне, й наші реалії, які відрізняють Україну від європейських країн: люди не можуть влаштуватися на роботу, і через це йдуть на такі хитрощі. Держава зобов’язана подбати про робочі місця для своїх громадян в першу чергу, а вже потім думати, як заощаджувати на виплатах. Для одиноких матерів придумали інше: запитувати в сусідів, як живе — чи має кондиціонер, велосипед (сподіваюся, не дитячий?), посудомийну машину, також — чи робить ремонт, грошові перекази із-за кордону та чи має співмешканців. «Такі перевірки роблять усі, бо в європейських країнах є дуже серйозні преференції для матерів, які самі виховують дитину. Але якщо сусіди повідомляють, що жінка живе з чоловіком, який допомагає її дитині матеріально, то в допомозі відмовляють, — каже Людмила Черенько. Але це знову — накладання «їхніх» схем на наші реалії.
— Непряма оцінка доходів громадян — це перший крок до адресного способу надання соціальної підтримки: у вигляді виплат чи у вигляді пільг, коли це робиться не за принципом приналежності до певної пільгової категорії — наприклад, тільки для одиноких матерів, які в силу життєвих обставин дійсно потребують допомоги. Спроба оцінити непрямим чином рівень доходів одиноких матерів є першим кроком до того, щоб допомагати тим, кому ця допомога необхідна. Така практика існує в європейських країнах, де вся система європейської підтримки вибудована за адресним принципом. З кожною конкретною людиною, яка хоче чи має право на соціальну допомогу, працює соціальний інспектор і оцінює потреби людини, її обставити — рівень добробуту, доходів, склад родити — всі обставини, і приймається рішення, чи потрібно надавати допомогу і в якому вигляді, — каже аналітик Міжнародного центру перспективних досліджень Максим Борода. —Зараз у нас близько третини всього населення України за законодавством мають право на одержання різних пільг або інших видів соціальної підтримки. Ситуація близька до абсурду — а хто ж буде працювати, з кого відраховуватимуть ці пільги на пільговиків і на соціальну допомогу?
В ідеалі — правильні підходи, але якось неприродно перевіряти чесність пільговиків, інвалідів, сім’ї з дітьми, чорнобильців у країні, де корупція — одна з найвищих у світі (за даними міжнародної організації Transparency International, у 2011 році Україна опустилася на 152 місце з 134-го, на якому була торік; рейтинг — 2,3, де максимальний рівень корупції — 0, а мінімальний —10), де чиновники їздять на таких авто, які собі не дозволять чиновники в ЄС. Хай би почали заощаджувати на державних видатках народні депутати, урядовці, міністри, їхні заступники, керівники областей і міст, прокурори, судді...
РОЗПОРОШУЮТЬ КОШТИ НЕ СІМ’Ї З ДІТЬМИ, А ЧИНОВНИКИ
Ще що відрізняє Україну від розвинутих країн, так це те, що «там» політики не відірвані від життя громадян. Вони ходять у ті ж магазини, по тих же вулицях, що й прості люди, і знають. скільки коштує хліб. А в нас — навпаки.
«Вони встали із золотого унітазу, пройшли по чистому кришталевому коридору, сіли у відполіровані, шалено дорогі машини, їх довезли до місця призначення. Звідки прийде розуміння, як живуть інші? Ось вони й не розуміють. Ну так зупиніться, спитайте! Президент же сказав, що не розуміє, як можна жити на 800 гривень. Так проаналізуйте!», — сказала в інтерв’ю «Українській правді» Олександра Кужель.
Деякі експерти Інституту демографії апелюють до того, що є одинокі матері, котрі ледве зводять кінці з кінцями — через те, що розпорошуються кошти тих, хто нібито не потребує цієї допомоги. Але ж в законопроекті, який відхилили, не йшлося про підвищення виплат справді нужденним матерям — тільки про обмеження. Тобто, заощаджені кошти не отримає ніхто (крім чиновників).
— Фахівці в Мінпраці давно працювали над тим, щоб воїнам-афганцям, чорнобильцям-ліквідаторам та учасникам бойових дій в повному обсязі компенсувати (зараз — не в повному) виплати за рахунок заморожування пільг іншим категоріям — дітям війни, а також пільг професійних (прокурораи, суддям, депутатам, міліціонерам). Це було ще до виступів чорнобильців під Верховною Радою. Почав робити це ще Ющенко в 2001 році, але ми маємо безкінечні вибори, і не завжди політики дозволяють це робити, — ось таке скупе пояснення Людмили Черенько про «політичну волю» нашої влади почати заощаджувати на собі. Легше заощаджувати на матерях. Бо вони й так все зможуть. І не підуть, як чорнобильці, голодувати — треба ж дітей годувати.
