Дніпропетровськ розташований далеко від Волині – малої батьківщини Лесі Українки, але він безпосередньо пов'язаний з історією її родини. Відомий історик і перший директор Дніпропетровського історичного музею, академік Дмитро Яворницький протягом усього життя підтримував дружні стосунки з родичами поетеси. Він листувався з її матір'ю, письменницею Оленою Пчілкою, яка вперше побувала в Катеринославі ще 1891 р. Пізніше, коли жив у в місті на Дніпрі, Д. Яворницький клопотав про влаштування молодшої доньки Олени Пчілки Ольги Косач-Кривинюк на службу в патронаж Катеринославської земської управи. Своє життя сестра Лесі Українки пов'язала з Катеринославом на цілих десять років – тут вона жила з чоловіком і маленьким сином Михайлом. Будучи лікарем, займалася амбулаторним прийомом хворих і, з обов'язку служби в земстві, влаштовувала долю дітей-сиріт. У той же час вела активну громадську роботу, спрямовану на відродження української культури, була берегинею архіву творів сестри, а згодом стала її біографом. Ольга Косач-Кривинюк дружила і з Дмитром Яворницьким. Їх теплі стосунки збереглися після її від'їзду з губернії 1921 р.
Сама Леся Українка у Катеринославі була тільки проїздом, під час подорожі до Криму 1891 р. Вона побувала на дніпровських порогах, які згадувала у своїх творах. З Д. Яворницьким Леся познайомилася пізніше, у Єгипті. Так склалося, що 1910 р. історик подорожував по Греції і Близькому Сходу. Він хотів побачити будівлі, в яких розташовувалися музеї, щоб використати вподобаний проект для будівлі нового музейного приміщення у Катеринославі. У той же час в Єгипті відпочивала Леся Українка. Тут і звела доля двох знаменитих співвітчизників-українців. На згадку про зустріч у Країні пірамід Д. Яворницький отримав від письменниці тростину і загальний фотознімок. Сама ж Леся дуже барвисто і яскраво виклала враження про великого історика в листі до сестри Ольги та її чоловіка Михайла Кривинюка. Згадуючи Д. Яворницького, Леся писала: «Він завзятий дід. Лазив и на піраміди, и в піраміді, и де його тільки не носило! І це в 60 років и з ревматизмом...».
Дбайливо зберігаючи протягом усього життя комплекти видань, книги, подарунки та листівки, які надсилали йому Олена Пчілка, Ольга Косач-Кривинюк та сама Леся, Дмитро Яворницький мимоволі започаткував колекцію речей, пов'язаних з цією сім'єю. Експозиція раритетів, яка виставлялася в музеї, відтворює атмосферу, в якій жила і творила поетеса. Мати Ольги та Лесі, письменниця Олена Пчілка, 1908 р. опублікувала свої спогади у виданні «Рідний край», назвавши їх «В гостях у Катеринослава». Дніпропетровські дослідники відзначають, що життя і творчість трьох українських письменників із сім'ї Косач – Олени Пчілки, Лесі Українки та Ольги Кривинюк – тісно переплелися з культурним життям Катеринослава початку ХХ ст.
Ось що писала у вересні 1911 р. катеринославська газета «Дніпровські хвилі», повідомляючи у невеликій замітці про приїзд Олени Пчілки: «На початку цього місяця Катеринослав відвідала відома українська письменниця, редактор «Рідного краю» Олена Пчілка. Шановна наша письменниця відвідала музей ім. Поля, де з особливою увагою ознайомилася з відділом запорозької старовини, слухала пісні кобзаря Гр. Кожушка, який їй дуже припав до душі. З'їздила на Кайдацький поріг, де на березі оглянула останки колишньої фортеці, побудованої поляками і відбитої у них 1648 р. козаками, а також Кайдацьку дерев'яну церкву, побудовану в стародавньому українському стилі». О. Пчілка допомагала Д. Яворницькому організувати «Просвіту» у селі Мануйлівка (нині Амур-Нижньодніпровський район Дніпропетровська). Газета «Дніпровські хвилі» на початку 1911 р. опублікувала текст листа, в якому О. Пчілка привітала з відкриттям будинку «Просвіти», надіславши книжки і 50 карбованців грошей.
Письменниця тривалий час була частим гостем у Катеринославі. Її серце рвалося до доньки Ольги, яка з родиною жила в Лоцманській Кам'янці, на околиці Катеринослава. Молодша сестра Лесі Українки – лікар за фахом, письменниця, перекладач, етнограф. Навчаючись у Петербурзькому медичному інституті, брала участь в антиурядових виступах, піддавалася поліцейським арештам. У Києві познайомилася зі студентом медичного факультету, активним учасником революційного руху Михайлом Кривинюком, за якого незабаром вийшла заміж. Молода сім'я перебувала під постійним наглядом поліції. У Катеринославі подружжя спочатку оселилося у сільській хаті, а потім земський патронат побудував окремий будинок, двір якого Ольга Петрівна перетворила на квітучу оранжерею, посадивши квіти, полуницю, соняшники. До неї приїжджали погостювати сестри Ізидора та Оксана зі своїми дітьми та інші члени сім'ї.
У патронаті Ользі доводилося об'їжджати на двоколці села Катеринославського і Новомосковського повітів, шукаючи сім'ї для сиріт і підкидьків, а також лікувати хворих. Водночас Ольга гаряче підтримувала будь-яке суспільне починання щодо відродження національної культури. Вона була організатором у сільській школі ткацької майстерні і гуртка вишивання. Зібрані нею орнаменти народної вишивки увійшли до альбому «Українські народні узори з Київщини, Полтавщини й Катеринославщини», який був виданий у Києві 1928 р. Разом з чоловіком була активним членом катеринославської «Просвіти», входила до її ради та видавничої комісії. Працювали над перекладами українською мовою з англійської, французької, чеської мов творів Ч. Діккенса, Д. Лондона, Ж. Санд, Ш. Перро, С. Томпсона, Р. Кіплінга Г.-Х. Андерсена, В. Бенеша, К. Ербена та інших. Протягом 1917–1920 рр. книги цих авторів побачили світ у Катеринославі. Це були казки та оповідання для дітей, ілюстровані малюнками місцевого художника М. Погрібняка. Сприяючи популяризації української літератури, у першу чергу для дітей, Ольга Кривинюк видала у Катеринославі твори Олени Пчілки, а також книгу Г. Григоренко (Олександри Судовщикової, дружини брата Михайла Косача) «Дітки. Збірничок для дітей» (1918). Крім того, у Катеринославі нею були надруковані «Стародавня історія східніх народів» (1918) – підручник, написаний 19-річною Лесею Українкою для своїх молодших братів і сестер, і перше окреме видання драматичної поеми «Бояриня» (1917), яка тривалий час була заборонена цензурою .
Родина Косачів довго підтримувала дружні і творчі стосунки з громадськими та культурними колами Катеринослава після того, як залишили Лоцманську Кам'янку.
На сторінках «Рідного краю» Олені Пчілки протягом 1905–1916 рр. друкувалися прозові та поетичні твори катеринославських письменників. Безумовно, сім'я Косачів зробила свій неабиякий внесок у відродження національної культури та просвітницького руху на Катеринославщині, а для її членів протягом десяти років Лоцманська Кам'янка була ще одним «родовим гніздом», як хутір Зелений Гай або Колодяжне на Волині, вважає дослідниця Наталя Василенко.
Не випадково ще десять років тому дніпропетровський краєзнавець Микола Чабан, який написав книгу про катеринославську «Просвіту», порушив питання про те, щоб будинок у Лоцкам’янці, де проживала з сім'єю рідна сестра Лесі Українки, перетворити на Музей родини Косачів. Ідею підтримали місцеві письменники, краєзнавці, представники громадськості, а один меценат – підприємець, що займається видавничою справою, – вирішив викупити у влади старовинний особняк. До цього часу одноповерхова будівля на околиці Дніпропетровська не привертала особливої уваги, але інтерес до неї, імовірно, розбудив чиновницькі інстинкти. Справа обросла такими бюрократичними перепонами, що меценат з часом махнув рукою. Слідом об'єкт, що стояв на земельній ділянці, був проданий іншим покупцям, а потім... знесений. Таким чином, Дніпропетровщина втратила ще один пам'ятник української історії та культури, який довгі роки був повернутий у небуття. Утім, про сім'ю Косачів у дніпропетровців залишилася вдячна пам'ять, яку стерти або знищити не так-то просто.
