Саме толерантність, рівноправ’я та інтеграція є лейтмотивом концерту, що відбудеться сьогодні у Львівському національному академічному українському драматичному театрі ім. Марії Заньковецької, на сцені якого у супроводі оркестру театру співатиме незрячий виконавець із Сімферополя Степан Гончаренко.
Це перший «сольник» на великій сцені, але аж ніяк не дебют 28-річного кримчанина. Сьогоднішній концерт — вже дванадцятий за рахунком, а всі вони об’єднані акцією «Відчинилося життя», що стартувала 20 січня 2008 року і об’єднала у великому гурті незрячих Марійку Човбан із Мукачевого, Адама Гайчиню з Дніпропетровська, Василя Сукача із Турійська Волинської області, Наталю Слюсарчук з Вінниці, Степана Гончаренка і Зеру Кераджиєву із Сімферополя, Мар’яна Вовка, Юлю Сухову та Світлану Пашкіну зі Львова, які наживо співають класику, народні та естрадні пісні у супроводі оркестру театру Заньковецької. Як розповів «Дню» керівник оркестру Богдан Мочурад, ні в Україні, ні у світі немає аналогічних проектів: «Є незрячий співак в Італії — Андре Бочеллі, але він працює один. Унікальність львівського проекту в тому, що на одній сцені збираються багато незрячих, які співають під живий оркестр і пліч-о-пліч із професійними співаками».
— А починалося все з ідеї людини з великої букви Оксани Потимко — голови Львівської первинної територіальної організації УТОС, — згадує Богдан Іванович. — Оксана дуже цікава, вольова, цілеспрямована людина. Саме вона два роки тому запропонувала мені зробити цей проект. Відверто кажучи, я навдивовижу легко погодився. Коли ж прийшов час репетицій, жахнувся: живий оркестр, незрячі... А потім заспокоївся, бо переконався, що з ними не тільки можна, а й треба працювати! Вони значно тонше відчувають музику, значно емоційніше її відтворюють. І в організаційному плані є дуже дисципліновані, відповідальні, тому що наш проект справді є для них шансом. Річ у тім, що УТОС кожного року у жовтні проводить у Євпаторії фестивалі для незрячих. Але там сліпі співають для сліпих. А тут вони, по-перше, виходять на сцену театру, на публіку, і по-друге, поряд із ними на сцені співають справжні зірки. Наприклад, Павло Табаков, Кузьма Скрябін, Валентина Степова, Валентина Матвієнко, Павло Дворський, Леся Горова, Леся Бонковська, Ліда Остринська (актриси театру Заньковецької. — Т.К.). І тут відразу ж мушу зазначити, що всі зірки у наших концертах працюють без гонорарів... Взагалі я був переконаний, що все почнеться й закінчиться одним концертом. Але відгук після першого ж концерту був дуже позитивний — розголос пішов широкий. Мушу відзначити Львівську міську раду, яка жертовно нам допомагає у проведенні всіх концертів, що ми їх зробили в Україні. А щодо Оксани Потимко, то їй взагалі ціни нема: активна, пробивна, цілеспрямована, все вміє організувати, все тримає на своїх плечах. Якось я почув від Кузьми та Лесі Горової: «От би нам такого продюсера, як Оксана! Проблем би не було!..»
— Концерти наші завжди дуже емоційні, — продовжує розповідь диригент. — Ми нещодавно повернулися із Криму — з концертів у Сімферополі та Євпаторії. На виступах наших були не аншлаги — переаншлаги! Аж адміністратори почали протестувати. І змушені були зачинити двері, бо вже й попід стінами не було де стати. Чому так? Мені здається, що на наших концертах людям часто «відкриваються очі» — вони по-іншому починають сприймати життя, розуміють, що не все так погано у нашому житті, що треба тішитися кожним прожитим днем, цінувати те, що маєш...
Загалом за майже два роки акції «Відчинилося життя» концерти відбулися по два рази у Львові та Києві, а також у Вінниці, Луцьку, Мукачевому, Сімферополі та Євпаторії. За межами України — у Бресті (Білорусь), Ольштині та Білостоку (Польща).
— Я досі згадую слова Адама Гайчиня, котрий якось сказав: «Ви розумієте, що подарували мені три дні щастя?..»
А нещодавно Богдан Мочурад повернувся із Євпаторії, де відбувся фестиваль незрячих співаків за участі 120 сліпих солістів. Розповідає, що відібрав для акції «Відчинилося життя» дев’ять «свіжих» виконавців. Активно зголошуються до участі у концертах й «зрячі та розкручені»: «Якщо раніше ми запрошували, часто — просили, то тепер ситуація кардинально змінилася».
Повертаючись до сьогоднішнього концерту «Степан Гончаренко запрошує друзів»...
— Хлопець дуже цікавий, — говорить Богдан Мочурад. — Має гарний природний тембр голосу. З грона співаків, які беруть участь в акції, він — найяскравіший. І що дуже приємно — від концерту до концерту прогресує. Тобто розширюється і його репертуар, і володіння голосом, тому, власне, ми й вирішили зробити для нього сольний концерт. Хочемо показати, що він може співати різностильову музику. Степан їздив із нами на фестиваль у Білосток, і мені здається, що саме його участь стала запорукою того, що ми отримали гран-прі.
Сьогодні Степан традиційно виконуватиме класику. Це буде пісня Герцога з «Ріголетто» та дует Альфреда і Віолети з «Травіати» (Джузеппе Верді), дует Едвіна і Сільви з оперети Імре Кальмана «Сільва», пісня Петра з «Наталки Полтавки» Миколи Лисенка та «Неаполітанська тарантела» Джоаккіно Россіні. Компанію у виконанні класики Степанові складуть солістка Львівської опери заслужена артистка України Любов Качала та переможниця «Нової хвилі» Галина Гаврилко, більш відома за дуетом «Барселона». Прозвучать також народні пісні «Місяць зійшов», «Ѓандзя», «Дивлюсь я на небо» та естрадні «Час казати прощай» Франческо Сарторі, «Ксеня» Ярослава Барнича та «Беловежская пуща» Олександри Пахмутової.
— Я вже не вперше у Львові, і мені у вас подобається. Зокрема, приємне враження справила екскурсія до Домініканського собору, — розповів «Дню» Степан Гончаренко.
— Як тобі працюється з львівським оркестром?
— Дуже легко. Звичайно, Богдан Іванович робить мені деколи зауваження. Але ці зауваження завжди доречні, коли йдеться про творчість. Мені здається, головне, що я відчуваю музику, хоч і не бачу. А коли музику відчуваєш, робота котиться сама собою.
— Відколи співаєш?
— На професійній сцені — два роки. А люблю музику років, напевно, з трьох. Перший мій ансамбль — «Орфей», я почав співати у ньому, навчаючись у школі. Потім співав у хорі. Отак, поступово, й прийшов до сольного виконання. Сказати, що співаю професійно, поки що не можу. Але віднедавна вчусь вокалу — у Кримському університеті культури та мистецтв, на вокальному факультеті.
— Що більше подобається співати?
— Класику. І якісний рок.
— Що для тебе цей проект?
— Передовсім — творчість. І, звичайно ж, спілкування, об’єднання культур, бо ми багато їздимо різними містами. Це дуже цікаво. Люди є люди. І не має значення, зрячі вони чи незрячі. Не треба комплексувати, треба спілкуватися, дарувати людям радість, і головне — розуміти одне одного.
Акція «Відчинилося життя» триває. Нещодавно оркестр театру Заньковецької і незрячі виконавці отримали запрошення з Тернополя — виступатимуть там на початку грудня. Попереду — концерти у Харкові та Дніпропетровську.
