Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

На них тримається світ

Олексій Ворон створив справжній «Версальський куточок» на Поліссі
19 листопада, 2010 - 00:00

На околиці селища Клесів Сарненського району вражає своєю неповторною красою розкішний дендропарк площею п’ять гектарів, створений однією людиною — Олексієм Вороном. Заморські екзотичні кущі та дерева: ялівець, туя, тис, самшит уже давно прижилися на нашій землі. Але тільки під руками самобутнього ландшафтного дизайнера, за допомогою садових ножиць і творчої уяви кожна рослина набуває дивовижних форм і перетворюється на живу зелену скульптуру. Дендропарк Олексія Ворона — наочна демонстрація того, якою красивою може стати наша земля, якщо до неї ставитися з любов’ю.

Довжина клесівського живоплоту, який підстригається — два кілометри 692 метри. Ще двадцять років тому на цьому місці була лише типова будівля лісництва. Тепер подивитися на диво-парк їдуть з усієї України, побували делегації з Білорусі, Польщі, Німеччини та Франції.

У радянські часи був популярний газетний штамп «Залишити слід на землі». Ентузіаст і природолюб 76-річний Олексій Ворон посадив сотні тисяч дерев та кущів і залишив майже трикілометровий слід.

— Мій тато за Польщі працював у лісництві, — розповідає цей жвавий та енергійний чоловік. — А жили ми за 30 кілометрів від Хелма. Я добре пам’ятаю, з якою повагою ставилися до лісника і зверталися: «пан гайовий». Він ходив у красивій формі. Тому я ще в дитинстві полюбив цю професію. У серпні 1959 року, після закінчення Львівського лісотехнічного інституту, я прийшов на роботу у Клесівський держлісгосп. І відпрацював тут 51 рік і 26 днів, — посміхається Олексій Федорович.

Різні посади йому довелося обіймати: від помічника лісничого, інженера-економіста до головного лісничого держлісгоспу. У 1987 році попросився лісничим Клесівського лісництва.

— Тут була тільки будівля контори. Ні доріжок, ні асфальту — все довелося розпочинати з нуля. До адміністративного корпусу вели два рядочки ялинок, — розповідає Олексій Федорович, — за ним пустище.

Колись побував у відрядженні на Волині в лісництві Граддя Маневицького району. Там старий лісник висадив 150 метрів живоплоту і показував, як його можна красиво підстригати і створювати різноманітні фігури. З цього все й розпочалося. Я відразу загорівся бажанням і вирішив, що зроблю ще краще. Посадив першу алею і з кожним роком збільшував на 100—150 метрів. Щоб живоплоти піднялися, чекати треба кілька років. Коли досягнуть півметрового росту, тоді вже можна формувати фігури. Але використовую тільки вічнозелені рослини, всього понад 50 видів: туя, ялівець, сосна, ялина.

За словами майстра, тепер йому варто лишень поглянути на дерево — і він уже бачить, що з нього можна зробити, якої форми краще надати.

Понад двадцять років тому Олексій Ворон серйозно зацікавився садово-парковим дизайном. Шукав в Україні і за її межами, де можна повчитися азів зеленої архітектури. Побував у Петербурзі, в Прибалтиці, відвідав чимало парків та заповідників. А тепер вивчати досвід їдуть до нього.

«Версальським куточком» на Поліссі назвали витвір клесівського лісника співробітники Київського ботанічного саду, які побували на екскурсії і були вражені побаченим.

— Багато людей задають одні і ті ж запитання: з чого розпочинати, які рослини найкраще брати? За ці роки вже узагальнив свій досвід і випустив книгу «Зелена архітектура Рівненського Полісся», — розповідає майстер. — Мені якось сказали, що у Криму є палац князя Воронцова, а в Клесові — дендропарк лісника Ворона, — посміхається Олексій Федорович.

— Дуже приємно, що сюди часто приходить молодь, — радіє майстер. — Весільні пари приїжджають фотографуватися і за сто кілометрів. Якось навіть були молодята з Білорусі. Після кожного такого візиту я отримую позитивний заряд енергії, який подовжує життя на тиждень.

Слухаючи розповідь клесівського дизайнера, тільки дивувалися і захоплювалися, як же потрібно любити свою справу.

В Україні 1500 лісництв, стільки могло б бути красивих та неповторних дендропарків. Але пощастило тільки Клесову, адже в нього є ентузіаст Олексій Ворон. Досвідом лісничого зацікавився голова Державного комітету лісового господарства Микола Шершун, який привозив сюди керівників обласних управлінь.

— Я виступав перед ними, — продовжує дизайнер. — У мене взяли номер телефону і пообіцяли запросити, щоб показав на місці, але поки що ніхто не телефонував.

Олексій Ворон — невичерпний оптиміст. На своє 60-ліття посадив фруктовий сад із 60-ти дерев, який уже дає добрі врожаї. У Клесові є на що дивитися, є чим милуватися. Втомившись від блукання дендропарком, можна перепочити на диванах з туї, ялівця та ялини.

Кость ГАРБАРЧУК, Рівненська область. Фото Миколи КОМАРОВСЬКОГО
Газета: 
Рубрика: