Це не про Канари — на ПБК (південному березі Криму) зараз заможних людей
більш ніж досить — їх навіть охрестили «новими кримськими». Причому хоч
би як там росіяни нарікали на «нєзалєжность», — вони в Криму переважають.
Однак і наш істеблішмент на оксамитовий сезон також вирушив до Криму. Напевно,
слідом за Президентом.
«А чим саме відрізняється літній відпочинок пересічних відпочиваючих
від блаженного байдикування, наприклад, представників вітчизняного генералітету,
що сховався за височенною огорожею КПП та огорожами спецпляжів?» — запитали
себе спеціальні кореспонденти «Дня».
У САНАТОРІЇ МІНОБОРОНИ ВОЖДЬ ВІДПОЧИВАЄ ВПРОДОВЖ ВСЬОГО РОКУ
Поки наближалися до воріт із воєнізованою охороною Гурзуфського санаторію
Міноборони, уява малювала найпринадливіші картини. Схоже лише завдяки тому,
що наші посвідчення гіпнотично подіяли на воїнів-земляків, вдалося проникнути
на об’єкт, що охороняється.
Першим відпочиваючим, якого ми зустріли, виявився... Володимир Ленін.
Поважно закинувши ногу за ногу, загорілий до бронзи Ілліч розімлів під
кримським сонечком біля престижного корпусу № 7 на такій самій бронзовій
лаві. Він користується великою популярністю в молоденьких курортниць, які
прагнуть сфотографуватися в обіймах вождя. А подеколи й на колінах — ніхто
їм не перешкоджає. З тилу Володимира Ілліча щільно прикрили ряди БМВ, «мерсів»
та «Джипів-черокі».
— Генералів тут багато зараз, наш санаторій раніше був санаторієм Генерального
штабу Міноборони СРСР. Ось саме відпочиває генерал-лейтенант із Пітера,
директор військового заводу. А з цивільної публіки — депутат Верховної
Ради Бандурко, — зустрів нас начальник санаторію полковник Микола Філонов.
— Дуже нарікав Зураб Соткілава, що не дісталося йому люксу в оксамитовий
сезон... Інших імен назвати не можу: деякі курортники вважають за краще
відпочивати конфіденційно. Після того як стали ставити позначку в паспорті
«прибув-виїхав», багато хто з відпочиваючих почали ховати паспорти, вважаючи,
що не обов’язково сім’ї, друзям або коханкам знати, куди вони їздили...
Так що вибачте, не хотілося б, щоб у знаменитостей через мене були проблеми...
Щоб не змушувати полковника відкривати «військові таємниці», ми вирушили
в «розвідку» самі. Рекогносцирування місцевості показало: основні об’єкти
відпочинку розташовано на пляжі, в процедурних кабінетах і корпусах.
— Де ж тут генерали? — дивувалися ми на пляжі.
Під час курортного сезону на ПБК відрізнити бравого представника генералітету
від «нового росіянина» практично неможливо. «Прикид» той самий — «голда»
(золотий ланцюг завтовшки з палець), «лопатник» («барсетка», що розпирається
від грошей) і неодмінна мобілка на поясі. А лампаси на шортах носити не
заведено.
До речі, 70% мешканців військового санаторію — ті, хто придбали путівки
через комерційні фірми. І відрізнити одних від інших абсолютно неможливо.
Однак «штатські генерали» відпочивають на більш широку ногу. Чому ж тих
і інших вабить колишній курортний комплекс, збудований мільйонером Губоніним
у XIX столітті?
... І ЧЕРВОНИЙ КАВ’ЯР ЩОП’ЯТНИЦІ
Харчування в санаторії — на рівні. Публіка щоп’ятниці навіть кав’яр
їсть, червоний. З нинішнього сезону намагаються запровадити в санаторії
й винотерапію — взагалі, й випити, й закусити... Втім і коштує це недешево
— люкс обійдеться вам 80 доларів на добу. А в середньому день перебування
на номенклатурній віллі обходиться 33 долари. Але нас заінтригували, звичайно
ж, апартаменти — номери люкс.
Коли переступили поріг номера люкс — дихання перехопило. І було чого
— п’ятиметрові стелі й розміри зали не поступилися б президентському п’ятизірковому
номеру. А були ще дві спальні також значних розмірів, дві вбиральні, ванна
й великий передпокій. Щоправда, супроводжувачі відразу попередили нас,
що оселитися нам тут не вдасться — номер вже заброньовано. У відповідь
ми лише зітхнули, дивлячись на легкі завіси, що роздуваються морським бризом,
кришталеву люстру, натуральні килими на підлозі й повне умеблювання. Про
такі дрібниці як відик, холодильник і телефон годі й говорити...
Ех, добре бути генералом! Однак, попри всі спроби, з’ясувати, кого саме
чекає цей шикарний номер, так і не вдалося. Може, міністра оборони? Ні,
виявляється він віддав перевагу «Криму» в Портеніті: там зона, що спеціально
охороняється. Тільки не знаємо, чи є там такі тенісні корти й більярдна.
Проте еліта віддає перевагу великому тенісу, а не більярду — чергу займають
із сьомої ранку. І в більярдній ми застали нудьгуючих маркерів, змушених
безцільно ганяти кулі по зеленому сукну, що покриває дорогоцінні мармурові
кришки столу минулого століття...
Так, смаки сучасних «вершків суспільства» змінилися.
ЦЬОГО СЕЗОНУ ПОПУЛЯРНИМ Є СІМЕЙНИЙ ВІДПОЧИНОК
Чепурною набережною Ялти простує натовп відпочиваючих. Дехто затримується
біля художників — їх влітку на набережній, як на паризькому Монмартрі.
Поважною ходою йде пан в пістрявому вбранні ямайського стилю, дещо осторонь
крокує дружина з дитиною і дріботить теща — сіра миша в брючному костюмі.
Глава родини, високий, практично без шиї молодий чоловік, по мобільнику
розповідав таємничому Вадиму Паличу, як гарно вчора погуляли депутат N.
з начальником С. І запрошував таємничого Вадима Палича приїхати, оскільки
найняв будинок з прислугою й татарською кухнею...
Рідкісний генерал не відвідає генеральської сауни. Непосвяченим проникнути
туди неможливо, та й важко уявити, що маленький сіренький будиночок, що
влаштувався поруч із кромкою прибою, — справді, один із заповідних куточків
Криму. Непримітний зовні, він дивує комфортом усередині — велюрові диванчики
й телевізор у холі, кована огорожа відділяє хол від сауни, де піддони з
лікарськими травами наповнюють ароматом приміщення. А попотівши під шум
прибою, можна хильнути на березі келих червоного в теплій компанії або
в родинному колі.
Навідавшись у сауну до шефа, військового лікаря Валентина Леонідовича,
ми зіткнулися в дверях із симпатичним розчервонілим паном з «голдою» на
шиї та мобільником у руці.
— А я не заміню вам Валентина, адже я генерал...
Ми підіграли, засумнівавшись в його чині, і тієї ж миті на світ божий
витягли документ. Судячи з пред’явленого посвідчення, перед нами стояв
генерал-майор юстиції власною персоною, веселий і добросердий.
— Товаришу генерале! — покликав його супроводжуючий.
— Гарні дівчата, — пожартував він йдучи, — одне погано — не мої.
— Під час оксамитового сезону сюди з’їжджається весь генералітет із
Києва, — пояснив ситуацію пізніше Валентин Леонідович. (До речі, сауна
— його вмілих рук справа)...
А під Ялтою в цей же час ніжився мер Москви Лужков — на пляжі санаторію
«Меліс» для працівників московської мерії.
ГЕЛІКОПТЕР НАД СПЕЦБУДИНКОМ ВІДПОЧИНКУ
У відомому ялтинському готелі «Ореанда» місць немає. Майже всі 300 ліжок
зайняті або заброньовані. А вулиця перед цим чотиризірковим готелем заповнена
іномарками, російськими та далекого зарубіжжя.
— Бронюйте на вересень-жовтень, якщо встигнете. Номер люкс до 180 гривень
на добу...
Мешканці готелю — головним чином джентльмени, що розбагатіли впродовж
останніх років. Вечорами вони вигулюють своїх юних подружок набережною,
причалюючи подеколи до пришвартованого до берега казино «Фокус-Покус».
Що відбувається по той бік бухти, біля підніжжя Ведмідь-гори, де дивиться
на море білосніжний корпус будинку відпочинку для обранців долі «Аю-Даг»,
— можна лише здогадуватися. Проникнути на цей об’єкт не вдалося: затримали
на КПП і пояснили, що вхід тільки за перепустками.
Але, за даними місцевої «розвідки», в цьому спецбудинку відпочинку —
шикарний басейн з морською водою, більярдна з «кондішн», розкішний бар,
а всі номери виходять вікнами на море. Щасливчики-відпочиваючі засинають
і прокидаються під плескіт хвиль — за 120 доларів на добу. Кілька разів
ми бачили, як над Ведмідь-горою кружляв гелікоптер — чи то з пасажирами
з «Аю-Дага», чи то з відпочиваючими з «Криму»...
