Ковельські паспортисти не зовсім повірили іноземцеві, тож зв’язалися з Луцьком, а Луцьк — із столицею. Тут легко з’ясували, що такого дипломата в Москві немає. Однак це на Ларі Делтона не вплинуло. Він сказав, що, можливо, його неправильно зрозуміло: він не працює, а працював у посольстві. А зрештою і сам він міг не зовсім точно висловитися, бо дуже йому потрібна довідка з міліції, аби отримати новий американський паспорт.
Аргументи іноземця в міськрайвідділі визнали дещо натягнутими, але прийнятними. До того ж Ларі Делтон пред’явив ксерокопії бланків Посольства США в Україні, на яких значилося його прізвище, щоправда, без печатки і з незрозумілим підписом, кольорові проспекти столиці Угорщини — Будапешта, де він начебто бував — і врешті-решт бажана довідка про те, що він є Ларі Делтон, котрий дійсно звертався в Ковельський МРВВС у зв’язку з втратою свого американського паспорта, була йому видана.
Отримавши документ, незвичайний гість не поспішав із міліції геть. «Пунктом другим заявив, що разом із паспортом у нього вкрали ще й гроші, і він не може повернутися назад до Києва. Та міліціонери в цьому ділі виявилися непробивними. Відтак потерпілий попросив принаймі показати йому дорогу до місцевого відділення «Приватбанку», що правоохоронці і зробили.
Керуючому філією цього банку Віктору Сагалю Ларі Делтон про свою приналежність до дипломатичного корпусу не розповідав, а скромно представився сином відомого нью-йоркського банкіра. І, звичайно, докладно виклав, що з ним трапилося. Просив фінансової допомоги.
Працівники «Приватбанку», як і в попередній установі, до розповіді відвідувача спочатку поставилися з підозрою. За вказаними номерами телефонували в Нью-Йорк — розшукували пана Делтона-старшого, щоб надіслав трохи грошенят для свого сина, котрий терпить скруту, зверталися в Американське посольство в Україні, але так нічого ніде й не з’ясували. Гість від того не вельми потерпав — їв бутерброди, запивав кавою й активно спілкувався з фінансистами.
Повільний плин їхньої бесіди порушив працівник карного розшуку. Від короткої розмови з ним у молодого американця затремтіли руки, він пополотнів і схопився за серце. Співчутливі дівчата з «Приватбанку» накрапали йому в ложечку ліків, але ліки не допомогли, тож керуючий філією особисто відвіз потерпілого у відділення швидкої допомоги. Там йому зробили відповідний укол, хоча, як стверджували медики, ознак серцевого нападу не помітили.
Загалом у «Приватбанку» провозилися з іноземцем з 11 до 17 години. На той час будь-яка підозра щодо його особи, мабуть, зникла, бо тут він врешті-решт одержав 200 доларів готівкою і квиток у купейний вагон поїзда Берлін—Київ. А перед від’їздом спонсор запросив Ларі Делтон до ресторану, де вони разом дуже мило провели час.
Підозрілого молодика співробітники СБУ й міліції арештували, коли він сідав у поїзд. Він не чинив опору, лише вигукував: «Це якась помилка! Дайте мені зателефонувати в Посольство США!». А в частині заявив, що вимагає адвоката.
На допиті Руслан Попов (принаймні у нього виявили ксерокопію паспорта на це ім’я) розповів, що перед тим, як приїхати на Волинь, побував у місті Маріуполі. Там, назвавшись представником Шведського морського пароплавства Клаусом Андерсеном, увів в оману президента однієї солідної компанії. Слідчі ледь не падали зо сміху, слухаючи про те, як він обідав із секретаркою цього президента, розважався в офісі компанії, врешті видурив у бізнесмена сто гривень і два квитки до Києва.
У портфелі заарештованого знайдено й конфісковано бланки на ім’я громадянина королівства Андерсена, призначені для отримання 1000 доларів США в «Приватбанку» міста Львова. Також вилучено ксерокопії візитних карток: директора Західного головного управління «Приватбанку», начальника юридичного відділу львівської обласної дирекції банку «Аваль», заступника президента авіакомпанії «Міжнародної авіалінії України», високопосадової особи з Національного банку України.
Певно, талановитий послідовник великого комбінатора потрусив кишені не одного довірливого банкіра.
№241 16.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
