Світлина легендарного авіаконструктора з не менш знаменитим Генрі Фордом, лист-доказ українського походження Ігоря Івановича Сікорського, його щасливий капелюх-федора та відтворена модель першого гелікоптера, змайстрованого на подвір’ї родинної садиби, що на Ярославовому Валу, 15, — мабуть, вам уже хочеться дізнатися більше?
Якщо так, у Музеї української діаспори, що є філією Музею історії міста Києва, готові розповісти про всі родзинки оновленої експозиції історико-меморіального виставкового проекту «Наш Сікорський». Приводів до оновлення проекту, який триває з 2016 року, з’явилося аж чотири: 130 років від Дня народження українсько-американського авіаконструктора, що відзначали 25 травня, також рівно 100 років тому Сікорський емігрував до США, 95 років тому створив свій перший американський літак і 80 років тому — перший американський гелікоптер.
Власне, цим датам і подіям присвячена оновлена виставка. Музейникам вдалося отримати чимало ексклюзивних фотоматеріалів та документів, що пов’язані з американським періодом життя авіаконструктора. В Україні вони представлені вперше, дещо стало відкриттям і для музею, і навіть для фонду родини Сікорських у США.
ЕМІГРАНТИ, ПТАХОФЕРМА ТА ПЕРШИЙ ЛІТАК
Наша газета розповідала про відкриття проекту «Наш Сікорський» три роки тому («Зустріч з «містером Гелікоптером», «День» № 89 від 25 травня 2016 року). Тож деякі елементи нам знайомі: інтер’єр робочого кабінету Сікорського, його навчальні табелі з п’ятірками і четвірками, історія про незакінчене навчання в Київському політехнічному інституті, а також робоче місце авіаконструктора у майстерні в родинному маєтку.
За ці роки експозиція дещо змінювалася, але тривала безперервно, щоб ім’я містера Гелікоптера, як часто називають Сікорського, залишалося на слуху. Якщо перша виставка стосувалася насамперед київського періоду винахідника, то тепер додалося чимало фото, листів і телеграм, які розкривають його життя саме в еміграції.
«Частина виставки стосується становлення його компанії Sikorsky Aircraft в Америці, першого складу його інженерної команди і створення ним свого першого американського літака», — розповідає Ганна ЛЕКСІНА, співкураторка виставки «Наш Сікорський», провідна наукова співробітниця музею.
1923 року Сікорський заснував свою компанію, яка почала працювати на птахофермі його друга Віктора Утгофа, у Лонг-Айленді. «На фото видно, як виглядала робота на цій фермі над літаком S-29-А, — коментує Ганна Лексіна. — Команда, що працювала з авіаконструктором, теж складалася з емігрантів. Один із них — Дмитро Вінер — був племінником Сікорського по материній лінії. Він також емігрував із Російської імперії до США і допомагав дядькові створювати його перший американський літак. Є фото Вінера, яке експонується вперше».
ЛІТАК-КІНОГЕРОЙ
Взагалі історія про перший літак S-29-А цікава. Він був сконструйований 1924 року, тоді ж відбувся і перший політ. Утім, авіабудівна індустрія США не зацікавилася цим апаратом. Тож літак був проданий компанії відомого американського пілота Роско Тернера. Він використовував його для комерційних чартерних перельотів і в рекламній сфері. А згодом передав за договором для зйомок у голлівудському фільмі Говарда Х’юза «Янголи пекла», який присвячений Першій світовій війні.
«Стрічка вийшла у прокат 1930 року, власне, можна знайти цей фільм і побачити, як виглядав літак. Він був створений у єдиному екземплярі, — уточнює Ганна Лексіна. — Під час зйомок усі віражі виконував, в основному, Роско Тернер. Усе відбувалося успішно, а після останнього віражу, коли за штурвалом був інший пілот, літак розбився, пілот встиг вистрибнути. S-29-А уже не підлягав відновленню, втім, він виконав свою місію та роль».
Що перший літак, що перший гелікоптер, до речі, збудований Сікорським у США 1939 року, — фахівці зумисно називають американськими. Щоб наголосити, що саме у США конструктору вдалося реалізувати свої задуми. Хоча ідеї зароджувалися в місті, де народився геній авіабудування, — у Києві.
В Америці Сікорський створив і авіасимулятор, у якому тренувався виконувати різні віражі, перш ніж сісти за штурвал свого гелікоптера. Такі фото є також у Музеї української діаспори.
«МОЯ РОДИНА МАЄ СУТО УКРАЇНСЬКЕ КОРІННЯ»
Можемо з певністю стверджувати, що Сікорський таки — український! Хоч часто писав про себе, що він «русский». Варто розуміти, він мав на увазі, що його Батьківщина, Україна, входила до складу Російської імперії.
«Моя родина має суто українське коріння, походить із села Київської губернії, де мої прадід і дід були священиками», — це частина листа Ігоря Івановича, датована 30 серпня 1933 року, до Василя Галича, українського емігранта, який на той час готував книжку й цікавився походженням авіаконструктора.
Цей лист Сікорського музейники розшукали в архіві університету у штаті Вісконсін. «Ми переслали його до фонду Сікорського у США, і це для них до певної міри стало відкриттям. Вочевидь, вони про нього не знали. Потім вони вже віднайшли лист українського діаспорянина Галича, про що він запитував ще 1933 року. Це свідчить про якість американських архівів», — уточнює Оксана ПІДСУХА, директорка Музею української діаспори.
АРХІВ ІЗ США — ТЕПЕР У КИЄВІ
Портретні фото Сікорського, зокрема світлини, на одній з яких він дає інтерв’ю американським журналістам, а на другій — передає Генрі Форду модель гелікоптера для музейного експонування у штаті Мічиган, вдалося отримати у колекціонера, засновника проекту Memorabilia Олександра Крилова.
«Кілька років тому він придбав на аукціоні в США коробку з документами, світлинами та книжками, яку виставила там компанія Sikorsky Aircraft. Вони ж зберігають усе це в кількох екземплярах, — пояснює Оксана Підсуха. — Отже, цей архів переїхав до Києва. Я дізналася про це. Крилов знав про нашу виставку. Виникла ідея хоча б якусь частину документів і фото виставити тут. Деякі матеріали стали для нас відкриттям. Не все можемо показати, бо бракує місця, а деякі документи ще потребують ретельнішого вивчення».
Музей української діаспори підтримує зв’язки з фондом Сікорського у США, зокрема, розповів йому про відкриття оновленої експозиції і навіть отримав відповідь-подяку. А раніше в регулярному віснику Sikorsky Aircraft опублікували замітку про виставку і фото моделі гелікоптера, над яким Ігор Іванович працював у своїй київській садибі.
СКОНСТРУЮВАТИ ІДЕЇ СІКОРСЬКОГО
Конструював згадану модель гелікоптера авіамоделіст Євген Галущенко, маючи під руками лише два знімки з подвір’я на Ярославовому Валу, 15. Жодних креслень не збереглося. Галущенко також робив для музею модель першого літака Сікорського, а тепер йому планують «замовити» модель аеросаней. Таким чином зберуть усю колекцію моделей, які створювалися в Києві.
За словами Оксани Підсухи, музей має кілька мрій різного масштабу щодо проекту «Наш Сікорський». Відтворити моделі його машин — частина цих планів. Також хочуть більше дослідити архіви містечка Сквира, що на Київщині, звідки родом батько Сікорського.
«Із більших мрій — нам би хотілося, щоб продовжувалася видавнича діяльність, яка б розповідала про діяльність авіаконструктора в Києві. Є книжка Ігоря Шпака («Ігор Сікорський. Київський зліт. — Ред.), але вона більше розрахована на дорослу аудиторію, а про це важливо розповідати й дітям. Я дарую ідею видавцям, — з усмішкою додає пані Оксана. — Видавничий проект насправді потрібен. Наприклад, є дитяча серія книжок про Стіва Джобса, інших світових винахідників, але у нас є свої генії».
МУЗЕЙ ЯК МРІЯ
Глобальна мрія музейників — створити музей Сікорського, в ідеалі — в його родинній садибі. Із цим найважче. Будинок Сікорського наразі належить держпідприємству «Готель «Козацький», яке перебуває у віданні Міністерства оборони. Донедавна садиба здавалася в оренду міжнародному благодійному фонду «Музей історії повітроплавання та авіації ім. І. Сікорського», що пов’язаний з народним депутатом Нестором Шуфричем.
Будівлею ніхто не опікувався. Вона стоїть, як у загадці — без вікон, без дверей і, на жаль, без людей. Через суди садибу вдалося повернути у власність Міноборони. На початку цього року в Київраді зробили гучну заяву про повернення будинку в комунальну власність. Лише тоді можна говорити про його реставрацію та створення музею.
«Нині ми можемо тільки говорити, в якому стані будинок перебуває, у фізичному та юридичному. Насправді його потрібно віддати місту, тоді ми зможемо вимагати від київської влади необхідних дій, — акцентує Оксана Підсуха. — Звичайно, родина Сікорського не має великої віри в нас, знаючи про стан їхнього родинного гнізда. Бо співпраця з міжнародними фондами й нащадками видатних людей, меценатами, на жаль, у нас не дуже підтримується. Тому з їхнього боку часто немає повної довіри до країни і наших інституцій».
Але, так чи інакше, ідея справжнього музею Сікорського — живе.
