Тому мені здається, що впровадження національної ідеї в українське суспільство «згори» дасть надто мало користі всім нам. Нам тепер потрібно взятися за вирішення сучасних гострих проблем: здоров’я всього народу, екологічне становище, розвиток економіки і культури. Тільки за умови активної участі наших людей у вирішенні своїх же проблем у них складеться певне коло постійних, визначених питань, які можна буде вирішити, трансформувавши їх у перспективно діючу модель національної ідеї.
Тепер спробую відповісти на ваші запитання. Вважаю, що перше запитання про ресурс і баласт в українському характері (вдачі) потрібно доповнити ще й «дефіцитом» (як зворотний бік медалі: що є і чого немає). Найважливішим ресурсом українського характеру є індивідуалізм. Найважчим баластом є страх, який спеціально культивували всі завойовники нашої землі. І великий дефіцит українського характеру — це реалістичне сприйняття нашого життя. Щодо другого питання, то в нас дійсно є недостатньо справжньої самокритики та самоіронії.
Стосовно третього запитання: «Як нам «модернізувати» націю?» — то тут, думаю, нам не потрібно винаходити український трипедальний та п’ятиколісний велосипед! Є так званий світовий «індекс людського розвитку», але він досить- таки «віддалений» од нас. Простіше та наочніше порівнювати себе з європейськими державами. Порівнювати не тільки за рівнем клубного футболу чи бронезахисту військових танків, але й за розвитком того ж Інтернету, за становищем з інфекційними хворобами, абортами, за тривалістю життя, розмірами тінізації економіки та корумпованості, за справжньою вартістю споживчих кошиків і за межами бідності, дурощiв та поля чудес агрономії...
