У другому півріччі поточного року на Чернігівщині сталося три аварії на нафтопроводах. На землю та у водойми витекло 14 тонн нафти та 51 кубометр нафтової та нафтоводяної суміші. Востаннє до цього надзвичайну ситуацію, пов’язану з витоком нафти, в області фіксували у 2000 році.
Наприкінці вересня у Прилуцькому районі Чернігівської області ліквідовано наслідки третьої в цьому році аварії на нафтопроводі, в результаті якої на місцевість та в річку Удай потрапило близько 31 кубометра нафтоводяної суміші. Витік нафти спричинила розгерметизація нафтопроводу «Сухополова—Мільки» на ділянці, прокладеній по дну річки. Площа дзеркала нафтоводяної суміші становила 3000 кв. м, однак далі 200 м від місця пориву нафта не пішла. Її вчасно зупинили ліквідатори аварії — спецбригади Прилуцького нафто-газовидобувного управління «Чернігівнафтогаз» ВАТ «Укрнафта». Утворивши в річці трикаскадне загородження з пластмасових труб, очерету та соломи, вони перекрили нафті подальший шлях. Одночасно відкачували нафтоводяну суміш і вивозили її на нафтоловушку. На щастя, цього разу загибелі риби помічено не було, а от у одному з попередніх випадків сталося непоправне: у природній водоймі, розташованій поблизу с. Макушиха Варвинського району, куди потрапила нафта, риби не стало.
Незначні пориви нафтопроводів, стверджують фахівці Державного управління екології та природних ресурсів в області, трапляються доволі часто (надто вже зношена трубопровідна система, закладена ще в 60-х роках минулого століття) й їхня кількість постійно зростає. Однак дві з трьох серйозних цьогорічних аварій сталися з інших причин — несанкціонованих врізок у трубопроводи з метою крадіжки нафти. Обидві мали місце у Варвинському районі в липні місяці. За інформацією, наданою центром громадських зв’язків УМВС в області, з початку 2004 року на території Чернігівщини зафіксовано 23 злочини, пов’язаних з крадіжками нафти, бензину, запірної арматури. Тільки «на нафті» було затримано 14 осіб. Серед них як безробітні, так і керівники малих і великих підприємств, з тією різницею, що перші крадуть каністрами, а другі — цистернами. Свідченням цього є останній випадок, зареєстрований в області 30 вересня п.р., коли працівники управління по боротьбі з організованою злочинністю виявили факт незаконного видобутку нафти на суму в 2 млн. грн. з частковим її привласнення. Організаторами оборудки, що підпала під статтю Кримінального кодексу, виявились два директори київських ЗАТ та керівник одного з управлінь добувної галузі. Привертає увагу і той факт, що 17 із 23-х «нафто-бензинових» злочинів зареєстровані в період з червня по вересень, тобто, після підвищення цін на бензин. І хоча в управлінні екології та в міліції не схильні пов’язувати їх з подорожчанням пального, міліцейські зведення свідчать саме про це. Втім, не виключено, що фраза одного з працівників управління екології «нафту в районах проходження нафтопроводів крали завжди», також несе в собі істину. Адже більшість малих поривів нафтопроводів трапляється саме в законсервованих чи наспіх залатаних місцях несанкціонованих врізок.
Повертаючись до липневих аварій, варто сказати, що збитки від них у сумі склали 71,4 тис. грн., що в матеріальному обчисленні значно менше, ніж в останньому, вересневому випадку. Там, за попередніми підрахунками, втрати становлять 288 тис. грн. Однак моральні збитки, завдані природі внаслідок двох перших аварій, ніякими грішми не виміряти. Адже було забруднено 2,5 тис. кв. м землі та вбито життя у водоймі. На відновлення життєдіяльності забруднених, хоча й очищених від нафти територій, за словами заступника начальника Державного управління екології та природних ресурсів в області Івана Донця, підуть десятки, а то й сотні років.
«Нафтопродукти входять до числа найнебезпечніших для довкілля речовин, — говорить Іван Донець, — адже вони негативно впливають і на грунт, і на підземні водні горизонти, й на поверхневі водойми. Як тільки їх гранично допустима концентрація (ГДК) у воді перевищує 0,05 мг/л (допустима норма для водойм рибогосподарського призначення), риба та живий планктон відразу ж реагують на це. Часто все живе у водоймі гине не стільки через появу в ній забруднюючих речовин, як через перекриття нафтовою плівкою доступу кисню у воду. Для грунту рівень ГДК трішки більший, 0,2 мг/кг, але й тут внаслідок потрапляння нафтопродуктів погіршується водний, повітряний та поживний режим, гине мікрофлора. Це призводить до загибелі рослин, втрати родючості. Зняття шару забрудненого нафтою грунту, що зазвичай роблять ліквідатори аварій, природу не рятує, оскільки теж має негативні наслідки. Адже саме у верхніх шарах землі міститься гумус, так необхідний для росту і розвитку рослин. Разом із грунтом збирається та знищується мікрофлора, яка виробляє цей гумус, а на його відтворення потрібен час і відповідні заходи. У нас вони, на жаль, не проводяться. Немає коштів».
Природа мовчки терпить наругу над собою, але пам’ятає про неї довго.
Однак ті, хто сприяє перетворенню рідної землі на пустелю своїми діями чи бездіяльністю, цього не знають або не хочуть знати. А може все ж таки варто усім разом уявити, що буде, коли одночасно всі труби прорвуть…
