Шановна редакціє!
Вкрай несправедливе ставлення держчиновників до пенсіонерів,
льотчиків цивільної авіації України, змушує звернутися до Вас. Відлітавши
по 25—35 календарних років, ми продовжували працювати на наземних роботах,
хто де міг влаштуватися. Пенсія нам нараховувалася залежно від стажу роботи
(льотної) і становила 120— 250 грн. Вона називалася «пільговою», очевидно,
тому, що згідно з кодексом цивільної авіації тривалість робочого дня льотного
складу визначалась по 14 годин на добу і 4 вихідних на місяць.
1993 року, після прийняття закону про пенсії в Україні,
усьому льотно-підйомному складу, котрий перебуває на пенсії, було встановлено
49 грн. на місяць. Звісно, така несправедливість змусила нас звертатися
до всіх державних органів влади, оскільки переважна більшість пенсіонерів
автоматично опинилася на межі голодної смерті. Дач ми не маємо (не мали
часу ними займатися), а заощадження «накрились» і вік за 60 — багатьом
за 70 років. Смертність зросла дико. Чимало не дотягли навіть до 60 років,
грошей на ліки і хоча б на якесь пристойне харчування немає.
Після тривалих років ходіння коридорами влади, 17 листопада
1999 року Президент підписав Закон про перегляд пенсійного забезпечення
льотного складу цивільної авіації. 7 грудня 1999 року він був надрукований
у пресі і набув чинності. Було визначено і джерела фінансування, всі документи,
котрі стосуються нових нарахувань, було підписано відповідними посадовими
особами, в тому числі Мінфіном і головою Кабміну В. Ющенком.
16 лютого 2000 року міністр праці і соціального забезпечення,
відповідаючи на запитання радіослухачів, переконливо запевнив пенсіонерів-льотчиків
у тому, що найближчим часом перераховані пенсії буде виплачено у повному
розмірі з дня набрання чинності закону, тобто, з 07.12. 1999 року. Загалом,
усе як у правовій європейській державі. Міський відділ соцзабезпечення
клятвено запевняв, що у червні всі виплати забезпечено на 100%. Коли ж
настав час платити, всім чи майже всім показали «фігу». Заплатили колишні
(49 грн. з рахуванням інфляції 79 грн.)
Виявляється, ще 15 травня цього року заступник міністра
соцзабезпечення А.В.Горячева листом за №1-3/1160-02-6 повідомила усі відділи
соцзабезпечення проводити виплати у колишніх розмірах, оскільки немає перерахувань
від підприємств, де ці нещасні пенсіонери заробляли пенсію. Їй, бачте,
невідомо донині, що підприємство з назвою «Українське управління цивільної
авіації» дуже давно, за законами поділу одноклітинних, розділилось на 100
з лишком діючих і недіючих авіакомпаній. Лишились тільки наземні споруди,
тобто, аеропорти, злітні смуги, котрі було побудовано на наші зароблені,
і які ще довгі роки приноситимуть чималий прибуток теперішнім їхнім власникам,
а ті, у свою чергу, податки до держбюджету платять і зобов’язані платити
— це турбота держчиновників, а не пенсіонерів. Усе, що від нас вимагалось,
ми свого часу державі віддали сповна. А за законами совісті і людської
моралі, держава зобов’язана турбуватися про своїх громадян. Тим більше,
що кількість пенсіонерів літно-підйомного складу на всій території України
навряд чи перевищить 2000 осіб.
Від імені пенсіонерів Бориспільського і Жулянського
авіапідприємств командир корабля Ту-134 колишній пілот 1 класу Микола ПАНКЄЄВ
